Двадцять чотири спортсмени з різних регіонів України – 18 чоловіків та 6 жінок – стали учасниками змагань з гирьового спорту, що відбулися минулої суботи в спортивному залі Університету Григорія Сковороди в Переяславі.
Турнір пам’яті Почесного працівника фізичної культури та спорту, нашого земляка Бориса Сонька (1961-2017), що має статус всеукраїнського, було тут проведено уже вчетверте. Як зазначив голова переяславського МСОК «Колос» (організатора турніру) Микола Середа, число учасників було б значно більшим, якби саме цього дня на Київщині не розпочалася дія обмежень «червоної» карантинної зони. Багато хто змушений був відмовитися від поїздки.
А не скасували турнір, як сказав у своєму виступі в нетривалих урочистостях перед початком змагань президент Союзу гирьового спорту України Валентин Бербеничук, саме тому, що він включений до списку офіційних змагань року. І висловив ідею наступного року, коли він матиме вже невеликий ювілей – проводитиметься уп’яте – провести його паралельно з національним чемпіонатом.
Особливістю переяславського турніру є те, що всі спортсмени змагаються у марафоні, тобто здійснюють підняття гирі протягом 30 хвилин: чоловіки – у вправах ривок та поштовх 24-кілограмового снаряда, а жінки – у ривку 16-кілограмового. У поштовху тріумфували гості: Віталій Мартинюк з Дніпропетровщини переміг у ваговій категорії понад 78 кг (607 підйомів), а чернігівчанин Євген Каліберда – у категорії до 78 кг (617 підйомів). А ось у ривку не було рівних гирьовикам з Переяславщини. Володимир Яковченко (категорія до 78 кг) став переможцем, показавши результат 570 підйомів. Анатолій Дима в цій же категорії, піднявши гирю 542 рази, став другим. А в категорії +78 кг на перше місце на подіумі піднявся Юрій Голота (649 підйомів).
Якщо в боротьбі за медалі в чоловіків все відбувалося більш-менш логічно і передбачливо, то в змаганнях жінок події розгорталися драматичніше.
Ще перед її виходом на поміст я розмовляв з переможницею минулорічного турніру Мариною Коваленко, 23 роки, попросив розповісти, як вона прийшла в цей вид спорту.
– Я родом з Черкас, займалася там дзюдо. Коли вступила до Національного університету фізкультури в Києві (зараз я в бакалавраті), мені порадили спробувати гирі. Сподобалося, за чотири роки досягла звання майстра спорту, маю особистий рекорд у марафоні 531 підйом. На татамі ти маєш бути постійно сконцентрованим на діях суперниці: маленький твій промах може призвести до поразки. У гирьовому спорті – і мені це дуже подобається – ти працюєш спокійно, рівномірно, у вибраному самостійно темпі. І разом з тим це дуже солідний вид спорту: десь в інших ти можеш обдурити суперника, а гирю – ніколи.
І ось змагання серед жінок розпочалися. Вже через десять хвилин стала помітною перевага Марини (вона єдина з-поміж суперниць має звання майстра спорту), а на двадцять п’ятій найближча переслідувачка відставала від неї на 25 підйомів. Здавалося, вже ніщо не зупинить її на шляху і до цьогорічної перемоги. Однак через дві хвилини щось пішло не так. Марина не відразу опускала піднятий над головою пудовий снаряд, ніби таким чином відпочиваючи. А за дві хвилини до кінця обліку часу і зовсім опустила гирю на поміст, припинивши змагатися. На її табло було зафіксовано 470 підйомів. Як потім зізналася Марина, їй стало зле, тому вирішила не ризикувати.
Неочікуваним подарунком долі сповна скористалася спортсменка, яка йшла другою. Олена Короткова з Борисполя за час, що залишився, виконала необхідну для перемоги кількість підйомів (загалом 480) і стала чемпіонкою. Раділа разом з тренером Євгеном Биковим, який весь час, доки вона була на помості, підтримував її.
– Олена молодчина, – сказав він у короткому інтерв’ю для нашого видання, – із своїх 27 років дванадцять займається гирями. Брат привів її до мене п’ятнадцятирічною, до цього займалася бігом. Уявляєте, як вона їх любить, якщо зараз перебуває у декретній відпустці – в неї дитині один рік!? Має звання кандидата у майстри спорту і має всі шанси стати майстром, але для цього зараховуються лише змагання, де працюють з 24-кілограмовими гирями. А в марафоні, до речі, оце сьогодні змагалася вперше.
Всі призери турніру отримали медалі та дипломи, а переможці – ще й пам’ятні кубки. Передали земляками-великокаратульцями квіти та кубок і дружині Бориса Сонька Ользі, яка цього разу не змогла прибути на змагання. За фінансову підтримку організатори висловлюють вдячність очільникам Переяславської, Ташанської та Циблівської громад, а також керівникам цілої низки агропідприємств Переяславщини.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
