Понад сотня людей з різних міст країни зібралася в суботу, 22 липня, в Переяславі. Тут уперше відбувся особливий культорологічний захід «Голос кобзарів». Він став насправді об’єднуючим у багатьох сенсах: творчому, просвітницькому, організаційному. Про те, як все відбувалося, розповідає з місця події Переяслав.City.
Важливі задуми рятують практичні рішення
Задуманий цей захід був Миколою Богатирем та його громадською ініціативою «Корінь нації» ще рік тому. З грудня він проводив у навчальних закладах Переяславської громади серію пізнавальних заходів «Просвітницький на колесах. Хто ми і звідки?».
Одним із фінальних етапів у травні і мала бути зустріч дітей зі справжніми кобзарями-традиційниками з Київського кобзарського цеху. Втім, в часи війни планувати навіть на кількамісячну перспективу виявилося складно. Та все ж «Голос кобзарів» таки зазвучав у історичному місті поряд із музеєм «Заповіту» Тараса Шевченка – у дворі відомого переяславцям як «Просвітницького центру».
Кобзарі Микола Товкайло, переяславський поет Олег Князенко та Віталій Кобзар
Втім відтепер там офіційно розпочинає діяльність новий Центр спільнотворення «Любомир», заснований директоркою Київської обласної організації ГО "Всеукраїнська організація Союз осіб з інвалідністю України» Любов’ю Онопрієнко.
Саме ця організація 20 липня 2023 року підписала з міською радою договір оренди будівлі на п’ять років. Проєкт Миколи Богатиря ж буде одним із напрямків діяльності центру «Любомир». Тож донедавна критичну тему щодо планів міської влади про знесення приміщення просвітницького центру тепер закрито на певний період.
Любов Онопрієнко з гостями заходу
Складність була в тому, що громадська ініціатива «Корінь нації» насправді не зареєстрована і не має жодного юридичного статусу, тому боротися за саме це «місце для життя» її засновнику було доволі складно попри різні обіцянки з боку міської влади. І лише офіційне врегулювання дискусії таким чином врятувало і проєкт Богатиря, і дозволить на базі центру «Любомир» розширити напрямки діяльності громадських активістів та волонтерів.
Готовність і здатність працювати разом кількох громадських організацій, за підтримки влади та інших культурологічних закладів Переяслава і показав цей захід – «Голос кобзарів». До його організації та проведення активно долучилися, зокрема, відділ культури міськради та переяславський Центр культри і мистецтв. Їхня допомога з наметами, стільчиками для глядачів, музичним обладнанням та іншим була просто рятівною за таких дещо екстремальних умов проведення.
Співорганізаторами заходу стали, звісно, Київський кобзарський цех, Асоціація сприяння розвитку кінематографу в Україні «Дивись українське» та БФ «МХП-Громаді», Кобзарі-медіа, Музей кобзарства НІЕЗ «Переяслав» та інші, про які згадуватимемо далі. Бібліотека Університету Григорія Сковороди в Переяславі та її завідувачка Ольга Шкира представила тематичну книжкову виставку.
Тематична виставка книг про козбарів та українську культуру
Зберегти і популяризувати кобзарство – місія нинішніх патріотів
Вочевидь, розпал літа, а ще рясний цілоденний дощ змусив організаторів дещо змінити початкові задуми і сценарій заходу.
Саме погода завадила провести по-справжньому камерне спілкування з кобзарями та майстер-класи з ними. Втім, зустріч навіть у такому скороченому форматі була вражаючою. Особливо з захопленням слухали кобзарів іноземці. Це була група волонтерів з США, Франції, Бельгії, Німеччини та Чехії, яка приїхала на запрошення Любові Онопрієнко від Всеукраїнської асоціації молодіжного співробітництва «Альтернатива В» та Валерія Бідношеї.
Один з найповажніших гостей цех-майстер Київського кобзарського цеху, кандидат історичних наук, переяславець Микола Товкайло розпочав презентацію про кобзарство як унікальної гілки української культури. Розповів трохи про історію українського кобзарства та кобзарів, як мандрівних сліпих музикантів-професіоналів. Адже народна бандура з’явилася ще в період раннього модерну – це 16 століття!
