Через більш ніж чотири години в повітрі літак розвертається над океаном, і ось ми вже спускаємося (прямо над будинками!) до аеропорту Лісабона. Попереду – тиждень перебування у Португалії, найзахіднішій, найдальшій від України країні Європи. Тиждень неймовірних вражень і відкриттів цього, як ми переконалися, унікального куточка нашого континенту.
Країна океану
Португалія (площею зо три найбільші області України) витягнулася з півночі на південь на березі Атлантики. Саме ця близькість до океану зробила її відомою, а згодом і дуже багатою ще в часи Середньовіччя, а конкретніше в той період, що його називають Великими географічними відкриттями. Хто не чув імена Васко да Гами, Магеллана, Генріха (Енріко) Мореплавця? Вони принесли португальській короні відомості про далекі землі, а відтак золото, срібло, дуже цінні в ті часи прянощі.
Оглядова вежа
Одним із спонукальних мотивів моєї поїздки до Португалії власне і стало бажання побачити, що ж це таке – океан, чим він різниться від морів, на берегах яких я неодноразово бував? І вибір мій невипадковий: саме в португальському Назаре зафіксовані найвищі в світі хвилі – до
Ми зупинилися біля містечка Гінчу – мекки серфінгістів, місцевих і зарубіжних. Хтось з них знімав дошки з авто, хтось розминався на березі, а хтось у воді вже ловив хвилю. Купатися й справді в таких умовах неможливо – періодично з океану накочувалася висока хвиля. Ось в цьому і є його відмінність від моря. А ще в звуку – над океаном постійно чується гул від велетенських хвиль-валів.
А потім ми поїхали до відомого всім нам ще зі шкільних часів об’єкта – мису Рока. Це найзахідніша точка континентальної Європи. По суті, це скеля, що здіймається над Атлантичним океаном на висоті
Азулежу та мануеліно
Мануеліно – гордість місцевої архітектури. Це пізня португальська готика, стиль, що дістав назву від імені короля Мануела І. Вирізняється багатим, вишуканим різьбленням по каменю – фігури людей чи тварин, чудернацькі рослинні орнаменти, колони-пальми. Очей не відірвеш. Ми бачили ці візерунки на спорудах в Лісабоні, але особливо вони вразили в місті Томар: невже вікно тамтешнього монастиря Христа зроблене у твердому камені тодішніми інструментами?
По всій країні зустрінете будівлі, обкладені синьо-білою керамічною плиткою. Це – азулежу, що прийшло в ХV столітті до Португалії в часи панування тут маврів. Навіть сама назва – арабського походження, однак хтось її трактує як «синій», а хтось – як «шліфований камінь». Розписується кахель вручну. Це може бути досить примітивний орнамент, а може бути частина грандіозної панелі-картини, що зображає, скажімо, відому битву чи якусь іншу історичну подію. У соборах – це релігійні сюжети.
Азулежу виконували й виконують не лише естетичну, а і функціональну роль – захищають приміщення від вологи і водночас регулюють температуру в них. Але завжди надають спорудам особливого, вишуканого вигляду, де б не містилися – на стінах, на підлозі чи стелі. Ми бачили їх в багатьох місцях, та найбільше запам’ятали панелі з кахлю на залізничному вокзалі в м. Порту – пейзажі, етнографічні сюжети, діяння королів.
Виноград та оливи
Вирощування цих культур започаткували тут під час свого панування давні римляни. Родючі тутешні землі були великою нагородою для легіонерів, що йшли на заслужений відпочинок і ставали землеробами. Як стверджують дослідники, найстаріше дерево оливи на території Португалії росте вже понад 2 тисячі років. Виробництво оливкової олії – давнє заняття португальців, і в цьому мають чим пишатися: неодноразово їхні бренди перемагали в найпрестижніших всесвітніх конкурсах оливкових олій. Виробляють її не в таких масштабах, як іспанці чи італійці, але цього цілком вистачає для власних потреб, а лишки, як стверджують, продають італійцям, які змішують їх зі своєю, аби вона не гірчила. Після таких аргументів чи не кожен турист, якщо й не збирався, візьме пляшку-другу додому в магазині: може, й правда португальська зовсім-зовсім не має гіркоти? Тим більше, що ціни демократичні – знайти в супермаркеті пляшку ємкістю
Під виноградниками в країні не менші площі ніж під оливковими гаями. Причому – лише під технічними сортами. Такі особливості економіки в Євросоюзі. Португалія позбавлена права вирощувати столові сорти, тож виноград у магазинах – з Франції. Зазначу, дуже смачний, коштує близько 2,2 євро за кіло (це близько 70 гривень).
