Близько 600 гектарів цукрових буряків виростили цьогоріч у ТОВ «Земля Переяславщини» Олександра Яреми. Це єдине господарство у нашому краї, яке займається цією культурою вже четвертий рік поспіль. Нинішнього також розраховують на хорошу віддачу. Наразі «солодкі» жнива там наближаються до завершення. І цьогоріч збір вирощеного проводять уже власною спеціальною технікою.
Співпраця зі Згурівським заводом
– Минулі роки ми орендували бурякові сівалку й комбайн у нашого партнера – Згурівського переробного заводу. Але їхня техніка вже застаріла, не дає бажаної продуктивності, – розповідає Олександр Ярема. – То цього року навесні купили собі високотехнологічну універсальну сівалку, а на осінь – бурякозбиральний комбайн німецького виробництва. Придбали не нового, через дилерську компанію ТОВ «ROPA Україна». Вони мають сервісний центр неподалік Ставища, то за місяць комбайн перебрали, як кажуть, до гвинтика, і зараз він цілодобово працює на полі – результатом ми дуже задоволені.
Збирання цукрових буряків у господарстві Олександра Яреми розпочали з 26 вересня, як тільки запрацював завод у Згурівці – ТОВ «Краєвид». Керівник розповідає, що попри трирічну співпрацю з ним, все ж вивчали пропозиції й інших цукроварів. Зокрема, й підприємства найбільшої на цьому ринку компанії «Астарта», в яких новіше обладнання, відповідно, вихід цукру більший. Та їхній найближчий завод у Пирятині за 120 кілометрів, у Згурівку везти буряк – якихось 68.
Олександр Григорович наголошує, що цей завод як партнер дуже порядний, запропонував їм досить хороші умови щодо оплати послуги з переробки буряків. Крім того, ще й відшкодовує вартість їхнього перевезення. Для цього в господарстві задіяно 10 вантажівок, які щодня виконують мінімум по чотири-п’ять рейсів. На заводі ж черг немає.
– У Виповзках земля така, що не кожна культура родитиме, а для буряків вона підходить. Ще копатимемо з тиждень, але вже видно, що врожай хороший – не менше 600 центнерів з гектара. Перероблений цукор поки тримаємо на заводських складах, з нас не беруть плати за зберігання.
«З буряків маємо і цукор, і жом, і мелясу»
Ринок цукру дуже стихійний, зауважує агровиробник. Торік продали його тисячу тонн по 10,4 гривні за кіло відразу восени, бо для розвитку господарства потрібні були кошти. (Банківськими кредитами «Земля Переяславщини» не послуговується). А через якийсь час цукор на ринку подорожчав більш як удвічі. Цього року ціна на нього трималася до 24 грн/кг, дещо упала, коли почали збирати новий урожай.
– Оптовики вже телефонують, щодня пропонують нову вищу ціну. Сільське господарство таке, що обігові кошти треба постійно. Поки що продаємо тільки соняшник і кукурудзу. Вигідне сорго, яке ми вирощували другий рік. Будемо й надалі. Воно родить на солончаках, на піску, дешевше у виробництві, а в ціні, як кукурудза. Її, до речі, збираємо й понад 100 ц/га. А цукор притримаємо, якщо вдасться. У нас його буде стільки, що вистачило б для потреб всього Переяслава і сіл району, але ж продаємо посередникам, – розповідає Олександр Ярема. Зазначає, що, окрім цукру, від переробки своїх буряків отримають ще й 10 тисяч тонн жому та 600-700 тонн патоки (меляси). Торік нею годували худобу, нині вирішили продавати – вартує по 5 гривень за літр.
Агрегат для заготівлі кормів
Для заготівлі жому на зиму в «Землі Переяславщини» теж використовують сучасні технології. Орендували спеціальний агрегат, який нагнітає в поліетиленові герметичні труби жом чи кукурудзу. Упродовж тижня роботи здатний заготовити до тисячі тонн кормів. З додаванням специфічних консервантів вони зберігатимуться й понад рік без втрати поживних якостей. Тож тварин на фермі буде чим годувати. До слова, нещодавно стадо поповнилося 20 нетелями червонорябих голштинок.
«Акація» гарно родить другий рік
З керівником господарства їдемо на поле, яке дивилися ще в серпні: там уже тоді стояли буряки кілограмів по два. Зараз урожай зібраний, коренеплоди лежать в довжелезному кагаті – зо дві тисячі тонн. Біля нього сучасний навантажувач теж з фірми ROPA, але поки орендований, працює без зупинки, вантажівки під’їжджають одна за одною, вивозять буряки на завод.
