Останню земну дорогу 24-річного Олега Панчука в Гайшині природа вкрила білим пухким снігом, а жителі Переяславщини встелили її квітами та ялинковими гілочками. Червоне і зелене на білому... Проводжали полеглого воїна усім селом, створивши "живий коридор". Попрощатися з Героєм приїхали побратими, близькі, друзі, знайомі з Гланишева, Великої Каратулі, Вовчкова і Переяслава, розповідає Переяслав.City.
Ми вірили, що це якась помилка
Олег Олександрович Панчук загинув 1 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Старомайорське Волноваського району Донецької області. Про трагедію мама Захисника Валентина дізналася вже через три дні потому, але у військкоматі не було офіційного підтвердження загибелі Олега аж до 5 лютого. Лише після його отримання на сторінці 1 відділ Бориспільського РТЦК та СП з'явилося повідомлення про жахливу звістку з фронту.
– Поки не було офіційної інформації ми вірили в те, що це якась помилка. У нас з'явилася маленька, але все ж таки надія, що Олежа живий... – розповідають дівчата і хлопці, які товаришували із загиблим воїном. – Чому саме він, чому такі молоді, красиві, сильні, хороші хлопці отам гинуть... Бо якась там росія вирішила, що вона краща за нас, сильніша, "крутіша"? Хто дав їм право вбивати наших людей? – риторично запитує одна з дівчат.
– Олег був життєрадісним хлопцем, з гарним почуттям гумору, він завжди усміхався, завжди він у всьому бачив позитив і хотів усіх розвеселити, – згадує одногрупниця Людмила. – Там, де з'являвся він, відразу ж лунав сміх. Він був дуже добрим і таким особливим: з одного боку –непосидючим і веселим юнаком, а з іншого – серйозним і надійним чоловіком.
– У свої 24 роки Олег виховував двох дітей, встиг придбати будинок для своєї сім'ї, от тільки пожити в ньому нормально вже не судилося... – товаришу загиблого бійця тяжко говорити. – Я й досі не вірю, що все так...
Староста Гланишева Світлана Кондратенко розповіла, що у квітні 2023 року Олег з дружиною Веронікою придбали тут будинок. Молоде подружжя має двох діток: Олег удочерив доньку Вероніки – семирічну Кіру, а в 2023 році у них народився Сашенька, повідомила Переяслав.City Вероніка Панчук.
Олег і Вероніка з донькою Кірою
Олег із сином Олександром
Чин похорону
На Переяславщину Герой повернувся вчора, 8 лютого. Його тіло було жахливо понівечене ворожою зброєю. У таких випадках під час прощання домовина загиблого зазвичай закрита. Але медпрацівникам вдалося зробити все від них залежне, щоб чин похорону Олега Панчука пройшов з відкритою домовиною. Сьогодні, 9 лютого, траурний кортеж із тілом полеглого воїна о десятій ранку прибув до його батьківського помешкання в селі Гайшині.
Молодого полеглого воїна жителі Гайшина, Гланишева, Переяслава зустрічають на колінах, тримають у руках квіти і жовто-блакитні стяги. На подвір'ї морозне повітря наскрізно пронизують голосіння жінок, схлипують не стримуючись чоловіки, люди зі щирою тугою оплакують молодого Героя.
"Мій красень, мій світлий...", – погладжуючи портрет сина примовляє мама Валентина. "Він на цьому фото посміхається, а мені здається, що його очі наповнені слізьми"... Розбите, розірване, пошматоване материнське серце... Ворог ницо, без жалю, без жодного на це права забрав життя її первістка.
Це болюча, трагічна, непоправна втрата для батьків Олега – Олександра та Валентини, для дружини Вероніки, для його дітей, двох сестер та двох братів, бабусі, Олегових друзів, побратимів, однокласників, одногрупників, сусідів... Багато людей сьогодні прийшли побачитися з ним востаннє, вклонитися низенько до землі його сміливості, мужності, відданості. Подякувати на цьому світі за його подвиг ціною молодого життя.
– Він останнім часом сумував за своєю малою батьківщиною, йому хотілося якнайшвидше повернутися до своєї сім'ї, мріяв разом із дітьми приїздити до батьків. Мабуть, дуже тужив, що Бог вирішив його повернути додому... Тільки ж чому так?! Хай би і пізніше, ми б зачекали, щоб він прийшов сам, усіх обняв, і знову почули б його голос на цій зустрічі... – каже крізь сльози Ірина, знайома Олега.
Від батьківського дому пішою ходою похоронна процесія рушила до гайшинського храму, де священники відправили заупокійну молебень.
Жахлива мить останніх прощань... останніх цілувань... "Не відпущу!" – кричить дружина Олега на цвинтарі в Гайшині... "Не забирайте його!.." – ніжно торкається обличчя свого коханого і цілує його зі словами "Мій ріднесенький, як я без тебе... Не відпущу..." Від цього в присутніх ще сильніше стискає в грудях... Ніхто не стримує сліз...
Батько Олега – Олександр, насилу тримаючись на ногах, просить за сина прощення... "Бог простить" – чує у відповідь... Тато, мати, дружина, сестри, бабуся – душа кожної близької Героєві людини розтерзана пекельною мукою утрати.
Вероніка Панчук про свій біль від вічної розлуки з коханим чоловіком Олегом нам сказала єдине: "Я його сильно любила. Моє серце похоронили разом із ним..."
Спочивай наш Соколику спокійно! Охороняй своїх рідних з небес! Тепер ти – Воїн Небесного Війська! Продовжуй берегти Україну, разом із полеглими побратимами, а ми будемо пам'ятати про ваш захист. Про те, якою ціною для нас усіх виборюється мир. Співчуття рідним! Вічна слава Герою!
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
