– Я хворіла на коронавірус. Але ви не переживайте, вас не заражу, бо вже тиждень як вилікувалася, – сказала 62-річна Катерина Гринівецька із міста, щойно зайшла до мого робочого кабінету. Вона розповіла журналісту Переяслав.City як долала цю недугу.
Температура піднімалася поступово
– Я не приховую того, що хворіла на коронавірус, – говорить Катерина Василівна. – Навпаки, пережитим ділюся навіть із незнайомими мені людьми, з якими випадково пересікаюся чи то на вулиці, чи то в автобусі. Можливо, мої розповіді-поради стануть комусь в нагоді. Адже я навіть подумати боюся, що могло б статися зі мною, якби не звернулася вчасно за медичною допомогою. Ось як все було.
У понеділок, восьмого лютого, у мене піднялася температура до 37,2. Я подумала: "Напевне, це через вправляння хребців у спині". (У мануального терапевта із Малої Каратулі я побувала напередодні, в неділю). З кожним наступним днем температура ставала все вищою і вищою. У п’ятницю піднялася до 39-ти. Таблетки від температури, які я приймала усі ці п’ять днів, не допомагали. І що найголовніше, при такій високій температурі в мене взагалі нічого не боліло. Не було в мене ані нежитю, ані кашлю, ані головного болю. Відчуття запаху не зникало і апетит я мала гарний. Одним словом, якби щодня не міряла температуру, то й не відчула би, що маю проблеми зі здоров’ям.
У п’ятницю ж, дванадцятого числа, я зателефонувала до своєї сімейної лікарки Тетяни Гершевич і розповіла їй про свій стан. Почувши, що маю таку високу температуру, Тетяна Вікторівна порадила терміново з’явитися до неї. В обід того ж дня я приїхала до поліклініки. Лікарка послухала мене і направила на рентген. У тому кабінеті саме згорталася робота. Мене ж прийняли, бо розчин, у якому проявляють плівки, ще не встигли вилити. І дуже добре, бо обстеження показало в мене лівосторонню пневмонію.
Після цього Тетяна Вікторівна направила мене до лабораторії, що в приміщенні поліклініки, для проходження швидкого тесту на виявлення коронавірусу. Результат – позитивний. "Терміново кладу вас до інфекційного відділення. Йдіть туди зараз же. Тобто часу не гайте – додому не їдьте", – сказала мені Тетяна Вікторівна. Отак без змінного одягу та взуття мене госпіталізували до лікарні.
"Через пневмонію мої легені злиплися"
– За професіоналізм у роботі та гарне ставлення до пацієнтів хочу подякувати ще й лікарці інфекційного відділення Томчук Олені Михайлівні. Адже вона також зробила усе, аби я поборола коронавірус без значних ускладнень.
Чотири дні мені робили уколи та ставили крапельниці, а потім знову направили на рентген. Тепер обстеження показало вже двосторонню пневмонію. Через неї мої легені злиплися. А ще у мене підвищився цукор та ацетон в крові. Пролежала ж я в лікарні пів місяця. Коли дуже важко було дихати, одягала кисневу маску. Одного разу мені стало так погано, що думала, ось-ось задихнуся. Тоді я була такою немічною, що самостійно не могла навіть дотягнутися до тієї маски. Добре, що це помітила медсестра, яка саме прийшла ставити мені крапельницю, і надала допомогу.
Дякую я і медсестрам "інфекційки" – Людмилі Чорній, Світлані Шовкошитній, Вікторії Українець, Тетяні Теслі, які нерідко нас, пацієнтів, знесилених хворобою, підтримували ще й морально – добрим та щирим словом додавали оптимізму. Спасибі й санітарочкам, які попри паркі і не зручні захисні костюми частенько навідувалися до нас у палати. І про завідувачку інфекційного відділення Рондзисту Ольгу Іванівну пацієнти гарно відгукуються. Я ж з нею бачилася лише один раз. Це сталося у день моєї виписки. Проводжаючи мене, побажала: "Бережіть своє здоров’я і більше сюди не потрапляйте".
Загалом в "інфекційці" чисто та охайно. У боксах нещодавно був зроблений косметичний ремонт. На вікнах великими цифрами написані номери мобілок для негайного виклику медперсоналу.
Апетит пропав в лікарні, а відчуття запаху було весь час
– За час свого перебування там я поміняла аж три палати. Спершу була в одній палаті із жінкою, хворою на бронхіт. Після того, як в неї почався сильний кашель, мене перевели в іншу палату, що також на другому поверсі. Так вчинили, аби я зі своїми хворими легенями не підхопила ще й таку болячку. Мені так і сказали: "Якщо у вас почнеться кашель, то ви свої злиплі легені просто порвете". Ну а після того, як до цього відділення із коронавірусом потрапив ще й мій чоловік, то я перейшла в палату до нього.
А привезли мого Віктора до лікарні "швидкою" через три дні, як туди потрапила я. Його стан був значно тяжчий, аніж мій, і тому я хотіла бути весь час біля нього. Між іншим, наша сімейна лікарка Тетяна Гершевич хотіла обстежити мого Віктора у той день, як обстежувала й мене. Але чоловік категорично відмовився, бо почувався добре.
Зараз я усім раджу звертатися за медичною допомогою, як щойно відчули себе зле. Не треба чекати, поки пропаде відчуття запаху, що є нібито одним з головних симптомів коронавірусу, як оце чекала і я. До слова, відчуття запаху у мене було весь час, а ось апетит пропав в лікарні. І в чоловіка не було апетиту. Бувало, донька Лєна та зять Володя принесуть нам їсти, а ми все те назад віддаємо.
Щодо фінансових витрат на лікування, то від коронавірусу нас лікували безкоштовно. Тести на виявлення цієї недуги (мені їх робили двічі) також були безоплатні. А ось ліки від хронічних хвороб купували за власні гроші.
Зараз я почуваюся ще не дуже гарно. Адже коронавірус – це така хвороба, яка дає ускладнення хронічних недуг. А оскільки вони в мене є, то проблеми зі здоров’ям маю. Як тільки виписалася з лікарні, то дуже боліли ноги. А загалом коронавірус недаремно називають лотереєю – комусь щастить і хвороба минає без симптомів, а хтось після тижнів боротьби за життя заново вчиться ходити.
