Переяслав поступово змінюється: у місті ремонтують тротуари, на вулицях з’являються нові заклади. Переяслав.City вирішив дослідити, наскільки інклюзивним стає місто і чи пристосоване воно до вільного та зручного пересування людей із інвалідністю.
Реалії доступності
Днями ми отримали повідомлення від нашої читачки. Ніна Дейнега та її чоловік Олександр мають інвалідність. Діагноз ревматоїдний артрит жінці поставили ще у шестирічному віці. Чоловік пересувається тільки з допомогою милиць. Між тим подружжя веде активний спосіб життя. Живуть у селі Соснова, але часто приїжджають до міста, відвідують різні заклади. Для них головне, щоб сходи в будівлю були з перилами, аби можна було за них триматися.
Пані Ніна нам пише: "Хотіли зайти до кафе «Булка». Перила немає. Навіть мені цього не вистачає, не говорю вже за Сашу. Поки чекали подругу на каву, я купила в магазині морозива. Сіли біля «Булки» за столиком. До нас вийшла дівчинка і перепросила, що зі своїм не можна. Я пішла шукати лавочку, оскільки не можу з'їсти морозиво стоячи (про це я говорила дівчині), але вона наполягла на своєму. Я з'їла морозиво за рогом, а Саша перейшов дорогу, сів на зупинку. Так от, з одного боку правила ж для всіх. А з іншого – чи можна увійти в положення таких людей?»
Власниця кав’ярні «Булка» Анастасія Черней у коментарі Переяслав.City зазначила, що врахували звернення пані Ніни і вже замовили перило на східці – обіцяють, що найближчим часом його встановлять.
– У закладі є пандус для візків, а на столиках біля кав’ярні є кнопка виклику сервісу – нею можна скористатися і працівники відразу вийдуть і обов‘язково допоможуть. Допомога може знадобитися ще й тому, що двері відчиняються не автоматично і мають встановлені елементи, які допомагають їм зачинятися. Прибрати їх, на жаль, не можемо.
Щодо ситуації, коли працівниця кав’ярні не дозволила людині з інвалідністю з’їсти морозиво за столиком закладу, Анастасія Черней пояснила:
– Персонал зреагував, оскільки заклади громадського харчування не дозволяють вживати щось своє із перестороги, що людина може з‘їсти неякісний продукт із магазину, а потім грішити на заклад. Щоб уникнути таких випадків, кафе та ресторани просять гостей не вживати свою їжу чи напої у закладі, оскільки у такому випадку ми не можемо гарантувати їхню безпеку.
Деякі гості відразу із розумінням ставляться, але деякі реагують грубо, хоча персонал завжди коректно та вкрай ввічливо спілкується. Ми не безсердечні люди, ми щиро стараємося зробити все, щоб всі наші гості почувалися комфортно у нашому закладі, але правила діють для всіх, і ми розраховуємо на розуміння гостей. Знову ж таки, поки немає перила, на столах є кнопка виклику сервісу, нею можна скористатись і ми обов‘язково допоможемо.
Ніна Дейнега з чоловіком та друзями у кафе "Пектораль": туди люди на візку можуть заїхати через бокові дверіФото: з фейсбук-сторінки Ніни Дейнеги
Пані Ніна розповідає, що цей заклад не єдиний у місті, куди не вдалося потрапити через відсутність перил. А між тим це необхідність не лише для людей із інвалідністю, а і для літніх людей, вважає жінка. Додає, що з розумінням ставиться до встановлених правил, втім щиро дякує, коли люди проявляють щодо них із чоловіком чуйність.
– Нещодавно ми з чоловіком їхали додому автобусом «Переяслав – Соснова». На кінцевій зупинці водій спитав, чи далеко нам іти. Він провіз нас ще пів кілометра, і хотів ще й далі, хоча він на роботі, і в нього є свій маршрут, свій графік. Але така толерантність і людяність розчулює. У громадському транспорті нам завжди допомагають. Переконана, що добрих людей набагато більше, – каже Ніна Дейнега.
