На Переяславщині 19 липня попрощалися з воїном Юрієм Саврасем. Він народився на Херсонщині, але багато років прожив у селі Пристроми. Мама загиблого захисника поділилася з Переяслав.City спогадами про сина.
Юрій Саврась загинув 13 липня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу Новомихайлівки Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу. 4 серпня йому виповнилося би 55 років.
Військовий служив у 79-ій окремій десантно-штурмовій бригаді водієм другого автомобільного взводу підвозу боєприпасів автомобільної роти батальйону логістики. До військкомату чоловік прийшов добровольцем у перший день російського вторгнення на Україні – 24 лютого 2022 року.
Відспівали Героя в Успенському соборі
Прощання з загиблим захисником України та заупокійну літургію уперше від початку війни провели в найдавнішому храмі Переяслава – Успенському соборі. Він офіційно перейшов до релігійної громади Православної Церкви України, і відтепер священники відспівуватимуть і там загиблих Героїв.
На прощання з Юрієм Саврасем до храму прийшли рідні, друзі, побратими, представники влади та небайдужі містяни.
Допоки правилася заупокійна літургія, на лавці біля церкви схилилася у скорботі мати захисника – Людмила Федорівна. Їй 79 років. Вона пересувається тяжко, з допомогою ходунків, і зайти до церкви не змогла.
Людмила Федорівна приїхала до сина з Херсонщини, але побачити живого не встигла
Мати ледве зібралася з силами, шоб трішки розповісти Переяслав.City про сина. Її Юрій народився у селі Ольгівка Бериславського району Херсонської області. Закінчив Херсонський сільськогосподарський інститут.
– Дуже хороша була дитина, добре вчився. В перерві між навчанням в інституті служив у армії. Тоді женився, народилися дітки. Працював на різних посадах – і зоотехніком, і на птахофабриці... А як розпався Союз, робив на різних фірмах, і навіть директором був. Він дуже хороший хазяїн, – втираючи сльози, розповідає Людмила Федорівна. – Після смерті дружини, років 15 тому, він попав на Переяславщину. Почав жити у Пристромах. Тут одружився вдруге.
Як війна почалася, пішов добровольцем. От чому? Та тому шо розуму не було, – рукою постукує по скроні. – Чужі діти поховалися, пороз'їжджалися, а він казав: "Якщо не я, то хто?"
Нас на Херсонщині постійно бомбили, там були страшні прильоти. А як зірвали Каховську ГЕС, стільки людей погибло... Ми не загинули, бо наше село на горі, то вода до нас не дійшла.
Юрій наполягав, щоб батьки переїхали у Пристроми. Коли погодилися, дуже радів і обіцяв після чергового бойового завдання приїхати у відпустку, допомогти їм влаштуватися. 13 липня Людмила Федорівна та Микола Іванович були в дорозі на Переяславщину. В страшному сні вони не уявляли, що син їх не дочекається, що не повернеться з завдання, і що саме цього дня він загине.
– Тепер будемо у Пристромах жити... Ще один наш син живе у Львові. В Ольгівці в нас був будинок великий, гарний, але що нам там робити? – розпачливо каже мати воїна.
У Героя залишилися дружина Тетяна, дочка Дар'я та син Олег. Поховали воїна на цвинтарі у Пристромах Студениківської громади. Люди в селі на колінах зустрічали кортеж з домовиною свого Захисника, встеляли дорогу квітами...
У Пристромах траурний кортеж люди зустрічали на колінах
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
