«Я категорично не сприймаю сучасних китайських «вишиванок» із кольорами «вирви-око» та лапатими маками, колосками, ружами, ще чимось. Навіть цього слова не вживаю, натомість – «вишита сорочка», – каже Валентина Білоусько, співорганізаторка проєкту «Переяславська сорочка». Сьогодні, 20 жовтня, майстрині народної вишивки, які долучилися до цієї ініціативи, презентували свої вироби, повідомляє Переяслав.City з місця події.
«Вишиваємо сорочки, прядемо нитки»
Виставку-презентацію культурно-мистецького Всеукраїнського вишивального проєкту «Переяславська сорочка» провели у публічній залі приміщення музейних фондів НІЕЗ "Переяслав".
Її приурочили до 100-річчя з дня народження М. І. Сікорського. Акція стартувала до Дня вишиванки у травні 2022 року і привернула увагу багатьох охочих долучитися до українських народних традицій. Тепер про «Переяславську сорочку» знають не тільки в Україні, а й за її межами.
Майстриням є про що поговорити
Зразки вишивок з музейної колекції
Сорочки. Переяславщина, кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Фрагмент виставки
Із самого ранку у виставковій залі Заповідника на вул. Шевченка, 6 метушня – прибувають усе гості, музейники виставляють манекени, одягають їх у сорочки та традиційні строї, дбайливо розправляють розкішні рукави, розкладають рушники, готують фуршет.
«Переяславська сорочка» дуже популярна серед місцевого жіноцтва, адже дає змогу не лише долучитися до народної мистецької скарбниці, а й просто зустрітися, поспілкуватися, в процесі вишивання – поговорити про все на світі. Це – справжня віддушина, яка так потрібна нам саме зараз, – зауважують майстрині.
Сучасні вишивані сорочки за давніми мотивами сорочок Переяславщини
Зразки вишивок сорочок із Переяславщини
Зразки вишивок сорочок із Переяславщини
Зразки вишивок сорочок із Переяславщини
На виставці "Переяславська сорочка"
Сорочки. Переяславщина, кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Фрагмент виставки
На виставці представлені 32 зразки – це чоловічі та жіночі сорочки Переяславщини кін. ХІХ – поч. ХХ ст. з особливостями крою та орнаментики, вишиті рушники, зразки традиційного народного одягу Переяславщини – жіночого, чоловічого та дівочого.
На відкриття прибули учасниці з Києва, Одеси, Запоріжжя, Броварів, Канева, Переяслава, села Ташань. Усі вони, за умовами проєкту, «відзвітувалися»: представили свої вироби, відшиті за схемами орнаментів переяславських сорочок із колекції Заповідника.
Чоловічий, жіночий та дівочий народний одяг. Переяславщина, кін. ХІХ – поч. ХХ ст.
Традиційно на початку заходу генеральний директор Заповідника Олексій Лукашевич подякував організаторкам і зазначив, що це перший цільовий проєкт із початку війни, який викликає таку цікавість у багатьох людей і водночас популяризує музейні колекції:
– У нас було ще два проєкти: один виконали, а другий – ні. Не виконали освоєння ткацького станка, але до цього обов’язково дійдемо. Але вже започаткували прядіння ниток на автентичній прядці! Я цікавився у департаменті культури та туризму, чи є в Київській області хоч одна робоча прядка, якою користуються, з нею проводять майстер-класи? Виявляється, що така штука єдина – в Переяславі, в Заповіднику. Це наші небайдужі й талановиті люди активно відтворюють народні традиції.
Лялька-мотанка в «переяславській» сорочці
«Відшила собі орнамент із бабусиної сорочки»
Валентина Білоусько, співорганізаторка проєкту «Переяславська сорочка», розповіла таке:
– У Заповіднику я працюю тривалий час, цікавилася народною орнаментикою, брала участь у різноманітних виставках і завжди захоплювалася вишуканим оздобленням сорочок та рушників саме Переяславщини.
Я категорично не сприймаю сучасних китайських «вишиванок» із кольорами «вирви-око» та лапатими маками, колосками, ружами, ще чимось. Навіть цього слова не вживаю, користуюся словосполученням «вишита сорочка». Чому ми купуємо і вдягаємо дешевий «ширнепотріб», якщо в кожної з нас є можливість власноруч виготовити неповторну річ, яка буде справді оберегом і прикрасою? – Вишиваймо своє, рідне!