Навіть під дощем зустріч із кобзарями вийшла чудовою
– Кобзарі були професійними мандрівними музиками, як правило, незрячими або з іншими каліцтвами. Такі люди не мали іншої змоги заробляти собі на життя. Але вони водночас були вільними і говорити правду, спілкуватися з народом. Ці традиційні співці об’єднувалися в особливі товариства – цехи. Вони співали думи про Україну, козаків, виконували історичні балади.
Також часто кобзарі співали під церквою, і люди, виходячи після недільної чи святкової служби, ще ставали слухати сліпих музикантів, які виконували духовні, релігійні твори. Це було ніби продовженням того, що вони чули в храмі.
Сергій Вовченко виконує кобзарську баладу
Цех-майстер наголосив, що після Другої світової війни в Україні був тільки один чоловік – Остап Вересай – який єдиний у світі грав на народній бандурі. Зараз знову Україна виборює своє право перед російським агресором залишатися незалежною самобутньою країною, залишатися нацією. А її духовний стержень – це культура і історія. Тому нині зберегти і відродити кобзарство, популяризувати його – місія сучасних творців-патріотів.
Микола Тихонович також показав наочно, чим відрізняються інструменти бандура та кобза. У бандурі струни, як на арфі, звучать відкрито, від кобзи відрізняється будовою та способом гри. Затим виконав кілька композицій на бандурі, кобзарі Сергій Вовченко та Віталій Кобзар виконали історичні думи та псалми, окремі з репертуару Остапа Вересая. Кобзарі приїхали з Києва, Ірпеня, Мощуна. До речі, коли іноземці-волонтери про це дізналися, зраділи зустрічі. Адже вони нині працюють саме в Мощуні, займаються відбудовою зруйнованого російськими окупантами селища.
Микола Богатир показує молоді як грати на кобза
З вербової колоди вийде справжня бандура
Родзинкою зустрічі з професійними кобзарями мав бути майстер-клас з виготовлення справжніх музичних інструментів. Як наголосив Микола Товкайло, нині в Україні ніхто не виготовляє кобзарські музичні інструменти. Цим займається лише Київський кобзарський цех.
Таку заготовку з верби для старосвітської бандури виготовив особисто Микола Богатир
Своєрідних учнів цього мистецтва можна було б готувати і в Переяславі. Тим більше, що Музей кобзарства НІЕЗ "Переяслав" віднедавна почав проводити дуже цікаві інтерактивні екскурсії для молоді, під час яких можна пограти на інструменті. Це пробуджує цікавість, а зробити самому бандуру – наступний крок такого просвітницького виховання юних українців.
– Дуже хороша заготовка, ось чуєте, як дзвенить? – каже кобзар Юрій Кочуржинський, тримаючи в руках дерев’яну штуку, насправді схожу на велику ложку. Але це тільки початок творення. Майстер приїхав саме заради виготовлення інструменту. – Зроблена з дуже хорошої червоної верби, на березі Трубежа виросла. Таких, на жаль, уже мало, або й зовсім немає – багаторічних. Це ж Микола Богатир сам зробив – молодець, дуже якісно, – хвалить щиро організатора заходу.
Кобзарі Юрій та Віталій розколюють товстелезну колоду з верби, яка стане матеріалом для виготовлення музичних інструментів
Тим часом Микола оголошує про ще одну кульмінаційну подію дня. Кобзарі Юрій та Віталій, сказати б, урочисто розколюють товстелезну понад метрову колоду з верби. Це завжди лотерея, бо дуже важливо, якої якості деревина виявиться всередині і чи згодиться для роботи.
– Хороша колода, з однієї частини вийде повноцінна заготовка для старосвітської бандури, з решти можна теж робити заготовки чи цілісні, чи якісь деталі, – коментує результат Віталій Кобзар. А вже наступного ранку Микола Богатир показує нам фото, на якому вже готова заготовка з цієї верби від майстра.
«Любомир» для реабілітації людей з інвалідністю
Весь івент із кобзарями проходив на подвір’ї просвітницького центру. Тим часом всередині приміщення розмістилися майстри: з Цибель приїхала Ніна Дідичук (петриківський розпис, лялька-мотанка), з Ковалина – Любов Задорожна з командою (плетіння патріотичних стрічок), переяславка Алла Літкова від творчої спілки «Мистецтво життя» навчала соломоплетіння.