Екстремальні пандуси
Пересуваючись вулицями, переходячи дорогу, заходячи до супермаркетів, аптек чи поліклініки, ми рідко помічаємо, що є люди, для яких прогулянка містом перетворюється на квест із перешкодами. Переяслав досі не адаптований до вільного та зручного пересування людей із інвалідністю, а особливо гостро це відчувають люди на візках, каже переяславець Олександр Чубай.
У місті його знають як майстра-пірографа. Десять років тому хлопець невдало пірнув униз головою у водойму, де виявилось мілке дно, зламав шийні хребці. Містом він пересувається на електроскутері або на кріслі колісному. Разом з Олександром ми проїхалися деякими міськими локаціями.
— На електроскутері людина з інвалідністю ще може почуватися більш-менш комфортно – він їздить і по піску, і по горах. Але мій, який колись подарували волонтери, вже старенький, і порівняно повільний, його швидкість – 10 кілометрів за годину. Щоб отримати новий, мені треба дозвіл від лікарів, які відмовляються його підписати через стан правої руки. Бо я, мовляв, можу створити аварійну ситуацію на дорозі, направляють по дозвіл у Київ. Хоча я живу і даю собі раду повністю сам, заробляю на життя, прибираю в будинку, збираю гриби і тягаю сомів на риболовлі! А, головне, я три роки їжджу електроскутером, і все гаразд. Влітку я частіше користуюся візком – це корисніше з точки зору фізичної реабілітації, бо активно задіюю руки. Але ж навіть дістатися до центру міста від мого будинку, щоб попити кави, це ціле випробування, – ділиться Олександр.
З тротуару біля АТБ немає безпечного з'їзду для людей на кріслі колісному
Виїхавши зі свого будинку, прямуючи вулицею Сікорського у бік супермаркета АТБ в центрі міста, вже за кілька метрів Олександр стикається із незручностями та перешкодами на своєму шляху. Зокрема із незручним пониженням тротуару, а правильніше навіть сказати – з його відсутністю. Їхати доводиться дорогою.
Навпроти АТБ тротуар має таке ж непридатне для візка пониження. Бордюри на переходах мають бути знижені до одного рівня з проїжджою частиною. Мами, які котять дитячі візочки, докладають зусиль, аби підняти коліщати і заїхати на бордюр. Людина, яка пересувається на візку, цього зробити не може.
Те ж саме стосується тротуару біля ДРАЦСу – об’їжджати доводиться проїжджою частиною. Подолавши цю ділянку маршруту, звертаємо на тротуар, який веде до «Критого ринку». Одна з небагатьох локацій, де їхати зручно, усміхається Олександр. І звертає увагу на пішохідний перехід біля другої гімназії:
Тротуар недоступний через бордюри – їхати доводиться проїжджою частиною
– З цього боку з’їзд є. А як заїхати на протилежному?
Їхати тротуаром біля швейної фабрики для людини на візку – справжня тортура. Асфальтне покриття все у ямах. Нарешті дістаємося до кав’ярні Wake up coffee, де Олександр зазвичай замовляє каву. Заїхати всередину він не може – пандуса немає. Але працівники відразу помічають його через вікно, і, яка б не була черга, виходять прийняти замовлення. Так вчиняють далеко не в усіх закладах, каже Олександр.
– У Переяславі пандуси можна побачити у багатьох місцях, але майже завжди вони не відповідають нормам і стандартам: завищений кут, слизьке покриття, відсутні поручні. Навіть нашу поліклініку я не можу відвідати, хоча людині з інвалідністю туди потрібно доволі часто. Там зовсім немає умов для переміщення візка: непридатний пандус, надто вузький ліфт, з якого без допомоги неможливо виїхати, непристосований туалет, дзвінок для маломобільних людей є, але він не працює. Ну і поки доїдеш до поліклініки тими доріжками, можна десь загубити нирки.
