Переяславка Юлія Ясинська (18 років) – володарка чорного пояса з таеквон-до (І дан), тренерка СК «Акула», суддя 2-ї категорії. Спортивну кар’єру поєднує з навчанням в університеті Григорія Сковороди. Як живе, чим захоплюється та про що мріє спортсменка, – у розмові з журналісткою Переяслав.City.
Відкрила клуб за підтримки тата
– Я прийшла в таекван-до в 14 років. Починала в клубі «Тайфун» у тренера Олексія Чорненка. До цього ніяким спортом не займалася. Проте в мене вдома є міні-спортзал із боксерським мішком, і я любила побоксувала, – розповіла Юля.
– Через якийсь час Олексій Чорненко пішов зі спорту. Я почала тренуватися в Ук Дара Чана. Він голова Київської обласної федерації таеквон-до, чемпіон Європи, бронзовий призер чемпіонату світу. Різностороння і яскрава особистість. За освітою – художник, його роботи є в музеях різних країн. До того ж гарний кухар. Два роки їздила на тренування в Березань, де мешкає Ук Дара Чан. Як тренер він і вимогливий, і водночас добрий. Останній рік через карантин ми займалися рідко.
Юлія із тренером Ук Дара Чаном
Юля Ясинська неодноразово була чемпіонкою області, переможницею турнірів. У 2019 році стала чемпіонкою України. І в тому ж році їздила на Кубок світу в Білорусь, де здобула «бронзу».
– Це була моя перша поїздка за кордон, багато приємних спогадів. Найголовніше, що познайомилася там зі своїм спортивним кумиром – Антоном Шаманіним. Фото з ним тепер висить у моєму клубі. Почався карантин, і всі змагання припинилися. Зараз зосередилася на тренерстві, але кар’єру спортсменки не завершила, – зауважує. – Планую брати участь у чемпіонатах і кубках України. Але спочатку треба сформувати тренерську команду. Бо зараз мені поїхати на змагання і залишити клуб на чотири дні непросто.
Юлія Ясинська має чорний пояс із таеквон-до (I дан)
З червня минулого року Юлія очолює спортивний клуб «Акула». У ньому займаються близько 70 дітей. Нещодавно троє її вихованців стали бронзовими призерами чемпіонату України.
– У 16 років почала тренувати дітей у «Тайфуні». Перші заняття були важкими, почувалася невпевнено, переживала. Але згодом мені сподобалося. Якось інтуїтивно відчувала, як працювати з дітьми, знаходила індивідуальний підхід до кожного. Минуло два роки, і я захотіла відкрити власний клуб. За підтримки тата мрія стала реальністю, – каже дівчина.
– Мій тато Іван свого часу займався боксом, тренував. Він для мене головна підтримка в спорті: і моральна, і фінансова. Був на всіх моїх змаганнях, лише за кордон не їздив. Зараз допомагає тренувати дітей у клубі. І сам тренується. Чорного поясу не має, але близький до цього. У наших планах – набір старшої групи.
Спортивна асоціація – акула
– Свого часу я зробила тату акули на руці. Мені було шістнадцять. Маму це шокувало, а тато був не таким категоричним. Лише попередив: «Ти добре подумай. Тобі з цим жити». Багато спортсменів та команд обирають тварину, з якою себе асоціюють у спорті. У когось це кобра, вовк чи тигр. А я вибрала акулу. Це хижак, який сміливо нападає і з'їдає все на шляху. Для мене це не просто картинка, вона несе важливий зміст. Тому я подумала і вирішила, що хочу з цим жити.
– Малюнок акули підібрали з татом в інтернеті. На татуювання теж ходили вдвох. Тато – це підтримка в усьому. Пізніше зробила на гомілці ще одне тату – дівчину-спортсменку та корейський ієрогліф, який означає таеквон-до. Так я підтвердила, що пов’язала життя з цим видом спорту. Логічно, що й спортивний клуб назвала «Акула».
Тренер працює без вихідних
– До обіду навчаюся в університеті. З 14 до 20 години треную дітей. Приїжджаю додому пізно. І в такому режимі до неділі, – розповіла про свій графік Юлія. – У неділю в мене вихідний. Але насправді в тренера вихідних немає. Бо треба приділити час власному розвитку, домашнім справам. До того ж на вихідних їздимо на змагання. Коли діти виступають, переживаю більше, ніж переживала за себе.
З побутом виручає мама. Але, звичайно, стараюся щось приготувати для родини, допомогти з прибиранням, коли з’являється можливість.
Тренерка із вихованцями-призерами
Юля каже, що через такий графік часу на особисте життя не залишається, але вона ні про що не шкодує.
– Батьки виховували мене правильно. Я не мала шкідливих звичок і повної свободи. О дев’ятій вечора завжди була вдома. А коли пішла в спорт, часу на прогулянки з однолітками й зовсім не стало. Втратила майже всіх друзів. Тоді переживала. А зараз розумію, що вибрала правильний шлях. Не уявляю свого життя без таеквон-до.
Суконь у гардеробі немає
– У мене спортивний стиль. Ношу спортивки, джинси, толстовки, худі. Як і всі спортсмени, люблю кросівки. Можу вдягнути класичний одяг – чорні брюки й сорочку. Суконь і спідниць у моєму гардеробі немає. Хоча на шкільному випускному була в довгій пудровій сукні. Це не мій колір. Я люблю чорний, фіолетовий. Якби моя воля, одягла б на випускний класичний брючний костюм, але мама наполягла на сукні.
Інших захоплень, окрім таеквон-до, не маю. Якщо чимось займаюся, то віддаюся повністю, не розмінююся. У вільний час можу подивитися фільм. Люблю трилери, детективи, бойовики.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