Рушники з переяславськими орнаментами на виставці
У мене, наприклад, є бабусина довга сорочка, ось вона на виставці, а на мені – сорочка з таким же орнаментом, але коротенька і в іншому кольорі – я відшила її сама.
Традиційні орнаменти Переяславщини дуже красиві й різноманітні: «мороки», «рачки» та «рачиці», «лиштва», «ретязь», «довбанка», «вирізування», «мережка» та ін.
Валентина Білоусько поруч із бабусиною сорочкою. Орнамент її сорочки вишитий за схемою бабусиної
І ось ми з Тетяною Вікторівною Радіоненко почали таку справу. У фондах Заповідника дуже красиві переяславські вишиті сорочки. Ми знімаємо з них схеми візерунків і запрошуємо їх відшивати всіх, хто хоче власноруч виготовити річ із давнім орнаментом. Наша найголовніша вимога – вишивати!
У цьому проєкті започатковано ще два напрями, надзвичайно важливих і потрібних сьогодні – «Сорочка для захисника» та «Сорочка до Перемоги». Ми передали вишиті нами сорочки воїнам у Дівички, також виготовили вінчальну пару одягу для Захисника і Захисниці, і, як ви знаєте, нашу сорочку має Президент України Володимир Зеленський, сподіваємося, що він її одягає.
«Переяславська вишита сорочка знана в усьому світі!»
Тетяна Радіоненко, співорганізаторка проєкту «Переяславська сорочка», повідала:
– Після того, як провели кілька зустрічей і майстер-класів з переяславської вишивки, ми створили у фейсбуці групу в яку люди активно підписувалися, спілкувалися. Мені досі приходить по 2-3 повідомлення на день із проханням надати схеми вишивок. На сьогодні група нараховує близько 3 800 учасниць – не тільки з кожного регіону України, а й з США, Польщі, Британії, Австралії, Китаю – звідусіль, де проживають українські жінки. Отже, переяславська вишита сорочка знана, популярна і улюблена в усьому світі!
Тетяна Радіоненко та Валентина Білоусько – організатори проєкту «Переяславська сорочка»
Особливо учасниці групи з Західної України, де вбранню притаманні розкішні кольорами густі геометричні орнаменти, захоплюються нашими порівняно «скромними» візерунками і залюбки їх відшивають – нас це дуже тішить. А засмучує те, що наша спільнота – суто жіноча, треба нам хоча б одного чоловіка!
Вік для таких занять не має значення, в середньому це – 25-70 років. Уявіть, жіночка пенсійного віку, яка ніколи не шила, займається з нами, їй подобається, все виходить, і в результаті каже: «Це моя перша сорочка!». Це – неймовірно, це і є найвищою винагородою за наші працю і зусилля.
Вишивальниці – учасниці проєкту зі своїми виробами
При тому, що ми не наполягаємо, аби це була саме сорочка. Можна вишити й інший одяг, речі домашнього вжитку прикрасити автентичним орнаментом, і вони матимуть надзвичайно елегантний і вишуканий вигляд. Наприклад, серед наших учасниць – Любов Грибова із Запоріжжя, яка має просто ювелірні пальчики, якими оздобила мікровишивкою за нашою схемою сорочку ляльки-мотанки.
Любов Грибова із Запоріжжя з лялькою-мотанкою в «переяславській» сорочці
Складки на жіночій корсетці приховували вагітність
Невеличку екскурсію виставкою провели науковці Марина Бондаренко та Світлана Зубер.
– Цей дівочий стрій складається з сорочки, станочка, пояса (крайки), попередниці та вінка зі стрічками. Пишні рукава сорочки пишно оздоблені вишивкою і зазвичай не приховувалися верхнім одягом. Оздоблена смугою візерунку «подолка» також завжди була відкритою, – каже пані Марина.
