У багатьох селах Переяславщини є природні або штучні водойми. Влітку там повно відпочивальників: і місцевих, і приїжджих. Журналістка Переяслав.City побувала на деяких сільських пляжах і дізналася, які з них найдоглянутіші та найкомфортніші.
Ставок у Хоцьках
Багни. Хоцьки
Корінна хоцьківчанка Наталія Кундік (40 років), яка працює діловодом у старостаті, веде до ставка на кутку Багни.
– Колись на місці ставка була калюжа, а навколо неї – багнюка. Люди назвали куток Багнами. А коли зрозуміли, що там б’є джерело, викопали ставок. Проте назва лишилася, – розповідає. – Ми ще малими купалися в ставку. Потім він замулився. Пам’ятаю, як одягали старий одяг, брали кошики та ловили карасів у мулі. А згодом водойму розчистили. Уже років п’ятнадцять у ній увесь час купаються.
В обід на ставку відпочивають четверо хлопців-підлітків і троє дівчаток. Хлопці відпливають катамараном на середину водойми та стрибають у воду. Катамаран подарував селу меценат Петро Качкалда.
Дівчатка бавлять на ставку в Хоцьках
Біля ставка розташовані дві криниці – з коловоротом та журавлем. Наталія Кундік каже, що їх щороку чистять. Коли в будинках не стає води, а це актуально для літа, люди набирають воду там. На березі пасеться кінь. Двоє дачників намагаються його погладити, тварина демонструє характер.
– Раніше і в нас був коник. З ним усі фотографувалися, можна було і покататися. А це молода кобила Сивка, норовлива, – коментує пані Наталія. – Колись у Хоцьках було багато коней і по три-чотири корови люди тримали. Зараз на кутку – дві корови, а загалом у селі – до двадцяти. Невигідно тримати.
На березі водойми сидить рибалка
Ставок у селі доглянутий: чисто, немає очерету, викошено.
– Водойму заглибили, очерет викорчовували тракторами. Техніку надавали Анатолій Кушнір, Віктор Кундік. Територію довкола викошують місцеві жителі, – каже пані Наталія. – Минулоріч у ставок додали води: кинули шланги від дачників, у яких є свердловини. Навесні було найглибше – 3,5 метра. Вода чиста, оце тільки почала зеленіти. Відцвіте і знову буде прозорою. У деякі дні, буває, увесь берег заповнений людьми. Бабусі приводять по троє-четверо внуків. Місцеві також їздять до Дніпра за шість кілометрів. Зараз там дуже багато відпочивальників. Нашим іноді немає де стати через намети. Приїжджаємо і просимося покупатися. Берег чистий, стоять сміттєві ящики.
14-річний Діма та 7-річна Настя Сиваші приїхали з Києва до баби й діда в село на всі канікули.
– Подобається, що тут є ставок, можна покупатися, рибу половити. Раніше траплялися такі коропи, що навіть вудку ламали, – каже Діма. – Граємо у футбол, у хованки. Подобається гуляти в лісі, бачив зайців, косуль. Можна і в Києві на річку їздити, але тут цікавіше. У телефоні сиджу годинку-дві, стараюся більше дихати свіжим повітрям. На городі теж допомагаю.
Ростислав Кундік: "Ніколи не жалкував, що живу в селі"
Його друг Ростислав Кундік – іменинник, йому виповнилося 14 років.
– Ніколи не жалкував, що живу в селі. Тихо, спокійно, є де поплавати, погуляти. Не люблю нікуди їздити, я домашній. Майже щодня відпочиваю з друзями на ставку. Сам навчився плавати в сім років, – зазначає хлопець.
– У нас велике господарство: свині, качки, кури. Коли ми всі на роботі, Ростислав годує худобу. Уміє і сапати, і косити, і на тракторі їздити, – додає його мама.
На протилежному боці ставка за дерев’яним столом відпочивають кияни Дмитро Лісінчук та Володимир Герасим.
– Приїхав до друзів на дачу. Я тут не вперше. І село подобається, і люди хороші. Чув, що письменниця з Донбасу Олена Степова мешкала тут деякий час на початку АТО і мала гарні враження, – зауважує Дмитро Олександрович, називається фаховим істориком. – Насолоджуємося овочами з городу, домашнім молоком. Учора теж відпочивали на ставку, було дуже багато дітей, значить, село живе.
Володимир Герасим каже, що в Хоцьках провів дитинство – на дачі у двоюрідної бабусі. І зараз приїжджає сюди залюбки.
– На ставку відпочиває багато молоді, мало б бути сміття. Але тут скрізь чисто. Місцеві самі доглядають за водоймою, викошують, вичищають. Не кожне село в Україні може похвалитися такою організованістю. Люди тут гостинні, вітаються один до одного. Ближче до Сходу такої традиції вже немає, – зауважує чоловік.
Озеро у Великій Каратулі
Маргарита Бойко та Вероніка Петруненко відпочивають на озері у Великій Каратулі
Минулого року у Великій Каратулі з’явилося штучне озеро. Його створення ініціювали жителі кутка Катричі, а ідеєю захопилося все село. Близько сотні людей склалися по тисячі гривень для облаштування водойми, долучилися й місцеві підприємці. Поруч із водоймою на вигоні встановлений електропастух для череди корів.
