Приміщення мазінської церкви Різдва Пресвятої Богородиці було в занедбаному стані. Прихожани та загалом жителі села розуміли, що капітальний ремонт будівлі – завдання непросте і затратне. Однак порадилися і гуртом вирішили розпочати цю важливу справу. Що було і як є тепер, розповідає Переяслав.City.
Так було соромно перед Героєм…
Цьогоріч 10 липня у Мазінках уперше хоронили бійця на місцевому кладовищі. Мама 31-річного Євгена Сухоярського родом із цього села. І коли її син під Бахмутом загинув як Герой, захищаючи Україну, вона вирішила поховати його на рідній землі. Відспівували Захисника у місцевій церкві Різдва Пресвятої Богородиці.
– Тоді ще не було там такої пристройки, східці погані, то домовину з військовим ледь змогли занести всередину. І ви знаєте, якось так було прикро на душі, що прощаємося з воїном – молодим хлопцем – і в такій церкві. Так соромно було перед Героєм… – каже місцева жителька пані Валентина, навідріз відмовляється називати прізвище.
Нині зовнішній вигляд сільської церкви змінився. Про те, як її ремонт згуртував громаду, розповів Микола Слюсар, голова ради релігійної громади, люди ж кажуть простіше – церковний староста.
Похорон Захисника Євгена Сухоярського в мазінській церкві
Промосковський батюшка забрав із церкви ікони й усе начиння
– Усе почалося в червні 2022 року. Тоді релігійна громада нашого села проголосувала за перехід від УПЦ московського патріархату до Православної Церкви України. З того часу в нашому храмі проводиться служба українською мовою. Настоятелем є батюшка з Переяслава – отець Іван Будняк.
Коли попередній промосковський батюшка пішов, то з собою забрав із церкви майже все: на стінах замість ікон – пустка, а ті, що залишилися, мали вже поганий вигляд, колір вицвів, образи ледь проглядалися, – розповідає чоловік.
Такий вигляд ззовні мала церква до початку капітального ремонту
У Мазінках церква у пристосованому приміщенні. Будівля не нова, стіни дерев’яні, старі вікна та двері. Усе давно потребувало не просто оновлення, а капітального ремонту. Колись там був дитячий садочок, потім пошта, а в 2000 році її передали громаді під церкву, тоді вона підпорядковувалася ще московському патріархату.
На прохання прихожан їхньої церкви та багатьох жителів села рада релігійної громади прийняла рішення про капітальний ремонт храму. Найперше, що зробили – отримали благословення від отця Іоана. А далі закрутилося – громада взялася втілювати задум.
Підготовка до початку ремонтних робіт.
Початок капітального ремонту
Перший етап ремонту розпочався 31 липня. Зійшлися небайдужі люди і з лопатами, відрами, кельмами взялися до роботи. Спочатку зробили найнагальніший косметичний ремонт всередині, порівняли та побілили стіни.
Для цього ремонту матеріали закупили за кошти, які зібрали мешканці Мазінок. За них також придбали нові ікони, молитовники, інше церковне начиння для проведення служб та здійснення церковних таїнств.
Після оновлення церква вже стала кращою, от тільки стеля нікому не подобалася – вона облущилася, бо в церкві протікав дах. І коли йшов дощ, зі стелі починало капати, і так сильно, що підставляли тазки, щоб не мокла підлога.
Те, що дах і стеля протікали, видно і зараз
На даху замінили покрівлю і купол
Активісти зрозуміли, що без ремонту покрівлі не обійтися. З цим допомогла родина місцевого фермера Валентина Роздобудька та його сина Віталія. Вони взяли на себе повністю всі витрати з оновлення даху.
Чоловіки в селі згуртувалися і розібрали старий шифер та замінили покрівлю. Після її ремонту зависочів на церкві й новий купол. Попередній був простенький, збитий із дощечок, і стояв на невеликому навісі при вході.
На церкві почали замінювати крівлю даху
У процесі монтажу нової покрівлі
Паралельно із заміною покрівлі зависочів на церкві й новий купол, попередній був простенький з дощечок збитий і стояв на невеликому навісі при вході до храму.
Тепер замість нього зробили своєрідну веранду, яка слугуватиме «передпокоєм» у церкві. Там планують підвести воду, облаштувати рукомийник, поставити лавки.
На вході до церкви облаштували і паперть – невеликий майданчик і кілька сходинок. Є також і пандус.
Вхід до церкви релігійна громада та небайдужі жителі збудували у вигляді паперті
Місто хоч би щось вклало у розвиток села
– Влада ж нашої громади дала дозвіл на виконання робіт і нашу ініціативу схвалила – хіба мало? – жартують мешканці села щодо допомоги їм у цій справі. Кажуть, розраховують на власні кошти, допомагають місцеві підприємці.
