Класична паска на жовтках, яку пекли ще наші бабусі. Здоба за цим рецептом виходить дуже м`якою та повітряною, як хмаринка. А сам процес приготування не створює клопотів — все чітко, просто та зрозуміло. Зберігайте рецепт паски від Дарії Цвєк — відомої української кулінарки 20 століття, рецепти якої і сьогодні залишаються актуальними. Переяслав.City підготував для вас історію життя цієї легендарної жінки і той самий знаменитий її рецепт великодньої випічки.
Рецепт паски Дарії Цвєк
"Жінки колись дотримувалися особливої традиції при замісі тіста. У той час не смів ніхто прийти до хати, бо тісто могло не вдатися. Господиня молилася при замісі, і на замішаному тісті долонею робила знак хреста. Перед замісом мука повинна бути загрітою біля печі, її два рази просівали. Господиня вбирала чисту сорочку і довго мила руки. Усе, що робила, робила з молитвою. Якщо паска вдавалася, то була гордість господині на все село", — Дарія Цвєк.
Фото: instagram.com/cook_julija_simonchuk
Смачна, в міру волога та дуже запашна паска по рецепту відомої української кулінарки Дарії Цвєк. (Вихід - 6 пасок (форма діаметром 13 см) приблизно 300-350 грам).
Інгредієнти:
- борошно - 1 кг;
- молоко - 400 г;
- жовтки - 10 шт;
- дріжджі пресовані - 100 г;
- масло (або маргарин) - 200 г;
- цукор - 300 г;
- родзинки - 100 г;
- сіль- 1/2 ч. л.;
- лимон (цедра) - 1 шт.
Фото: instagram.com/cook_julija_simonchuk
Вершкове масло заздалегідь виставляємо з холодильника, щоб воно стало кімнатної температури.
Готуємо опару: розводимо дріжджі в теплому молоці та додаємо 100 г цукру та 200 г борошна. Перемішуємо та залишаємо в теплому місці без протягів на 15-20 хвилин. За цей час маса повинна збільшитись в обсязі вдвічі, і утворитися так звана шапка.
Після того, як опара піднялася, додаємо в неї цукор, що залишився, жовтки, родзинки, цедру лимона, сіль і поступово все борошно.
Вимішуємо тісто і в кінці додаємо розтоплене або кімнатної температури вершкове масло або маргарин. Вимішуємо тісто не менше 15 хвилин, доки не почне відставати від рук. Накриваємо чистим рушником або харчовою плівкою і ставимо в тепле місце, щоб воно збільшилося вдвічі. Далі потрібно його обім'яти і знову поставити, щоб підросло.
Фото: instagram.com/cook_julija_simonchuk
Розкладаємо тісто у підготовлені форми, заповнюючи на 1/3 частини. Ставимо ще раз на підйом (знов накритими). Перед випіканням змащуємо збитим яйцем з краплею молока. Поміщаємо паску випікатися в розігріту духовку. Спочатку температура 200 градусів, через 10 хвилин зменшуємо до 170-160 градусів. Випікати ще близько 30-40-50 хв.(час залежить від величини паски, чим менша форма тим менше часу знадобиться, і навпаки).
Дарія Цвєк зауважувала, що борошна має бути рівно 1 кг, не більше (бо паска буде тугою) і не менше (бо паска впаде), та жир потрібно додавати обов’язково наприкінці.
Перед тим як поставити в духовку можна накрити фольгою щоб не підгорів верх.
Печемо з гарним настроєм та чистими думками!
Фото: instagram.com/cook_julija_simonchuk
Хто така Дарія Цвєк?
Дарія Цвєк – донька галицьких інтелігентів
Дарія Цвєк у дівоцтві Маркевич народилася 10 жовтня 1909 року в містечку Гримайлів Королівства Галичини та Володимирії Австрійської імперії. Нині це Чортківський район Тернопільської області.
Батько Яків працював інспектором у міністерстві фінансів у Варшаві. Дарія згадувала батька як «високого, стрункого, вродливого, веселого, лагідної вдачі, вродженого аристократа».