Дорога на під’їзді до озера перекрита шлагбаумом. «Щоб не їздили автомобілі мити», – пояснює жінка, яка пасе корівок. У п’ятницю після обіду на озері – понад два десятки відпочивальників. Хтось купається, хтось ховається від сонця у дерев’яних альтанках. Їх чотири, біля кожної стоїть мангал. Вода в озері прозора, берег чистий.
Іван Попівський прийшов на пляж із доньками Інною та Діаною
37-річна Таїсія Опанасенко сидить на лавці біля водойми й приглядає за 7-річною донькою Маргаритою, яка бавиться у воді.
– Я родом з Великої Каратулі, 15 років живу в Києві. Приїжджаємо в село до мами кожні вихідні, тягне додому, – каже вона. – Минулого року в цьому озері були п’явки, неможливо було купатися. Запустили рибу, і зараз їх немає. Ми інколи їздимо на пляж до «Любокраю», щоб змінити атмосферу. Але тут набагато комфортніше, вода чистіша, немає очерету. У Великій Каратулі найкращий пляж на Переяславщині.
– Увечері приїжджайте, тут буде більше сотні людей. З’їжджаються із Гайшина, Студеників, Переяслава, – каже місцевий житель Микола Середній. – Глибина озера – до
Трубіж у Пристромах
Близько
– Я зібрав два десятки хлопців, ми за день вичистили боронами днище й очерет, покосили довкола, – розповідає староста села Юрій Саєнок. – Місцевий меценат Сергій Барабаш надав техніку, щоб вивезти непотріб, розрівняти берег, завіз піску. Жителі нарікають, що дерев’яні грибки на березі дуже маленькі й не захищають від сонця, але вони там давно, ми їх не чіпали. Відпочиває дуже багато дітей. Хлопчаки люблять стрибати з мосту, під мостом глибина до 3-
Ставок у Світанку
– То не ставок, а калюжа, там тільки діти бовтаються. Місцеві їздять на Дніпро в Хоцьки або Циблі, – каже жителька села, яку попросила показати дорогу до водойми.
У ставку купаються більше десятка дітей та підлітків. Вода каламутна, але зарослів очерету немає. Місцеві кажуть, що п’ять років тому водойму почистили, висипали піском, а минулоріч зарибнили. Останні роки ставок дещо змілів, але водою його поповнюють.
Ставок у Світанку
Поруч із водоймою стоїть дерев’яна альтанка, подарунок місцевих депутатів, де відпочивають Віра Коваленко та подружжя Худжіних. Неподалік розташована урна, переповнена сміттям. Брудно і в самій альтанці. Відпочивальників стільки, кажуть світанківці, що за ними не встигають прибирати.
– За сільською радою є свердловина, від якої прокладений водовід до ставка. Раніше доливали більше води, водойма була глибшою. А яка зараз ситуація, не знаю, – коментує Василь Худжін, колишній сільський голова Світанку. – Влітку в селі багато дітей. Купаються у ставку, грають у футбол, волейбол. До нас також внучки з Канева приїхали.
Альтанку подарували депутати
Неподалік розташований стадіон із футбольним полем, волейбольним майданчиком, зоною для дитячих розваг.
За словами жительки Світанку Наталії Філімончук, 59 років, ковані лавки, гойдалки та інші дитячі атракціони придбали коштом сільської ради. А волейбольний майданчик облаштував місцевий активіст Дмитро Пушкар: завіз пісок, придбав стійки, сітку, м’ячі. Інколи набирається три команди волейболістів.
Жителька Канева Аделіна Худжін, 28 років, приглядає за доньками, які бавляться на гойдалках.
– Ми приїжджаємо часто, через вихідні. Провідуємо батьків, вони з внучками граються, і мені легше. Почуваємося комфортно, як удома, – каже жінка. – У Світанку є аж два дитячі майданчики. Інший – на території дитсадка, там теж можна гуляти. Мені здається, що це рідкість для села. А купаються доньки вдома – у балії.
Трубіж біля Гайшина
Діти стрибають з мосту на Трубежі
На Трубежі обабіч мосту на двадцяти метрах пляжу, хоча його важко так назвати, ніде яблуку впасти. За дерев’яним столиком на березі річки відпочиває далекобійник, автофура припаркована неподалік.
Жителька села Чирське Юлія Слободенюк, 33 роки, з мосту спостерігає, як купаються її діти – 7-річна Маша й 13-річний Денис. Потім спускається до них.
Юлія Слободенюк із дітьми купається в Трубежі біля Гайшина
– Іншого пляжу в нашому селі немає, тому інколи ходимо сюди з дітьми. А коли чоловік вдома, то возить нас на центральний пляж у Переяслав. Там теж занедбано, але мілко, з дітьми купатися добре. Самих їх на водойму не відпускаю, – зазначає жінка. – Малою я теж купалася на цьому пляжі. Гарно було, можна було вздовж річки плавати. І на Броварку ходили, а зраз вона вузька, замулена. Щось треба робити з річками, село має розвиватися.
– Подивіться, увесь берег у коров’ячому лайні. Це місцеві приводять сюди корів, хоча просили їх такого не робити, – справедливо зауважує один із відпочивальників.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