Пандуси для Олександра – основний елемент, щоб пересуватися містом. Згідно норм, вони мають бути під кутом нахилу не більше восьми градусів та з поручнями з обох боків. Це потрібно, щоб, наприклад, людина, що користується інвалідним візком, могла триматись за них, спускаючись та піднімаючись. Така інфраструктура має бути зроблена в житлових будинках, державних установах, банках, торгівельних центрах та супермаркетах – власне, скрізь.
У Переяславі – це, радше, виняток із правил. Без перешкод Олександр може заїхати хіба що у супермаркети АТБ та «ФОРА».
До "ФОРИ" можна заїхати без перешкод
– Поки не відкрився АТБ, я їздив у центральний «ЕКОМАРКЕТ». Він обладнаний пандусом, але кут нахилу завеликий, людина на візку, яку ззаду ніхто не страхує, може просто перекинутися. Електроскутером я туди заїжджав, але, знову ж таки – двері без допомоги я не відкрию, треба когось просити, – говорить Олександр.
Біля зупинки навпроти податкової можна добряче вгрузнути в щебінь
Періодично Олександр зупиняється і демонструє, що проїхати тротуаром, а не проїжджою частиною, без допомоги йому не вдасться. На містку біля Альти, на обриві тротуару навпроти податкової… На щастя, з нами був Сергій, який допомагав другові і штовхав візок, бо пастки зустрічалися дуже часто.
Внаслідок війни в Україні значно збільшилася кількість людей із інвалідністю. Це актуалізує проблему доступності простору для всіх. Прямуючи з центральної частини міста до автовокзалу, ми зауважуємо, що майже жоден заклад не обладнаний придатним пандусом: банки, магазини, барбер-шоп, кав’ярні… Тобто для людини на візку проблемно навіть купити собі поїсти, чи зайти кудись випити кави. Не говорячи вже про ситуацію, якщо раптом почнеться дощ. Є лише змога їхати навпростець відремонтованим тротуаром.
Олександр розповідає, що з точок продажу одягу для нього доступний хіба що «Сезон» або переяславський базар. Волосся та бороду він стриже собі самостійно вдома. Та більшу частину часу приділяє роботі й тренуванням. І за тренажер, і за сучасний випилювач по дереву, за допомогу в ремонті будинка і, загалом, за постійну підтримку дякує колишньому міському голові, депутату обласної ради Тарасу Костіну.
– Якщо не озвучувати проблему, її й не вирішуватимуть. Я розумію, що вже зроблене важко переробити, але, враховуючи нинішній час, можна не допускати помилок у майбутньому. Я мрію, щоб у Переяславі з’явилися кав’ярні, куди можна заїхати, пройнятися тією атмосферою, в ідеалі – пересісти з візка на диванчик, і відчути себе повноцінною людиною. Я б залюбки ходив до тренажерного залу. У «Магніті» й пандус хороший, але ліфт не працює. У Переяславі можна їздити на електроскутері. Якого не дають. А для людини на візку місто поки що не пристосоване, – сумно усміхаючись, підсумовує Олександр.
Цей тротуар отримує оцінку "незадовільно"
Про всяк випадок друг страхує Олександра позаду
Приїхали:)
Якби не допомога друга, Олександр би попрямував дорогою, бо на тротуар виїхати неможливо
Як і з'їхати з нього
Цю ділянку маршруту Сашко називає квестом з перешкодами
Пандуси у будівлях є, але заїхати на них людина на візку не може
Пандуси бувають ще й такі
Куди звертатися з проблемою?
Начальник управління містобудування, архітектури та використання земель Переяславської міської ради Петро Пурденко зауважив, що пандусами повинні бути оснащені всі будинки та об’єкти громадського призначення. Поскаржитися на відсутність пандуса або його неналежний стан можна до Державної архітектурно-будівельної інспекції. Саме цей центральний орган виконавчої влади, а не органи місцевого самоврядування, здійснює контроль та нагляд за дотриманням замовниками, підприємствами, архітекторами вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Втім, Петро Пурденко зазначає, що сам він неодноразово звертався до структури, однак отримав відповідь, що всі перевірки здійснюватимуться після закінчення воєнного стану.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