Разом з татом Дарія часто відвідувала великосвітські зустрічі, їздила у відрядження. Там і засвоювала правила етикету, гарні манери
Дарія Цвєк у молодості
Кулінарії Дарія вчилася з дитинства у мами й бабусі
Їхні рецепти записувала ще з четвертого класу у зошит-порадник «Від мами, бабусі, тети». До речі, мама Юлія була головою Союзу українок у селі Цуцилів, де жила сім’я Маркевичів певний час. Знану господиню, її часто просили готувати смаколики для жіночих зібрань.
Дарія була дуже творчою натурою
Мріяла вступити до університету, але польський уряд на той час не приймав українців на навчання. Тож Дарія закінчила гімназію і вступила до педагогічного семінару Українського педагогічного товариства «Рідна школа» в Коломиї, де навчалась з 1923 по 1927 роки. Ще Дарія була пластункою, дуже часто згадувала свої подорожі Карпатами з пластунськими таборами молоді.
Дівчина грала в семінаристському оркестрі на скрипці і на флейті. Згадувала потім: «Я була непоганою флейтисткою. (…) Колись це був рідкісний інструмент, і мене всюди запрошували».
Дарія Цвєк грає на флейті
З чоловіком познайомилась на балу Львівської політехніки
В юності закохалася в учителя німецької мови гімназії "Рідної школи" Лева Цвєка. Пара довго не могла одружитися, адже мешкала та працювала в різних містах. Але за кілька років Дарія і Лев влаштували весілля у Варшаві. Згодом народили двійко діточок – дівчаток Зоряну та Христину. До речі, подружжя знало кілька мов, але всі в родині спілкувались тільки українською.
Дарія Цвєк у молодості
Понад 30 років Дарія працювала вчителькою
Спершу у Чорткові, потім у селі Солоному, далі у Станіславі – сучасному Івано-Франківську, куди переїхала родина Цвєків. Дарія Цвєк, за роки своєї багаторічної праці, старалася учням не ставити двійки, бо вважала, що така оцінка принижує дитину.
Викладала біологію, яку дуже любила, працювала на станції юних натуралістів і захоплювалася квітникарством. Навіть здобула премію на виставці квіткових композицій у Москві.
Пані Дарка виростила біля дому красивий сад, у якому росла єдина у Франківську сакура. Подивитися на неї, а заразом випити кави у гостинних Цвєків приходили всі знайомі.
В садибі влаштовували кавування, частування, літні недільні обіди, до яких пані Дарія завжди подавала щось особливе, нове. Але тоді вона готувала лише для сім’ї, під час Другої світової війни – працювала на кухні у шпиталі.
Кулінарія врятувала сім’ю Цвєк від репресій
Коли совєцька влада остаточно закріпилася на Західній Україні, почалися масові репресії містян і виселення з квартир. Родину пані Дарії ця біда не оминула: якийсь партійний діяч вподобав житло Цвєків. Цвєкам дали рівно добу, щоб звільнити помешкання.
Чоловік Дарії ледь знайшов маленьку квартирку на заміну. Проблеми почалися й з роботою. Цвєки, які все життя облаштовували домашній затишок, жили у достатку, заробляли своєю працею, опинилися на межі виживання.
Хтозна як би все закінчилося, якби Дарію не покликали допомогти на кухні – приготувати обід для совєцької партверхівки. Страви галичанки настільки сподобалися, що її покликали ще раз. А потім ще. Саме тоді Дарія взяла порадник «від мами, бабусі, тети» й з професійної учительки перетворилася на професійну кулінарку.
Це врятувало Цвєків не лише від голоду, а й від заслання та розправи.
Дарія Цвєк з чоловіком та друзями
Галицьу кулінарку дуже шанували і можновладці, й кухарі
За Дарією Цвєк висилав машину перший секретар обкому партії, лишень би вона готувала святковий стіл для його поважних гостей.
Дарія також давала уроки етикету для офіцерських дружин, які часто-густо поняття не мали про хороші манери після своїх рускіх глубінок. Також галицьку господиню запрошували готувати офіційні банкети та святкові застілля в ресторанах.
Згодом вона проводила двічі на тиждень власні курси кулінарії у медінституті, вела сімейно-кулінарну рубрику на франківському радіо. У своїх програмах вона вчила не тільки готувати, але й давала корисні поради, як створювати затишок, доглядати за оселею, сервірувати стіл, прикрашати ялинку. При цьому їй вдавалося доповнювати свої ефіри галицькими традиціями, цікавинками про святкування Різдва й Великодня.
Лев та Дарія Цвєки
Перша книга«Солодке печиво»
Відома письменниця, авторка роману «Сестри Річинські» товаришувала з Дарією з гімназії. Ірина захоплювалася кулінарним талантом подруги й одного разу взяла її за руку і привела до директора видавництва «Каменяр». Там вони удвох переконували Дарію видати збірку рецептів.
Перша книга «Солодке печиво» вийшла в 1961 році у Львові й одразу розлетілася: її купували всі, вона була на кухні в кожній оселі Західної України. Книгу доповнювали та перевидавали дев’ять разів!
Найбільш повне видання побачило світ у 2013 році, його зібрало й опублікувало «Видавництво старого Лева» під назвою "Домашнє печиво". У ньому з’явилися привабливі, сучасні фотографії, які все ж стилізували під часи, коли готувала Дарія Цвєк. Також видання доповнили сімейними реліквіями й посудом кулінарки. Посуд, речі, Дарія створювала власноруч.
Одне з перших і останнє, сучасне видання рецептів печива від Дарії Цвєк
Свої книги ілюструвала сама цікавими композиційними фотографіями і казала: "Звідки комусь знати, як я хочу подати свої страви…". Була чудовою дизайнеркою, мала чуття до тієї праці.
Без перебільшення, ім’я Дарія Цвєк стало символом української кухні і найбільш впізнаваним серед українських кулінарів.
Книги Дарії Цвєк перекладали та видавали і в інших країнах. А листи від своїх прихильників авторка отримувала з усіх куточків України, і навіть з Європи. Цікаві переписи всіляких смаколиків й зараз використовують на кухні чимало галицьких відомих закладів. Та й удома у багатьох знайдуться книги відомої кулінарки із потертими сторінками та закладинками, в яких зберігаються найулюбленіші рецепти.
Ця жінка мала особливу методу у приготуванні страв, уміла з невеликої кількості продуктів приготувати щось вишукане і любила повторювати: "Не ведіться на рецепти, майте своє чуття". Завжди наголошувала, що в будь-яку пору року на столі у господині неодмінно мають бути квіти. Пані Дарка дуже шанувала українські традиції та культуру, любила вишивати, а про людське щастя роздумувала так: "Щастя – це квітка любові, яку треба вирощувати і передавати з покоління в покоління". А ще дуже любила молодь і казала, що все робить саме для них.
Пані Дарія прожила 95 років
У свої 90 з хвостиком пані Дарія продовжувала працювати над книжками. 2003 року працювала над новою книгою "Енциклопедія галицької кухні", і думала навіть написати книгу з дієтичним харчуванням, але не встигла. Проживши 95 років, 2004 року вона пішла у кращий світ… 2014 року в Івано-Франківську на одному з будинків, де проживала кулінарка, встановлено пам’ятну анотаційну дошку.
Пані Цвєк у літньому віці
Кулінарка не просто подавала рецепти страв, але й урізноманітнювала свої книги цінними порадами та настановами для господинь:
- Не слід в меню включати одноманітні страви.
- Готуючи страву, треба звертати увагу на їх зовнішній вигляд: колір, запах.
- Подавання і оформлення страв вимагає від господині навиків практичних, винахідливості і доброго смаку.
- Піднімаючись з-за столу, не забудьте подякувати господині за смачні страви, а сусідам – за приємне товариство.
Квіти у вазі, неодмінно білий обрус на столі, смаколики для гостей від щирого серця, і обов’язково не забути про гарний настрій, – такі були творчі заповіти цієї видатної господині. Великому кулінарному хисту, людяності та справжності Дарії Цвєк можна навіть злегка позаздрити! А все ж, нам залишається бути лише приємно подивованими та радісними від можливості готувати за рецептами королеви смаколиків.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
