Лише через рік після загибелі воїна Анатолія Кулака, який обороняв місто Волноваху на Донеччині, його мама та сім’я змогли перепоховати тіло на рідній Великокаратульській землі. Це було 9 березня 2023 року. А сьогодні, 28 липня, на фасаді місцевої гімназії відкрили меморіальну дошку в пам'ять про Героя, повідомляє Переяслав.City з місця події.
Відкриття дошки Герою
Для цієї місії запросили дружину Анатолія Тамару Кулак та його сестру Любов Опанасенко. Освятив та зачитав молитву священник ПЦУ отець Анатолій. Керівник ПОА «Україна» Григорій Порало, який був ініціатором і меценатом цієї справи, сказав так:
– У цю хвилину важко говорити, бо в Україні ще йде війна. Війна за те, щоб відстояти нашу неньку-Україну та зберегти нашу націю. Пам’ятаємо той день 24 лютого, коли агресор напав на Україну й мільйони українців вийшли на її захист. Пам’ятаємо, як було і в нашому районі, як установлювали та обладнували блокпости. Толя був в Енергодарі, але він наш, місцевий і він також одним із перших добровольцем пішов захищати рідну землю.
Він загинув як герой, і коли про це стало відомо, я вирішив, що треба увіковічити його подвиг. Дошка на стіні школи – це та маленька часточка, яку ми можемо нині зробити для збереження пам’яті про Толю. Ми, односельці, дуже добре його знали, його батьків, сестру Любу та дружину Тамару.
Обіцянка підтримати матір захисника
– Ми маємо усвідомити, що ми завинили перед ними. Ми маємо допомогти їм не лише добрим словом, а й матеріально. Я заявляю офіційно, що візьмемо шефство над мамою Анатолія Галиною Олександрівною, – оголосив Григорій Порало.
– Ми зробимо все можливе для Вас, щоб у Вашій хаті було тепло і світло, але ми не замінимо Вашого сина, ми не загоїмо Ваші душевні рани. Ми схиляємо голови і перед Вами як матір’ю Героя, дякуємо і вже покійному батьку Власу Семеновичу, що ви виховали такого сина. Заклали в генах любов до України до рідного краю. Допоки ми живі, житиме й пам'ять про Вашого сина, – сказав Григорій Степанович, звертаючись до згорьованої матері Анатолія Кулака.
На відкритті виступили також сестра Героя Любов Опанасенко, його однокласник Віктор Сонько, міський голова Вячеслав Саулко, староста Валентина Зінченко, в.о. начальника Першого відділу Бориспільського територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Олександр Бузницький.
Згадали про життя і подвиг Анатолія
Анатолій Власович Кулак народився в 1965 році в селі Велика Каратуль. З 1972 по 1982 рік навчався у місцевій школі. Потім вступив до Київського енергетичного технікуму. Після його закінчення та служби в армії влаштувався на роботу електромонтером у Переяслав-Хмельницький РЕМ.
У 1987 році поїхав в Енергодар на будівництво Запорізької АЕС, де й залишився працювати електрослюсарем, а згодом став майстром обслуговування систем реактивного відділення. В Енергодарі побрався із Тамарою. Разом із дружиною до початку повномасштабного вторгнення виховували двох дітей.
Пішов добровільно, загинув як герой
Уже 25 лютого 2022 року чоловік добровільно пішов до військкомату, аби стати на захист Батьківщини. Йому на той час виповнилось 56 років. Службу проходив у 53-й окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха на посаді старшого механіка технічного обслуговування взводу забезпечення 1-го самохідного артилерійського дивізіону. Останній раз виходив на зв'язок 3 березня 2022 року, з того часу його вважали зниклим безвісти.
31 січня 2023 року рідним повідомили, що за результатами експертизи ДНК останків було встановлено належність їх Анатолію Власовичу Кулаку та поховано на Краснопільському цвинтарі міста Дніпро. А в березні тіло Героя повернулося на рідну землю. Тоді ж Григорій Порало і пообіцяв вшанувати героя-земляка та встановити на його честь меморіальну дошку.
Народний ансамбль «Строківчанка» виконав пісні «Запали свічку» та «Мамина молитва», яку написали жителі Студениківської громади Віталій Серга та Ольга Точковик.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