На майстер-класі Алли Літкової з соломкоплетіння
Любов задорожна з дівчатами плетуть жовто-блакитні стрічки, які потім подарували всім гостям заходу
Долучитися до їхньої когорти мали би ще інструктори з інваспорту, які планували провести кілька цікавих змагань. Перенесли через дощ. Між тим це місце вже давно обжите такими волонтерами, які гуртуються довкола цікавих справ Миколи Богатиря та Любові Онопрієнко.
Ось і на це свято козацьку кашу зварив із друзями саме Олександр Чубай, який пересувається на візку. Загалом на заході було чимало людей з інвалідністю, причому, не тільки з Переяслава. Приїхали голови обласних осередків ГО «ВОСОІУ» Сергій Чумак з Полтави, Наталія Циплінська з Житомира.
Це маркер того, що таким людям необхідне спілкування, соціалізація. Зважаючи, що одним із напрямків роботи центру «Любомир» буде психологічна реабілітація людей з інвалідністю, а їх внаслідок війни буде дуже багато, – залог такої діяльності вже є міцний.
На врученні подяк гарні побажання висловив Сергій Чумак з Полтави
Автентика "Злагоди" і ексклюзивні квіткові вінки
У світлиці Просвітницького, яку прикрасили стародавніми червоними рушниками, іконами, портретом Шевченка тим часом розмістилися учасниці ансамблю «Дівчата з України» – це учениці Переяславської гімназії N2 з керівником Владиславом Бриком, а також ансамблю української пісні «Злагода» з керівницею Ольга Онопрієнко з Ташанської громади.
Ансамбль "Дівчата з України" з керівником Владиславом Бриком
Особливо гостей приваблювала неповторна автентика горбанівських жіночок, які виступають у справжніх народних костюмах зі скринь бабусь, відтворюють стародавні традиції вечорниць: вишивання, прядіння лляних ниток та інші господарські справи української жінки в давнину.
Виступ колективу «Злагода» особливо вразив Наталію Федорчук та її колежанок із Міжнародної організації «Жіночий рух "За сімейні цінності"». Коли вона дізналася, що ансамбль нині залишився без музиканта, то запропонувала попрацювати з колективом Владиславу Брику. Той погодився і пані Наталія навіть тут же оплатила йому на три місяці поїздку з міста в Горбані на репетиції.
Фольклорний ансамбль "Злагода" Горбанівського будинку культури відтворив кілька старовинних жіночих занять
А далі було ще багато красивого: під супровід ліри дефіле дівчат в ексклюзивному вбранні. Учениці переяславського Центру профтехосвіти демонстрували колекцію суконь від майстрині Марії Шемедько, відомої української дизайнерки українського вишитого одягу. А авторські віночки виготовила Світлана Зброй. Цю колекцію показували вже навіть на міжнародних заходах, а цього дня цим видивом насолоджувалися учасники заходу «Голос кобзарів».
Прекрасна колекція ексклюзивних суконь та віночків, презентована для показу Міжнародною організацією «Жіночий рух "За сімейні цінності"»
Фінальне фото учасників мистецького заходу
"Наші гості почули голос традицій"
– Наша мета – зберегти і популяризувати українську культуру та кобзарське мистецтво. Сьогодні відбулася дуже світла й знакова для нас подія, яка підкреслює історичність і духовність нашого міста, – додав Микола Богатир, сподіваючись, що захід масштабується й відбуватиметься на постійній основі.
– У доброму сенсі цей захід вийшов не тільки як «Голос кобзарів», який у такому от повноцінному форматі відбувається вперше. Ми хотіли, щоб наші гості почули, умовно кажучи, голос наших традицій, звичаїв які відроджуємо. Відроджуємо ті духовні цінності, які передаються від старшого покоління молодшому.
А центр «Любомир», як магнітом притягує сюди вже скільки років тільки позитивне, розвивається і працює з любов’ю у серці і миром у душі. Тож віримо, що цей голос кобзарів прозвучав на весь світ, і його сила допоможе нам зберегти Україну, вистояти в боротьбі з ворогом і тут ми відсвяткуємо нашу Перемогу! – підсумувала Любов Онопрієнко.
Наприкінці дня організатори обмінятися подарунками та подячними грамотами, розіграли призи для всіх зарпежстрованих учасників події і запросили гостей до пригощання вже традиційно українським борщем, кулішем, узваром, варениками з вишнями та пирогами з капустою.
Під баян Владислава Брика дівчата пригощали гостей варениками з вишнями
Під баян Владислава Брика дівчата пригощали гостей варениками з вишнями
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
