Переяславщина на колінах... Останню земну дорогу загиблого Героя Володимира БАРАНА з Лецьок Циблівської громади його рідні, друзі, знайомі й односельці встелили по-зимовому – гілочками сосни, а природа послала легенький сніжок, який притрусив його слід востаннє. Прощання з 48-річним захисником відбулося сьогодні, 3 січня, розповідає Переяслав.City з місця події.
"Володя ще в листопаді з усіма попрощався"
– Володя з-поміж нас наймолодший, – розповідає старший брат Петро Баран. – Нас у сім'ї троє: я, сестра Віра та Володимир... Було троє, тепер лишилися удвох. Наш батько давно помер, а в 2005 році попрощалися і з мамою. Володя жив у батьківській хаті.
Один був... Так і не встиг одружитися. Особисте життя чомусь не склалося, хоч і було вже йому 48 років. У мирному житті Володя був дуже спокійним і добродушним, про таких як він кажуть: "добряк".
Він був хліборобом – якийсь час працював комбайнером, а тоді в "Саланг-Агро" мельником на млині. Потім, у 2014 році, пішов воювати, упродовж двох років брав участь в антитерористичній операції на сході України.
Володимир Баран у юності (роки його військової служби)
Вже під час повномасштабного вторгнення воювати не дуже поривався – за два роки він дуже добре побачив, що таке війна, пізнав біль утрати своїх побратимів... Але у березні його призвали і він таки пішов...
Востаннє Володя був вдома у десятиденній відпустці незадовго до загибелі – у листопаді минулого року. Тоді сходив на кладовище, побував на могилі загиблого захисника-односельця Віктора Іваненка. Сидів там, про щось із ним говорив...
Мені ж брат ще тоді наказав поховати його біля мами й батька, ось тут на горі... – зітхає Петро Михайлович. Йому важко говорити, але, зібравшись, продовжив. – Володя передчував, що не повернеться. Ще тоді з усіма попрощався. Хоча й казав, що як повернеться живим, купить собі кращий будинок і обов'язково ожениться. Не судилося...
21 листопада військовослужбовець Володимир Баран повернувся з відпустки на передову. Це був єдиний його перепочинок з часу мобілізації. Хоча, зі слів брата, у серпні 2023 року Володимир був поранений, мав контузію та осколок у шиї. Але командування його не відпустило тоді ні пролікуватися, ні пройти реабілітацію. Війна ж...
– Напередодні Різдва він стояв на захисті країни на позиціях поблизу селища Новоселівське на Луганщині. Як нам розповіли військові, Володя потрапив під обстріл ворожого FPV-дрона. По ньому було пряме попадання. Жодних шансів вижити... Сьогодні прощаємося з ним, але не можемо побачитись. Труна закрита...
Солдат Баран Володимир Михайлович (нар. 23 квітня 1975 р.) був призваний на військову службу 1 березня 2022 року, служив навідником-гранатометником. Загинув 24 грудня 2023 року.
Повернення додому на щиті
Зранку третього січня загиблого бійця ЗСУ Володимира Барана відспівали в Храмі Воскресіння Христового у Переяславі, а вже далі похоронний кортеж вирушив у рідне село воїна – Лецьки.
Володимир повернувся до батьківського порогу, де впродовж 17 років сам господарював. Повернувся навіки.
– Ти мені обіцяв, що повернешся... Казав, що Новий рік з нами зустрінеш... Обманув... – ридаючи промовляє над домовиною брата сестра Віра. – Ніколи не забуду і не пробачу оркам твого вбивства, ніколи! – обіцяє жінка.
Дорогою перед труною з тілом бійця-земляка люди стають на коліна, встеляють останню його путь сосновими гілочками. Матінка-природа, ніби також співчуваючи втраті життя мужнього Героя, притрушує його дорогу до місця вічного спочинку легеньким снігом...
Спочиватиме наш Соколик на цвинтарі в Лецьках. Як і хотів – біля своїх батьків, неподалік від побратима-земляка Віктора Іваненка.
Вічна слава тобі, Герою! Щира вдячність за твій подвиг та низький уклін!
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