– Людям трохи прикро, що на бруківку в міської влади кошти є, а на відновлення сільської церкви немає, – зазначив Микола Слюсар. – Податки з нашого села йдуть у місто, кошти, можливо, й не великі в масштабах громади, але все ж близько чотирьох мільйонів гривень із Мазінок надходить до спільного бюджету. Ну хоч би щось повернули в наше село – вклали у його розвиток. Інколи аж соромно за нашу владу, за депутатів, котрі навіть питання з тарифами на воду не змогли вирішити на користь людей.
Жителька села Любов Іванівна наголосила, що сільська церква для них зараз дуже важлива:
– Це те місце, куди можна прийти і помолитися за життя наших воїнів, звернутися в молитві до Бога із проханням вберегти українців від ворога, захистити Україну, попросити в нього миру. Зараз це куди важливіше за оновлення інфраструктури в місті. В Україні війна, наші діти там – на передових позиціях ризикують власним життям, обороняють усіх нас, а ми навіть свічки не мали де поставити. Хіба ж це справедливо? Хіба ж так повинно бути?...
Крім того, як зауважила жінка, церква вже стала осередком і світського життя селян:
– Клубу в нас немає, немає жодного місця, де люди можуть зустрітися, поспілкуватися, то йдуть куди? – до церкви. Тут можна і свічку поставити та поговорити з Богом, православне свято відзначити, освятити воду та й новинами обмінятися.
– Свого часу тут корівники будували, а соціальну сферу угробили: ні школи, ні будинку культури. Остався один дитсадочок, так і той не працює, ще є тільки магазин та кущі, – додає Микола Слюсар.
Підтримати те, що залишилося і відновити те, що було – традиції, силу віри в Бога, в його допомогу та благословення. Задля цього люди й затіяли ремонт храму.
Хрест на фото активісти також планують відреставрувати і встановити його перед церквою
Великі надії маємо на спонсорів
Наступний етап ремонту – верх, стіни та вікна. Це те, що головне, підкреслив церковний староста. Каже, хочеться, щоб справа рухалася швидше, але не вистачає коштів.
– Покладаємо великі надії на спонсорів – Василя Григоренка, керівника СГ «Альта» (Дем’янці). Багато наших людей віддали йому в оренду свої земельні паї. То Григоренко пообіцяв оплатити ремонт стін (люди хочуть обтягнути їх та утеплити знадвору – авт.), і ми сподіваємося, що саме так і буде.
Землі наших людей орендує також Старинська птахофабрика. До керівництва тамтешнього ми теж їздили, просили про допомогу, однак нам сказали, що передадуть на розгляд спеціальному фонду, який у них діє. Але ж чи буде результат – не зрозуміло.
Свого часу наші люди дозволили птахофабриці розмістити на території за селом курники, від яких нам «гарно пахне», в оренду віддали приміщення колишньої школи, гуртожитки. Село, як то кажуть, повернулося до бізнесу обличчям, а він поки назустріч не йде, – зауважили співрозмовники.
Ремонтувати необхідно і облуплені мазані стіни
Облуплені мазані стіни церкви прихожани хочуть зміцнити стяжкою та пофарбувати, бо вапняна побілка швидко оббивається дощем та вітром
Мазінчани мають великі плани щодо облаштування свого храму. Як завершать капітальний ремонт будівлі, думають, як далі наводити лад на подвір’ї, зробити там благоустрій. І що важливо – облаштувати автостоянку, бо церква якраз над дорогою, і машинам ніде паркуватися. Задля цього планують перенести огорожу метрів на п’ять вглиб двору.
Нині паркан розміщений близько до дороги, місця для паркування автомобілів немає
Ремонт триває
Активісти завели у фейсбуці групу "Мазінки", де адміністратор Микола Гаращук звітує перед односельцями про всі роботи, які ведуться в приміщенні церкви, а також про те, скільки коштів надійшло і на що їх витрачають:
- 3 жовтня: початок заміни старих дерев’яних вікон на пластикові;
- 16 жовтня: рішення церковної громади замінити вхідні дерев'яні двері на нові пластикові. Орієнтовна вартість – 17-19 тис. грн, вже є перші внески;
- 17 жовтня: двері вже замовили і аванс заплатили;
- 18 жовтня: подяка жителям за надзвичайну активність у зборі грошей на вхідні двері, інформація щодо ремонту верандочки, на це кошти також уже є.
Допомогти може кожен
Збір коштів на ремонт мазінської церкви триває. Жителі села будуть вдячні за кожну гривню, яка обов’язково стане в нагоді в реалізації доброї справи.
Номер карти: 5169 3351 0513 7067
Під час перерахунку коштів буде висвітлюватися така інформація: Одержувач РГ ПР Пресвятої Богородиці КЄ УПЦ (ПЦУ) – таку назву має розрахунковий рахунок церкви.
Сьогодні, 21 жовтня – Дмитрівська батьківська субота – православне свято, день загального поминання померлих. У храмах їх вшановують особливим чином. Цього дня поминають не тільки родичів і близьких, а й усіх, хто загинув за Батьківщину. Тож і в мазінській церкві Різдва Пресвятої Богородиці були прихожани, о 10-ій ранку отець Іоан справив поминальну панахиду.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
