Очі тунця, яйця гігантських чорних мурах, сюрстремінг (гнила риба), ембріон качки, суп із пташиного гнізда, "кукурудзяний трюфель" (гриб, що вражає кукурудзяні зерна), печиво з осами. Так, так, це все люди їдять, і це дуже короткий список дивних, інколи огидних страв, які є традиційними для певних країн. Що незвичайного куштували наші земляки, поцікавилися журналісти Переяслав.City.
Юлія Бондаренко, 39 років, місто:
– У студентські роки куштувала жаб’ячі лапки. Це була своєрідна посвята в студенти природничого факультету. За смаком нагадують нежирну рибу, комусь – курячі крильця. Під час відпочинку в Яремчі замовляла в ресторані гірську форель, запечену в сметані. Ніжна на смак, сподобалася. А в Буковелі куштувала ікру равликів із закарпатської ферми. Настільки тонкий смак, що я його навіть не відчула (сміється). Хоча комусь нагадує гриби. Рік тому вперше спробувала устриці, навчилася їх правильно споживати. Спочатку гидувала: мокрі, слизькі та ще й сирі. А вже за другим-третім разом зрозуміла, чому їх вважають у світі одним із найсмачніших морепродуктів.
Світлана Шевченко, 71 рік, місто:
– Та цілий список. У 1970-х чоловік двоюрідної сестри привіз із В’єтнаму (був там військовим радником) настоянку із 40 трав та змії, а також горілку, залиту в посудину з крокодильчиком. Настоянка була з незабутнім смаком, на щастя, змія не могла вивалитися, бо пляшка мала зверху сітку. А ось коли допили в’єтнамську горілку – вона була слабенька, – то потім помаленьку і крокодильчика з’їли. Ще колись дуже давно Марія Харитонівна Роман, зав. дитсадком №8, пригостила ведмежатиною, її хтось з родичів-мисливців із Сибіру привіз. Нічого особливого – як тверда яловичина. Я наполовину кореянка, моє дівоче прізвище – Кім. До речі, Кім Ір Сен – з моїх далеких родичів. Так ось, коли жила в Караганді (Казахстан), мала там поруч безліч корейських родичів. Собачатина була тоді звичною стравою у нас на столі.
Віктор Литун, 53 роки, с. Ташань:
– Мені дуже смакують морепродукти. Тож завжди, як буваю на Хрещатику в Києві, не оминаю кафе «Мушля», де смачно готують кальмарів, креветок, мідій, устриць, восьминогів. Ціни там помірні. Якось удвох з донькою Тетяною (вона живе в Києві) наїлися там, як то кажуть, від пуза лише на 400 гривень. Смакував я і салатами (не пам’ятаю їх назву) приготованими із заморських фруктів. Мрію відвідати ще й заклад китайської кухні та відчути на смак страви із жучків, черв’ячків та павуків.
Дмитро Рожанський, 28 років, с. Стовп’яги:
– Днями я повернувся з Туреччини, разом з друзями ми провели відпустку в місті Аланья. В цій країні є все для чудового відпочинку, особливо приваблює традиційна кухня. На системі «все включено» була можливість спробувати смачні та колоритні гастрономічні новинки. Взагалі вся турецька їжа незвична для українців, бо здобрена пряними спеціями та соусами, але ми до цього швидко звикли. Найбільше мене вразив традиційний «червоний суп» – це томатний суп-пюре з додаванням пластівців, ніби нічого особливого – помідори, вода, але смакував ним неодноразово. Їхньою кулінарною візитівкою безперечно є кебаб – гаряча страва зі смаженої баранини, середземноморська риба на грилі – зовсім не такі на смак, як готують у нас. А ще відкриттям був гамбургер з котлетою із м’яса ягняти.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
