Переяславка Ірина Трофимець з дитинства має рідкісне генетичне захворювання – спінальна м’язова атрофія. 15 серпня вона відзначила свій 40-річний ювілей. Про роботу, волонтерство та як залишається активною попри життя на візку, жінка розповіла Переяслав.City.
З квітами та подарунком привітати Ірину Трофимець приїхала Любов Онопрієнко, очільниця ГО "Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю", засновниця Центру спільнотворення "Любомир". Пані Ірина активно долучається до всіх його заходів, підтримує та спілкується з іншими учасниками.
А нещодавно завдяки співпраці з центром "Любомир" жінка отримала роботу – представниця Центру навчання та працевлаштування людей з інвалідністю "Інклюзив" Маргарита Ілюхіна запропонувала Ірині займатися створенням сайтів. Жінка закінчила спеціальні курси і знається на веб-розробці.
– Наша мета – щоб місто було доступним для людей з інвалідністю, а ще їхнє навчання та працевлаштування. Дізнавшись про Ірині навички в роботі з компютером, я звязалась із партнерами і запропонувала її послуги в розробці веб-сторінок. Тепер хочу запросити Іру розробити сайт і для "Любомира", – каже Любов Онопрієнко.
Діагноз СМА Ірині поставили в ранньому дитинстві – коли їй було півтора року, батьки помітили, що доньці тяжко ходити. Спінальна м’язова атрофія – це рідкісне генетичне захворювання, яке вражає мʼязи, що відповідають за ковтання, тримання голови, рухові функції та дихання.
Діагноз СМА Ірині поставили у ранньому дитинствіФото: з фейсбук-сторінки Ірини Трофимець
До першого класу Ірина пішла у міську гімназію №1, вона вже пересувалася на візку і возити дівчинку на заняття батькам ставало все складніше, тому з другого класу її перевели на домашнє навчання – вчителі приходили додому, однокласники підтримували і запрошували на всі шкільні свята.
З віком хвороба призвела до порушення опорно-рухового апарату, та після закінчення школи Ірина твердо вирішила здобувати вищу освіту. Вступила на спеціальність соціальний працівник до університету "Україна" в Києві. Це заклад інтегрованого типу, який забезпечує доступ до освіти людям із інвалідністю. Навчалася заочно, а на сесію її привозили батьки – мама Світлана Сергіївна і тато Юрій Вікторович. Далі пройшла онлайн-курси і здобула диплом технічного спеціаліста.
– Я завжди цікавилася комп'ютерами, робота з різними програмами давалася мені легко. Друзі зверталися перевстановити операційну систему, щось налаштувати. Вирішила, що це точно моє, коли пройшла навчання. Потім почала шукати роботу, працювала контент-менеджером, створювала сторінки різним компаніям. Загалом, працювала дистанційно сама на себе. Зараз співпрацюю з центром "Інклюзив", створила електронні кабінети для осіб з інвалідністю. А також із фондом Каті Осадчої "Знайти своїх", який допомагає українцям у пошуку зниклих родичів. Мій напрямок – публікація дописів у інстаграмі. Це моя своєрідна волонтерська діяльність, – розповідає Ірина.
Ірина Трофимець із друзями у кав'ярні "Пектораль"Фото: з фейсбук-сторінки Ірини Трофимець
Ірина з батьками живе у багатоквартирному будинку на другому поверсі вулиці Богдана Хмельницького. Вийти з будинку для неї ціле випробування – у під'їзді та біля вхідних дверей взагалі немає пандуса, тому спуститися на подвір'я їй допомагають батьки.
У вільний час вона любить гуляти вулицями, п'є каву в кав'ярні "Пектораль" на центральній площі – тільки туди через бокові двері жінка має змогу заїхати на візку. Відсутність пандусів та непрацюючі ліфти – головна проблема доступності міста для людей із інвалідністю, каже Ірина.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