Дівочий одяг з музейної колекції
– На манекені – не плахта, а станочок (напівплахта), тому що на початку ХХ століття вони були дорогими, адже виготовлялися з фабричних вовняних різнокольорових ниток. Також у плахти по боках були незшиті частини, які заправлялися під пояс, утворюючи «крила». До станочка знизу пришивалися помпони, які звабливо гойдалися, коли дівчина йшла.
Вінок прикрашали гарусом та кольоровими муаровими стрічками. Кожен колір мав символіку: червоний уособлював здоров’я, синій – небо, жовтий – сонце, блакитний – воду, зелений – природу, темно-зелений – юність та красу, фіолетовий – розум, коричневий – землю-годувальницю, рожевий – достаток. Стрічки повинні були обов’язково бути довшими за косу, так як слугували оберегом від злого ока і для волосся, і для дівочої долі.
Заміжня молодиця носила такий же костюм, але коси закривала очіпком та квітчастою хусткою. На «жіночому» манекені – корсетка, яка нагадує приталену жилетку. Корсетки обов’язково шилися «до вусів» – мали ззаду загорнуті складки. Чим більше «вусів», тим пишнішим був одяг у талії. Велика кількість таких складок також вдало приховувала вагітність до досить тривалого строку. Прикрашали корсетки вишивкою, плисом та оксамитом.
Організаторки заходу показують жіночу корсетку
Жінки та дівчата полюбляли намиста. Найпоширенішими були прикраси з коралів, бурштину, фарбованого каменю, підвіски-дукачі, які виготовляли зі срібних монет і оздоблювали ювелірним склом. На ті часи за три разки коралів можна було купити корову, тому їх берегли, одягали на свята або на ярмарок, і передавали з покоління в покоління. Коралі носили переважно молоді дівчата, жінки старшого віку, років після сорока, починали носити бурштин. На Переяславщині таке намисто називали «ліхтарики», «лінтарики» ( словоспрощення від слова «янтар»).
Чоловічий стрій – сорочка, широкі штани, пояс та шапка. Особливу увагу дівчата завжди звертали на те, яка у парубка шапка: якщо зі знаменитих «решетилівських» смушок, котрі мали насичений колір, блиск, не втрачали форми завитка від дощу чи снігу – то він із багатої сім`ї.
Із маминою сорочкою дитині передається енергетика роду
Про народну обрядовість, пов’язану з українською сорочкою, розповідає Світлана Зубер:
– Коли народжувалася дитинка, то її приймали на сорочку. Як відомо, домоткане полотно від прання, вибілювання, визолювання ставало тільки кращим – м’якшим і білим, гарно годилося до ніжного дитячого тільця. До того ж, із маминою або татовою сорочкою дитині передається енергетика роду.
Орнаментика дитячих сорочок – простенька, неяскрава – наприклад, «півники», «лиштва» світло-зеленого кольору. Слід також звернути увагу на природний колір вишивок – сіруватий, коричнюватий. У ХІХ ст. заполоч фарбували вдома власноруч, і вже пізніше, в ХХ ст., почали купувати яскраві «фабричні» нитки.
Світлана Зубер розповідає про народні обряди, пов’язані з українською сорочкою
Давніші весільні сорочки також мали узори «природного» кольору, які надавали витонченості та легкості, а червоні «брокарівські» троянди на рукавах з’явилися у ХХ ст. Поховальні сорочки не вишивали орнаментом «довбанка» (з дірочками), бо вона оберігає душу від нечисті, яка може пробратися у дірочки узору. Натомість була «сліпа довбанка» – місце дірочки зашите чорною ниткою.
На манекенах – чоловіча сорочка з села Лецьки та жіноча з села Підварки.
Орнамент сорочки з Підварок. Кін. ХІХ ст.
Її орнамент у вигляді мережаних ромбів, але насправді це – «зводжені журавлі», які чергуються з «рожинами». Зверху візерунок «мороки» – назва така, бо з ним доводилося добряче поморочитися. Взагалі у нашій колекції найцікавіші та неповторні орнаменти створені руками вишивальниць із Підварок.
Усі учасниці виставки-презентації «Переяславська сорочка» були відзначені сертифікатами та подяками.
Сорочки, відшиті учасницями проєкту за схемами орнаментів переяславських сорочок із фондів НІЕЗ «Переяслав»
Вручення сертифікатів учасницям проєкту
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
