Кравчучка – це символ 90-х років минулого століття. Так в народі називають складний візок для ручного перевезення вантажів, зробленого у вигляді L-подібної металевої рами з двома невеличкими колесами. Назва такого візка походить від прізвища першого Президента України Леоніда Кравчука. На роки його правління припала економічна криза, українцям жилося скрутно і багато людей займалося перепродажем різного краму (від горілчаних напоїв до електроінструментів).
Саме за допомогою цих компактних і зручних візків перекупники перевозили важкі вантажі, дачники везли до міст городину. Цей «транспорт» тоді став засобом виживання для багатьох. Загалом кравчучки і через три десятиліття залишаються в тренді. Ними масово користуються досі насамперед літні люди. Однією з таких є 67-річна Людмила Удод з Переяслава.
– Я проживаю в квартирі багатоповерхового будинку на вулиці Богдана Хмельницького, – розповідає вона. – У Карані маю дачу. Вирощую там овочі та фрукти. Дари осені перевожу до квартири кравчучкою, яку за 230 гривень придбала в магазині "Технобуд" торік. Загалом це вже третя кравчучка, яку купувала за своє життя. Вперше я придбала сумку-візок на початку дев’яностих для своєї доньки Вікторії (зараз їй 45 років). Тоді вона вчилася в Києві, і їй було зручно з дому возити кравчучкою продукти.
Коли донька відучилася і їй вже не потрібен був той візок, то ним користувалися всі: і наші сусіди, і друзі моєї вже покійної мами. А як кравчучка поламалася і ремонту вже не підлягала, то я купила іншу. Вона була на пластмасових колесах і тому швидко вийшла з ладу. А ось ця – на гумових колесах, може витримати до тридцяти кілограмів вантажу. Сьогодні взяла її з собою, щоб перевезти нею на дачу арматуру, саме йду оце її купити до магазину.
Дуже погано, що із кравчучками не пускають до великих магазинів. Тож в АТБ або в ЕКО-маркеті зазвичай купую стільки товару, щоб його неважко було донести в руках до свого візка. А на базар я завжди ходжу з кравчучкою. У ній перевезу і кавуни, і клумачок пшениці. Її сію на городі завжди після збирання картоплі, щоб було чим годувати своїх курочок, – сказала Людмила Удод.
«Кравчучка» – це слово стало чи не головним неологізмом незалежної України. Сам Леонід Кравчук на цю асоціацію з ним не ображається: мовляв, вона допомогла багатьом людям пережити бідність, комусь почати власний бізнес.
З’явилася ця зручна і проста річ у 1983 році завдяки інженеру-конструктору Київського авіаційного заводу «Авіант» Олексію Сергеєву. Спочатку її прототип допоміг винахіднику вирішити свої господарські потреби. А з 1991 року виріб під назвою "Джміль" почали випускати на авіазаводі для масового споживача в кількості понад мільйон екземплярів на рік. Винахідник кравчучки, якому також доводилося їздити торгувати зі своїм візком до Польщі, підприємцем так і не став та жодних дивідендів за свій винахід не отримав.
У ті часи про кравчучку складали багато віршів. Ось один з них : "На ринку жінка симпатична лаштує тачку чи візок. Погодьтеся, картина звична: малого бізнесу зразок. «Кравчучка», – хтось лукаво гляне, а жінка по прилавку – грюк: «Це – винахід мого Степана, і ні до чого тут Кравчук!"
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