Тож зі свого винограду португальці роблять вино, і це в них добре виходить. Одна із фішок цієї справи – виробництво т. з. зеленого вина (португальською – віню верде). Це напій із зеленого (молодого) винограду і справді оливкового, світло-зеленого кольору. Смак – швидше не виноградний, а фруктовий, вміст алкоголю – не більше 10 процентів, тобто воно ідеальне для споживання в спекотну погоду. Єдиний недолік – зберігання не більше 1,5 року. Однак набагато відомішим вином країни, звичайно ж, є портвейн – буквально «вино з Порту». Саме в цьому місті на березі річки Дору розміщені численні, у декілька квадратних кілометрів, підвали, в яких виграє-дозріває цей напій. Ми побували в одному з них.
Настоянку з черешні в Обідуші п’ють з шоколадних стаканчиків
Сказати чесно, з певною іронією напочатку, адже всі з нашої групи виявилися людьми вікової групи 60+, тож добре пам’ятали, що таке портвейн в Радянському Союзі, зокрема марки «777» (його ще називали в народі – «три сокирки»). Але не в Порту! Нам дали спробувати і білий, і червоний. Це аж ніяк не радянська бормотуха. Це напій з яскравим насиченим смаком, аж ніби жирним, що неохоче стікає по стінках бокала – відчувається витримка щонайменше протягом трьох років у французьких дубових бочках. А є тут і 30-річної витримки! Винахід портвейну стався досить випадково. Вино з Португалії здавна відправляли до Англії, однак тривале перевезення та зберігання на складах ніяк не сприяли збереженню його якості. І комусь прийшла в голову ідея додати у вино коньячний спирт. Таким чином бродіння припинялося. Вино набирало міцності (може досягти 20 відсотків), а цукор зберігався в напої, не перетворюючись в спирт. Вино стало стійким при зберіганні, а його смак припав до душі споживачам. Ось так після ХVІІ століття портвейн став відомим в Англії, а згодом і в усьому світі.
Риба в банках
Виготовлення консервів з дарів моря – ще одне з давніх ремесел португальців. Анчоуси, мідії, тріска, тунець і найпопулярніша тут сардина в соусі зі спеціями, лимоном, томатами чи просто в оливковій олії. Нібито й дивна ця справа – везти консерви з далекої південної країни, але повірте, це не лише апетитний, а й оригінальний подарунок. Особливо ж, якщо покупка зроблена в спеціалізованому магазині типу Conserveira de Lisboa. Тут банки настільки яскраво оформлені, що важко собі відмовити в покупці. Стримує хіба що ціна – 6-7 євро за 100-120-грамову баночку, це при тому, що з таким же вмістом, але скромніше оформлена в звичайній крамниці коштуватиме не більше двох євро.
Корковий дуб
У Португалії всі ліси приватні, лише заповідники державні. Кожен власник землі самостійно вирішує, що йому на своїй землі вирощувати: щось із сільгоспкультур чи дерева. Останнім часом в Португалії стало популярним садити евкаліпти. Деревина абияка, годиться лише на виробництво паперу, але швидко росте – років за сорок уже можна зрубувати. Стосовно інших лісових культур, пиляти чи ні, теж рішення приймає господар. Але не щодо долі коркового дуба. Кожне таке дерево – державне надбання. Недарма ж Португалія забезпечує половину світової потреби в корку. Кору зі стовбура та товстих гілок фахівці знімають кожні 10 років. За такий же час дерево її відновлює. Корок використовують не лише для пляшок з вином. З нього роблять меблі, сувеніри, устілки для взуття, теплоізоляційні матеріали. Цей дуб вічнозелений, листя не має лапчастої форми як у звичайного, а ось жолуді дуже схожі.
Тут відбувається корида
Р.S. Через антиковідні перестороги в’їзд до Португалії з України було відкрито наприкінці літа, 23 серпня. У країні досить високий рівень імунізації населення – 82 відсотки, що дозволило зняти з 1 жовтня всі заборонні заходи. До цього вхід до громадських закладів – ресторанів, магазинів, готелів, церков – дозволявся лише в захисних масках. Проте португальці настільки дисципліновані, що третина з них у масках ходила і надворі.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
