Занадто високу ціну платимо за право бути вільними і жити в мирі. Кожен звільнений від рашистів метр землі – просочений кров'ю найкращих українців. Сьогодні в Переяславі знову скорботний день – безжальна війна забрала життя нашого Героя 41-річного Олександра БЛИШНІ. Віддати останню шану Захиснику та провести його у вічну путь зібралося багато людей – рідні, близькі, друзі, сусіди, побратими, знайомі та незнайомі. Про прощання з Воїном розповідає Переяслав.City з місця події.
"Наш "льотрик" казав: не хвилюйся, сестра"
Олександра Блишню рідні та друзі звали "Льотриком" – бо він був дуже прудким. Двоюрідна його сестра Альона, кум і рідний дядько Віктор розповідають нам, яким був Олександр і ледве стримують сльози. Описати відчай його рідних неможливо словами. Це біль жахливої утрати.
– Він був дуже добрим, кругом усім поможе, був дуже швидким – і туди, і сюди, він на одній нозі крутився... Ну який наш Сашко – він кругом, це наш "льотрик", – каже сестра Альона. – Він же був учасником АТО, а в 2022-му, як почалася війна, відразу сказав, що буде їхати. Усім повідомив про своє рішення і пішов у військкомат, а вже 25 лютого поїхав на передові позиції захисту України від ворога. Спочатку – в Ірпені та Бучі. Пізніше вже телефонував і розповідав, що його перевели і тепер він охороняє "консерви " (так військові називали законсервовані об'єкти ЧАЕС, – авт.), мовляв, не хвилюйся сестра. Але ж насправді... – жінка не стримує сліз. – Він ніколи нічого і нікому не казав, заспокоював.
– "Льотрик"... Наш моторний і завзятий "льотрик"... – промовляє з паузами його кум. – Це прізвисько Саню найкраще характеризує. Він був таким, яких мало... У перший день страшної війни прибіг до мене і каже: "Кум, пішли воювати". Тоді я йому відповів, мовляв, почекай трішки – не поспішай, ще наше буде. Але він вчинив так, як вирішив. Згодом іноді трішки розказував про реальінсть там на передовій. Казав так: "Ми зараз у пеклі, це не та війна, яку ми пройшли і бачили під час АТО".
"Купив баночку консерви, пляшку води в рюкзак – і на війну"
Дядько Олександра – Віктор згадує таке:
– Навчався він у пятій школі, а потім у місцевому СПТУ (нині Переяславський ЦПТО, – авт.), завжди шустрим був, допитливим, різні гуртки відвідував. Коли пішов у армію, служив у Черкасах, мав звання старшого сержанта. Ще до його навчання в СПТУ мені завжди допомагав по хазяйству: їздив на комбайні, корови пас, хлопець до всякої роботи був здібний.
А тоді створив свою сім'ю, одружився з Юлею, народилася в них дочка Вікторія. Перед війною меблями займався, крутився як міг, щоб його родина ні в чому не знала нужди, щоб усе мала.
А на захист нашої країни Саша став ще в 2014-му і боровся з ворогом півтора роки. Повернувся додому з осколком у нозі. Не став іти до лікарів, щоб його витягнули, казав: "Мені він не заважає, хай собі буде".
У перший день повномасштабного вторгнення знову пішов захищати нас від окупанітв. Він повістки не чекав. Зразу побіг у АТБ, а там усе ж все розгребли, то взяв баночку консерви, пляшку води в рюкзак – і на війну. Мало що розповідав про цю передову. Єдине тільки казав, що АТО проти цієї війни – то були ще "квіточки".
Загинув єдиний син у матері
Третього лютого у Галини Блишні та її сестри-близнючки був день народження. Напередодні, другого числа, їй сповістили, що Олександр 31 січня 2024 року загинув на Луганщині. "Не такий подарунок хотів би зробити Саша матері на іменини... Точно не такий...", – бідкаються родичі. Кажуть, що він був дуже уважним сином, матір свою сильно любив. Він у неї єдиний і стосунки їхні були особливі.
– Наш "Льотрик" і сонечко всім подарував би, якби зміг його дістати. Він був настільки добрим, що і не описати. Будучи ще дитиною, іде в школу, а тьотя Галя (мама Олександра, – авт.) йому гроші дає на пиріжок, щоб він не був голодний. Так Саша тих грошей відразу не тратив, а як ішов додому, то в магазині брав шоколадку і мамі ніс, щоб її порадувати, – ділиться спогадами сестра бійця.
– Та й загалом, він до всіх своїх близьких був уважним, – додає дядько Віктор. Пригадує, що коли в дружини Юлії був день народження, Олександр не міг приїхати особисто привітати, то він таксиста попросив, щоб той квіти купив, подарунок і приїхав до неї на роботу та передав вітання від нього.
Востаннє вдома Олександр був у серпні 2023-го. Приїздив на п'ять днів. Усім своїм коханим жінкам: мамі, дружині, доньці, сестрам та тітці привіз квіти. Після того вони більше не бачилися.
Сьогодні всі ці жінки рідні і чужі принесли квіти Олександру Блишні. Тільки привід для цього страшний, жахливий, гіркий, непоправний... Він нікого не може обійняти востаннє, втерти сльози рідним своїм жінкам, заспокоїти їх... Тепер він Воїн Небесного Війська...
Вічний спочинок на Заальтицькому цвинтарі
У жахливій статистиці військкомату про загиблих мобілізованих на велику російсько-українську війну написано сухо і коротко: "Олександр Миколайович БЛИШНЯ, 1982 року народження. Служив стрільцем-снайпером 1 єгерського відділення 2 єгерського взводу. Загинув 31 січня 2024 року під час виконання бойового завдання внаслідок мінно-вибухової травми поблизу населеного пункту Райгородка Сватівського району Луганської області".
Сьогодні, 6 лютого, Героя-переяславця Олександра Блишню земляки проводжали в його останній земній дорозі, вклоняючись йому доземно з тяжким каменем на серці та сльозами на очах.
Панахиду за полеглим Захисником України відслужили в храмі Воскресіння Христового. Далі похоронний кортеж ходою шани рушив через центральну площу Переяслава.
Прощалися жителі Переяславщини з Воїном на Заальтицькому кладовищі. Зблідла від горя мати Олександра, умиті слізьми дружина і донька... Вони назавжди залишилися без свого "Льотрика", назавжди без його підтримки, надійного мужнього плеча.
Висловлюємо щирі співчуття сім'ї Героя, усім його близьким, знайомим і побратимам.
Перемога буде заради таких як Олександр! Вічна слава Захиснику! Вічна пам'ять та вдячність!
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
