П’ятиповерховий будинок, що розташований у Переяславі на вул. Набережна, 4, був зведений на початку 1990-х років – невдовзі після того, як Україна стала незалежною державою.
Моя сім’я, як постраждала від аварії на ЧАЕС, заселилася в двокімнатну квартиру на п’ятому поверсі у квітні 1995 року. Це сталося за десять днів до того, як я народила доньку. А з’явилася моя Альона на світ у Міжнародний день солідарності трудящих, який щороку відзначають 1 травня. Тож тоді я раділа не лише новому особистому житлу, а й тому, що стала мамою.
Розташована моя багатоповерхівка в одному з найкращих мікрорайонів міста – на Спаській Леваді. Неподалік дому – школа, базар. Трохи далі – автовокзал, лікарня, аптеки, банки, ЕКО-маркет, АТБ та багато інших магазинів та перукарень, без яких не обійтися в житті. Окрасою місцевості, в якій живу, є річка Альта та молоді парки із дитячими майданчиками.
"Щаслива, що живу на Набережній"
У січні 1995 року у квартиру на першому поверсі цієї висотки заселилася сім’я Марини Навальної, 50 років, уродженки села колишнього Чорнобильського району. Її вона отримала також як постраждала від аварії на ЧАЕС.
– Коли увійшли в квартиру, то в ній були всі комунікації, окрім газу. Тож певний час я користувалася електроплиткою, – згадує Марина Іванівна. – Моїй доньці Ірині тоді не було ще й двох рочків. Її гляділа моя мама, бо я саме закінчувала університет імені Тараса Шевченка, а мій чоловік Вітя тоді жив і працював на своїй малій батьківщині – у Бородянці.
– У ті злиденні 90-ті роки, все що не візьми, було дефіцитом. Тож кілька років жили в квартирі без ремонту. Адже проблемно було купити і якісні шпалери, і кахлі. Й досі пам’ятаю похмурі стіни на кухні та в санвузлах, пофарбовані темно-зеленою фарбою. Але те все було дрібницею в порівнянні з тим, що у моєї сім’ї з’явилося власне житло.
Вже багато років територія навколо нашого будинку окультурена. А в момент його заселення, там, де пам’ятний знак жертвам Чорнобильської катастрофи, стояла стара-престара хатинка. В ній жив чоловік похилого віку. Цей дідусь ходив з великою в’язкою ключів. Ними він відкривав під’їзди, бо був тут за сторожа. Незабаром той будиночок знесли і в 1998 році висадили парк. Це відбулося за головування Григорія Сокура.
Краси нашому подвір’ю додають клумби, які буяють квітами із ранньої весни до пізньої осені. Загалом, я дуже щаслива, що живу в багатоповерхівці на Набережній, 4.
Вже майже два десятки років, як Марина Навальна є депутаткою міської ради. Вона неабияк переймається благоустроєм у своєму окрузі. Так, за її клопотання зо два роки тому був проведений ремонт асфальтного покриття прибудинкової території цього житлового будинку.
– Я вдячна усім, хто доглядає за клумбами. А ось турбує мене те, що у нашому дворі частенько з’являються цуцики та кошенята. Їх підкидають переяславці та мешканці сіл, коли приїжджають на базар. Ось і нещодавно мої сусідки-школярки підгодовували підкинуте кошенятко. Користуючись нагодою, закликаю земляків не викидати на вулицю домашніх тварин, – сказала Марина Навальна.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
