Минуло понад вісім місяців, відколи Всесвітня організація охорони здоров’я проголосила пандемію COVID-19. Сотні мільйонів людей у світі пережили й переживають періоди суворого карантину. Багато хто мусив раптово перелаштуватися на роботу з дому, а дехто і взагалі лишився без заробітку. А ще через загрозу поширення коронавірусу чимало з нас мусили відмовитися, приміром, від відпочинку на морі чи ж святкування сімейних свят у закладах громадського харчування.
Що запланували, але не здійснили наші земляки цьогоріч, поцікавилися журналісти Переяслав.City.
Наталія Кундік, 39 років, с. Хоцьки:
– У нашій сім’ї є багаторічна традиція – на Великдень і на Різдво їздити в гості в село Бутейки Сарненського району на Рівненщині. Там живе мама мого чоловіка. Ці двоє великих релігійних свят там відзначають особливо урочисто. Атмосфера така, немов ти потрапляєш в українське село дев’ятнадцятого століття. Особливо нашим дітям подобаються різдвяні обряди – колядки з переодяганнями, зі співами. Мене дуже вражає їхній церковний хор: люди співають натхненно й надзвичайно красиво. Але карантин зруйнував усі плани: ми не їздили туди на Великдень і на Різдво теж не поїдемо. Будемо чекати кращих часів.
Світлана Тетеря, 51 рік, місто:
– Завадив, зокрема, поїхати за кордон – ні оце в грудні, коли мала відпустку, ні весною, коли вже й авіаквитки до Австрії були на руках – довелося здати. А як завідувачці музею кобзарства мені прикро, що не вдалося як слід попрацювати в архівах через карантинні обмеження. Та найбільше шкода, що не вдалося цьогоріч провести «Кобзарський майдан». Цей проєкт ми розпочали 2015 року, провели захід уже п’ять разів: запрошуємо трьох-чотирьох кобзарів, вони співають прямо надворі біля музею. Це особлива атмосфера! Не всі задуми втілили і в роботі з учнями. Та і екскурсантів значно менше приходить. Проте влітку було немало і переяславців, і киян – позначилося, що закордон закритий.
Оксана Пасіка, 40 років, с. Горбані:
– У нас з чоловіком у селі магазин уже три роки. Оскільки торгуємо продуктами, для відвідувачів на карантин не закривалися. Але в минулі роки торгівля була помітно жвавішою. Тепер люди переважно купують те, що треба зараз, запасів не створюють, обмежують потреби. Та ще й ціни на деякі продукти зросли – на цукор, олію, деякі крупи. Та ми рук не опускаємо і відкрили нову справу – приготування в умовах домашньої кухні поминальних обідів та банкетів на виніс. Перший раз це зробили буквально на днях – у вівторок.
Валентина Кирпенко, 65 років, місто:
– Минулого року моя подруга відсвяткувала ювілей у ресторані. Мені тоді дуже сподобалося. Я теж вирішила відзначити 65-річчя в ресторані. Але епідемія зіпсувала плани. День народження був у листопаді. Статистика щодо коронавірусу гіршала з кожним днем. Захворіли деякі мої рідні. Вирішила взагалі не святкувати, навіть подруг у гості не запрошувала. Влітку донька обіцяла повезти мене у Львів. Я мріяла про цю поїздку, уявляла, як питиму каву в якійсь затишній львівській кафешці. Та через карантин ми не поїхали. Сподіваюсь, що до наступного літа усіх вакцинують від ковіду і я таки Львів побачу.
Оксана Івасюк, 35 років, місто:
– Не скажу, що епідемія завадила чомусь важливому. Хоча таки вплинула на наше життя. З весни я запланувала для саморозвитку пройти курси масажу, то довелося перенести. Але в цьому році я їх закінчила. Ще була завчасно придбала квитки в київський театр «Чорний квадрат». Вистава мала відбутися в кінці березня, коли запровадили по всій країні карантин. Театр пропонував заміну: до кінця року відвідати будь-яку виставу в зручний час. Ну в мене так уже і не склалося. У вересні перехворіла на Сovid-19. Завдяки своєму лікарю Олені Базиль навіть із запаленням легень одужала вдома, бо лікарня була переповнена. Олена Володимирівна консультувала мене і у вихідні, і в позаробочий час – я дуже вдячна їй за уважне ставлення до пацієнтів і професіоналізм.
Наталія Філімончук, 58 років, с. Світанок:
– Вже багато років я є незмінним керівником драматичного театру «Світоч». То ще не було такого року, щоб ми не поставили якусь прем’єру вистави. Цього ж року планували порадувати наших земляків виставою «За двома зайцями». Ще весною поділили між акторами ролі, підготували декорації та костюми, але через карантин на жодну репетицію так і не зібралися. Ще я є керівником вокального ансамблю «Лілея». То з цим колективом ми привітаємо наших земляків із днем святого Миколая онлайн-концертом. Епідемія ще завадила мені поїхати на відпочинок за кордон зі своєю донькою Олею та внучком Захарчиком. Швидше б вже настав новий рік і все погане лишилося позаду.
