Днями переяславець Анатолій Брик, 61 рік, на своїй сторінці у фейсбуці виставив весільні фото 1950-х років із села Харківці, звідки родом. На цих світлинах є і його батьки.
«Зберігаю фотоальбом, як сімейну реліквію»
Фото: Надане Анатолієм Бриком
– Мої батьки – з Харківець, – каже Анатолій Олександрович. До редакції він прийшов на моє запрошення із вийнятими з фотоальбому аркушами, на яких приклеєні сімейні фото, зроблені в радянські часи. – Мама – її звати Галина Володимирівна – й зараз живе в цьому селі. Їй 83 роки. Свого часу трудилася різноробою в місцевому відділку колгоспу імені Ілліча. А ось мого батька – Олександра Івановича – на жаль, вже немає серед живих. Він помер від тяжкої хвороби у 1989-му році. Працював заправником, обліковцем, трактористом. До пенсії не дожив три роки.
Одружилися батьки восени 1958 року. Це сталося майже відразу, як батько повернувся із заробітків на цілині в Казахстані. Їхнє весілля відбулося за гроші, які він там заробив.
Фото: Надане Анатолієм Бриком
На фото, де наречені стоять у кузові машини із мамою мого батька – Марією Йосипівною, зображено ще і їхнього свідка – Брика Петра Антоновича (він двоюрідний брат батька) та водія цього авто – Коломійця Федора Даниловича. Між іншим, цей ГАЗ-51 був другим автомобілем, який з’явився в місцевому колгоспі імені Чапаєва (згодом його перейменували на Ілліча): першим був ЗІС-5. Ну а зроблене це фото було на одному із кутків села Харківці – Шилах. Хто його зробив, поки що мені невідомо, можливо, товариш мого діда Івана Харитоновича, переяславець Коптюх, ім'я, на жаль, не пам'ятаю.
А виставляю старовинні фото в інтернет задля того, аби й інші їх бачили та впізнавали на них своїх рідних та близьких. Я ж із коментарів під цими фото також дізнався немало цікавого для себе. Приємно читати й ті пости, де моїх батьків згадують теплими словами. Приміром, переяславка Людмила Богатир написала таке: "Здоров’я твоїй мамі. В мене про неї є пам'ять на довгі роки. Це великий кущ троянди посеред двору". Фото із цим квітучим шикарним кущем вона виставила під своїм дописом, як доказ словам. А ось місцева краєзнавиця Міла Набок, як справжній фахівець своєї справи, прокоментувала весільне фото мами й тата так: "Тут прекрасно все: риси обличчя, погляди, строї, весільні "стьожки" й квітка... А намисто коралове! Стріха, як фон! Хоча, то не стріха, а солом'яні кулі – тодішній стіновий утеплювач на зиму", – тут же поправила вона себе.
Фото: Надане Анатолієм Бриком
Я дуже люблю фотографувати, – веде далі Анатолій. – Це хобі маю з дитинства. Пам’ятаю, коли вчився в четвертому класі, попросив маму купити мені фотоапарат. "Ось виростеш, заробиш грошей і купиш собі все, що захочеш", – так вона відповіла мені того зимового дня. Я ж, з нетерпінням дочекавшись Старого Нового року, пішов посівати своїх односельців. Грошей "засіяв" чимало і придбав за них фотоапарат "Смена-8М". То й був мій перший фотик. Альбом, з якого оце вийняв сторінки із фотками, я завів, коли навчався ще в п’ятому класі. Спочатку вклеював у нього військові фото мого батька. А потім – й всі інші, які з’являлися у нашій хаті. Зберігаю цей фотоальбом, як сімейну реліквію, тому він й досі у гарному стані.
Зібрав базу даних про колишніх жителів Харківець
Фото: Надане Анатолієм Бриком
Свого часу Анатолій Брик, після закінчення Ленінградського військового училища імені Кірова, яке готувало спеціалістів-підводників, чотири роки служив мічманом на підводному човні на Балтійському морі в місті Лієпая (Латвія).
– Після того, як на цьому човні сталася серйозна аварія, його вивели зі складу флоту, військову частину розформували, тому всі контрактники стали самостійні у виборі – продовжувати службу чи демобілізуватися, – розповідає Анатолій Брик. – Мій вибір був однозначний – їхати в Україну... То був 1983 рік.
Як приїхав додому, то влаштувався бригадиром трубоукладачів на "Точмаші" і за два роки у Переяславі отримав квартиру. Працював ще й в будівельно-монтажному управлінні №7, що також було в Переяславі. А як Союз розпався, а разом з тим припинили свою діяльність й багато організацій, зокрема й та, в якій я працював, став приватним підприємцем. Разом зі своєю дружиною на Борисоглібській площі збудували магазин, завезли в нього всілякого товару і стали торгувати. Назвали крамницю "1001 дрібничка". Досягши пенсійного віку, відкрив для себе інші вподобання, такі як туризм, історія рідного краю, фото- та відеофіксація різноманітних подій.
Вже багато років веду фотощоденник, в якому всі фото продатовані та прономеровані. Так дуже легко знайти потрібний знімок при нагоді. Ну а в фейсбук, окрім колишніх фоток виставляю багато й своїх теперішніх. Зацікавився історією нашого краю. У своєму комп’ютері маю базу даних щодо жителів Харківець, які воювали на фронтах і таких, які проти своєї волі під час Другої світової війни були в концтаборах. Є відомості про те, хто і де з харківчан воював, їхній бойовий шлях, де загинув, і які та за що мав військові нагороди. Є навіть знімки деяких документів, на яких є фото харківчан у таборі смерті Освенцим. Зберігаю все це задля пам'яті про подвиг нашого народу. Кому цікаво, можу поділитися.
Фото: Надане Анатолієм Бриком
Кілька днів тому Анатолій Брик на своїй сторінці у фейсбуці виставив світлину із колишньою школою Харківець, від приміщення якої вже давно немає й сліду. Під цим фото теж чимало коментарів. Зокрема переяславка Надія Турко лишила такий: "Дякую за спогади! Тут вчилися старші, після 4-х початкових класів, учні. А менші вчилися в так званому Прокоповому будинку. Потім збудували нове приміщення школи. Десь всередині 60-х. Його також зруйнували".
P.S. Анатолій Брик – постійний учасник традиційних запливів "Дніпро ревучий!". Минулого року він вп’яте переплив Дніпро.
Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу (там актуальні новини Переяславщини) та стежте за нами у фейсбуці
