Наприкінці липня ми публікували розповідь про дачні будні колишньої судді міськрайонного суду Катерини Овдієнко, 67 років. А цими днями Катерина Миколаївна знову запросила журналіста в гості, тепер уже додому: «Розповім, що є чим жити пенсіонеру, окрім дачі. Приїжджайте на квартиру, я вже й вино догравати сюди перевезла».

– Я тоді влітку розповідала, – говорить при зустрічі, – що мене загітували вступити в американський клуб за інтересами «In Cruises». Для членства потрібно кожного місяця сплачувати по сто доларів. І 15 жовтня відбувся мій перший морський круїз! На жаль, не вдалося поїхати з друзями, як попередньо домовлялися. Завадив ковід. Захворіли і переяславське подружжя, і Таня Ярмолович, яка мешкає в іспанській Барселоні. Без неї було особливо прикро, адже вона знає чотири іноземні мови, тож її присутність гарантує, що не пропадеш ніде. Але вона пообіцяла мені протягом всієї поїздки онлайн-допомогу. Тим більше, що початковий пункт цього круїзу Середземномор’ям – Барселона.

Катерина Овдієнко  вже  запланувала подорож на наступний рікКатерина Овдієнко вже запланувала подорож на наступний рікФото: надане Катериною Овдієнко

– До неї ще потрібно було дістатися...

– Так. І вийшло не без пригод. З усієї немалої нашої компанії залишилися ми з онучкою Сонею, якій 13 років. Нам досить пізно підтвердили дозвіл на поїздку (до цього через несприятливу обстановку щодо коронавірусу в нашій країні на круїзи українців тривалий час не брали), і довелося вже шукати авіаквитки не з Києва, а з Польщі. До Кракова добиралися автобусом. Він прибуває о 9-й, літак має вилітати о 15-й – часу в нас більш ніж достатньо. Але хтось із пасажирів віз недозволене, йому треба було сплатити штраф, він не хотів. І це тяглося і тяглося… Якби не допомога Тані, яка й тут мене опікувала й знайшла нам таксі, хтозна, чи ми встигли б на рейс. Але все одно понервували.

– Далі вже все було без неочікуваностей?

– На судні нам відразу ж видали іменні пластикові картки, якими і двері в каюту можна відчинити, і забронювати місце в аквапарку чи в театрі лайнера. На ній же зазначено наш ресторан, номер столика та час вечері.

Загалом судно має 22 палуби, двадцять з них обжиті, на двох верхніх – аквапарк

У нас була каюта з балконом з видом на море. А є й такі, що виходять всередину судна. Корабель новенький – лише в серпні вийшов у свій перший рейс. Загалом судно має 22 палуби, двадцять з них обжиті, на двох верхніх – аквапарк. У нас був тринадцятий «поверх». Ми з Сонею в перший же день вирішили все обстежити на судні, то находили – в неї був крокомір – дев’ять кілометрів!

Самих лише басейнів – шість, ми любили ходити у глибокий, двометровий. А ще – у театр, в ньому кожного дня інша вистава. Накривали стіл у ресторані лише на вечерю і тоді біля нас буквально порхали два офіціанти. А весь інший час працювали буфети – до другої години ночі. Вибір страв величезний: салати, морепродукти, гамбургери, паста (макаронні вироби), найрізноманітніші фрукти. Та найбільше вражало ставлення персоналу, якого, здавалося, було не менше ніж туристів. При максимально можливій завантаженості судна 6 тисяч нас, пасажирів, було не більше п’яти тисяч і обслуги чи не стільки ж. Персонал вишколений, приязний, завбачливий.

Такий приклад: ми якось із Сонею так захопилися вивченням корабля, що потрапили у приміщення явно не для пасажирів – там сиділи матроси, позад яких розміщувалися шлюпки. І ніхто з них нам не дорікнув типу, що ви тут робите, це місце не для вас. Навпаки, нас радо привітали: «Хеллоу!» Італійська фірма, що володіє судном, таке враження, набирала штат по всьому світу: були тут і європейці з різних країн, і азійці, і темношкірі. Але всі пройшли гарний фейс-контроль – молоді, статні, симпатичні. Серед них ми знайшли і вихідців з України: грузина-офіціанта родом з Миколаєва та одеситку на рецепшені.

Інтер’єр лайнера вражає розкішшюІнтер’єр лайнера вражає розкішшюФото: надане Катериною Овдієнко

– А туристи, окрім вас, з України були?

– Ми із Сонею були єдиними. Але ще була одна волинянка з Італії, вона вже близько двадцяти років живе в Неаполі. Казала нам: «Вам пощастило, а моїх дітей якихось три дні тому на круїз не пустили». А взагалі серед туристів було багато людей літнього віку – для Європи в цьому немає нічого дивного.

– Як ви там спілкувалися?

– На цьому рейсі не було російськомовних гідів. Тож ми вибирали в містах, куди прибували, екскурсії на англійській. Я ще перед поїздкою сказала Соні, що в мене надія лише на неї, адже вона сім років займається англійською з репетитором. Він, до речі, теж їй сказав: «Оскільки ти пропускаєш у мене три заняття, тобі завдання – приставати до персоналу». Їй це дуже подобалося, адже спілкувалися усі з нею надзвичайно доброзичливо. І якщо спочатку вона вела себе трохи скуто, то згодом настільки набралася впевненості, що я побачила – додому повернулася інша дитина. Вона могла сказати: «Я люблю усіх людей!»

Протягом тижня лайнер пройшов маршрутом Барселона – Марсель – Генуя – Неаполь – Мессіна (Сицилія) – Мальта

– Де вам вдалося побувати?

– Протягом тижня наших мандрів лайнер пройшов маршрутом Барселона – Марсель – Генуя – Неаполь – Мессіна (Сицилія) – Мальта. Від Мальти до Барселони ми вже пішли напряму. У кожному місті-зупинці до нас мали право приєднуватися інші охочі. З часом, було обіцяно, на маршруті з’явиться російськомовний аудіогід.

– На кораблі дотримувалися антиковідних заходів?

– Безпека пасажирів – один з пріоритетів екіпажу. Це дуже серйозно. Наприклад, уже ввечері першого дня нам надійшло повідомлення: «Ви не подивилися на моніторі в каюті ролик з безпеки». Там були не лише протиепідемічні поради. А щодо таких заходів, то кожен повинен був мати повну імунізацію, а також дійсний на день посадки результат ПЛР-тесту. Окрім того, проходили експрес-тести після відвідання кожного із портів. У ресторані, буфеті, театрі неодмінне замірювання температури. У театрі займали місця через одне. Виходили організовано: спочатку задні ряди, потім – середні і лише згодом – передні. Ніде не було скупчень людей.

Катерина Овдієнко з внучкою Сонею

– Поїдете в морський круїз знову?

– Це був справжній відпочинок: я багато встигла помандрувати, але чи не вперше нікуди не поспішала. Звикла в житті все організовувати, за всіх думати. А тут опорою виявилася внучка. І взагалі ми ніколи з нею стільки не спілкувалися, це нам потрібно було обом. А наступного року вже запланувала здійснити круїз із Дубаю.

Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися