Наступних понеділка-вівторка, за тиждень після Великодня, на Переяславщині, як і в цілому в Україні, – поминальні дні, коли слід обов’язково відвідати рідні могили. Називають їх ще Гробками, Проводами, Радуницею (колишні переселенці-поліщуки). Усе менше людей дотримується давнього обряду – влаштовувати прямо на кладовищах поминальну трапезу. Зате найскладніше екологам та й служителям церкви, які з ними в цьому заодно, – побороти в людей практику прикрашання могилок штучними квітами, повідомляє Переяслав.City.
Попит зменшився, але ще багато й купують
На «київському майданчику» в понеділок після Великодня зранку майже безлюдно. Торговців мало, тож неприродню яскраву «клумбу» посеред сірого асфальту видно здалеку. Упродовж 15 хвилин до неї підійшло п’ятеро людей. Троє щось купили: хто дешевий букетик, хто кілька вінків на хрести.
Літня жінка з велосипедом зупинилася, взяла в руки і роздивляється:
– Серьожа, а скільки цей віночок? – звертається до продавця.
– Двадцять п’ять.
Підприємець Сергій каже, що цим товаром торгує вже років десять. Ще за тиждень перед Великоднем на недільних торгах пластикові квіти уже активно брали. Ціни починаються від 10 гривень за маленькі гілочки, великі букети «півоній» – 180 гривень, найдорожчі вінки – 280 гривень.
– Попит, звісно, за ці роки зменшився і набагато – агітація за екологію своє робить, – визнає чоловік. – Та коли була епідемія коронавірусу, то люди й додому приїжджали, брали на поминальні дні, кому треба. Для нас же це сезонні торги – люди активно купують штучні квіти за тиждень перед Гробками. Переважно це покупці старшого віку, бо молодь не привчена за могилками доглядати.
Для мене це вигідний товар, бо він такий, що як попит закінчився, все зібрав і на горище – до наступного сезону. Лежить там і не псується, це ж не ковбаса. Хоча й прибуток з нього невеликий – маю лише 40 відсотків. Оце тут увесь товар. Трохи оновили минулого тижня: жінка закупила через інтернет, поштою прийшло. Люди просили, щоб і дорожчі квіти були, вони довше стоять. У кожного своя думка: хтось проти таких квітів, а хтось за.
Міська рада не перший рік збирається заборонити торгівлю ними, такий ажіотаж піднімають оце якраз перед поминальними днями. Ну заборонять, то не трагедія, будемо чимось іншим торгувати.
Знаю, що штучне – погано, але в мене безвихідь
Літня жіночка, йдучи повз ятку, теж поки що прицінюється.
– Я завжди на могилки купувала такі квіти, – зізнається пані Надія. – Але зараз така екологія, що штучні забороняють, радять брати тільки живі. Воно ж і так. Кругом і від війни скільки всього поганого в тій землі, так ще й ці квітки. Рік постояло, і викидаємо. Смітник є на кладовищі, але я не знаю, де потім його дівають, мабуть, спалюють. Кажуть, що шкідливо, але ж ніхто на це не дивиться. Несуть отакі букети…
Мене, наприклад, змушує безвихідь. До могилок у селі, де похована чоловікова рідня, я поїду на Гробки, а тоді ще коли туди попаду? До села поїхати ‒ треба транспорт, це гроші, а в пенсіонерів які гроші? Ото таке й виходить: розуміємо, що не треба, а відмовитися не виходить. Мої рідні поховані на Підварках, то туди буду живі квіти нести. Хотіла б таких багаторічних синеньких посадить, а ні, то поставлю зрізаний букет. Через два тижні велосипедом навідаюся. А в село ‒ ніяк…
Молода жінка з дорослою дочкою вибирають маленькі гілочки по 10 гривень. Кажуть: вони не такі великі, тобто мінімально шкідливі, але видно буде, що до могилки хтось ходить.
– Я розумію, що краще живі, і ми не схвалюємо оці штучні, але і не знаємо, як інакше, – зізнається пані Ольга. – Це я на старе кладовище беру, могилки прикрасити. Ми туди рідко їздимо, то поставила і знаю, що воно цілий рік майорітиме. Справа навіть не в ціні, на штучні ж теж гроші витрачаємо. Але посади якісь квіти, ті ж тюльпани – відцвіли і що далі? От на хреста вінки вже не купуємо, років п’ять тому відмовилися.
– Забороняють цей пластик недаремно, бо його стільки, що треба щось робити, – додає донька. – Але потрібна альтернатива. Я в інтернеті бачила, що роблять поминальні букети із кольорових сухоцвітів, накривають їх прозорою плівкою, вони довго стоять, і не такі шкідливі для довкілля. Тільки я не бачила в Переяславі такого. А була б гарна заміна.
Живі квіти – краще
69-річна Тетяна Іванівна питає ціну на букет з рожевих півоній. Він коштує 60 гривень. Жінка скрушно хитає головою – дорогувато.
– Взагалі-то не треба на могилки таке сміття нести. Живі квіти – краще. Але нам так легше, – зізнається. – Ми поки молодшими були, то ходили на кладовище і садили, і поливали, а тепер здоров’я нема. Це все важко. Якщо хтось ближче похований, то доглядати ходжу разів і два за місяць, щоб не запустити, бо заросте. А як куди далі, то оце поставив штучне, яскраве, і гарно…
Продавці живих квітів нині пропонують великий вибір і на різну ціну. Окрім традиційних маргариток чи братків, які й справді недовго квітують, пропонують сланкі багаторічники, серед яких є невибагливі зелені рослини чи й такі, що можуть квітувати тривалий період. Вони не потребують особливого догляду, витримують спеку чи морози. В українців здавна такими були барвінки, різні сорти очитків («заяча капуста»), сукулентів, молодило («кам’яна троянда»), багаторічна гвоздика та ін. Загалом на ринку нині є вибір як яскравих однорічників, так і багаторічних рослин та квітів, які коштують у межах ста гривень, ростимуть не один рік.
Відмовитися від штучних квітів закликають і священнослужителі. Кажуть, що найкраще вшанувати покійних молитвою, доброю згадкою про них. Прикрашати ж могилки варто, використовуючи живі насадження як символи вічного життя.
Штучні квіти – це отрута для всього живого, яка не може бути виправдана, якщо людина справді шанує своїх предків і могили близьких людей, доглядаючи за ними не про стороннє око, а від щирого серця.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