– Тут солончак: земля така, що дай ложку води і розкисне так, що жодна техніка не поїде, – зауважує Олександр Григорович. – Після невеликого дощу навіть мусили на два дні зупинитися. Он колії які – буксували навантажені КАМАЗи. Постійно чергує важкий трактор, щоб буксирувати, якщо доведеться. Вчора навіть троса порвали, так важко було. Витягнути 50 тонн з багнюки – це ще та робота!
Трактором буксирують вантажівки з поля
З одного боку, вирощувати цукрові буряки зараз ніби простіше, бо немає ручної праці. У нас все механізовано: від посіву до сапання і збирання. Завдяки електроніці в сівалці насіння лягає точно на задану відстань одне від одного. Тому немає потреби виводити ланку жінок, щоб проріджувати сходи, як колись.
Восени на полі – один однісінький комбайн копає буряки. Має великий бункер, то корені сам зсипає обабіч у кагати, йому не треба жодної допоміжної техніки. Колись же спочатку треба було жаткою скосити гичку, потім пускали копалку, поряд вантажну машину, а слідом ішла ще й бригада людей зачищати й підбирати, що пропустила техніка. А потім ще раз до кагатів жінки виходили вручну чистити й вантажити ті буряки. Я показував своїй мамі, як тепер все це робиться, то вона за голову взялася – не могла повірити!
Як зауважує Олександр Ярема, навіть попри високомеханізовану технологію виробництва, займатися цією культурою є мало охочих. Адже їй таки треба постійного і фахового догляду, системного обробітку, підживлення добривами і мікроелементами. Та й з погодою ж ніколи не вгадно. Нинішній сезон був дощовий, корені гарно росли, але водночас і хвороби та шкідники атакували несподівано.
– Цей рік видався дуже специфічним, бо пропри всі розрахунки і прогнози посіви дуже активно вразив церкоспороз – грибкове захворювання, яке зазвичай розвивається в значно пізніші терміни, ніж нині, – розповідає агроном Юрій Іванчук. – Так само зарано на одному полі з’явився довгоносик. А загалом зважаємо на особливість і ґрунту, і розташування кожного поля. На підвищенні чи в долині результати маємо різні.
Буряки вирощуємо тільки з гібридного добротного насіння. Торік випробували п’ять сортів, цього року – десять. Більшість гібридів – від компанії Strube (Штрубе). Вибирав ті, що торік показали себе в інших господарствах. Які з них кращі – висновків ще не робили. Ще підбирали сорти з різним терміном вегетації і дозрівання, щоб у догляді та збиранні був конвеєр. Але, наприклад, «Акація», яку вирощували й торік, нині знову може стати найкращою.
Комбайн працює цілодобово
Дивитися на роботу нового комбайна переїжджаємо з Олександром Яремою на інше поле, яке поміж собою тут називають «сінокосом».
– Тут раніше нічого не було – луг і болото стояли. Тепер он подивіться, які буряки виросли – один в один! У перші дні встигали вивозити врожай вслід за комбайном. Він працює день і ніч, хлопці позмінно виходять. Треба встигнути викопати, доки дощі не пішли.
Комбайн іде в загінці трохи ніби боком, корпус діагонально. Це така особливість його конструкції, що дає більшу прохідність і водночас важка машина не сильно утрамбовує землю. За нею лишається площа рівнесенька, як карта.
– Люди молодці, стараються, – хвалить керівник працівників. – Ми їм теж платимо відповідно. На цього комбайна запросив механізатора з іншого господарства, другий рік у нас працює – дуже цінний фахівець.
Олександр Ярема та Олег Загородський біля нового комбайна
– Люблю солоденьке, то на вирощуванні буряків – від сівби до збирання – я років десять працюю, – розповідає Олег Загородський, 47 років. – Починав колись на радянській копалці КС 6-Б, а другий рік ось на такому сучасному комбайні з електронікою. Це якщо порівняти, то небо і земля! Прогрес! Тут задоволений і умовами роботи, і оплатою. Працюємо з напарником подобово, на комбайні такі ліхтарі, що вночі дуже гарно видно, і встигаємо зібрати більше, бо не відволікаємося на навантаження. Удень же на деяких полях прямо на машину з бункера сипали. Але вдень працювати веселіше, особливо коли гарна погода і отаке сонце!
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
