Страшна звістка з фронту про те, що 23 січня 2024 року на війні загинув кулеметник Валентин Льодовий із Студениківської громади, на Переяславщину надійшла через вісім днів по тому – 31 січня. Тіло 33-річного солдата увесь цей час не могли забрати через щільний вогонь противника. 14 лютого, у Валентинів день, Переяславщина попрощалася зі своїм Святим Героєм. Місцем вічного спочинку захисника став цвинтар у Переяславському, передає Переяслав.City.
Ще недавно Валентин був в Улянівці
Валентин Льодовий (праворуч) несе почесну варту.
15 листопада в Улянівці урочисто відкривали меморіальну дошку на пошану загиблого на війні жителя села, захисника України Андрія Зражевського. Під час заходу почесну варту разом із побратимом ніс Валентин Льодовий.
– Військовий батальйон Валентина протягом певного часу базувався в Улянівці, були хлопці й у Чернігівській області, їздили за кордон на навчання, різні завдання виконували і перебуваючи тут – на Переяславщині, – ділиться спогадами Петро Ємець (тоді Петро Олександрович був старостою Улянівського старостинського округу, – авт.). Я всіх хлопців гарно знаю і Валентина також. Це був спокійний і врівноважений чоловік, йому довіряли як собі. Надійний, сміливий і з "холодною" в хорошому сенсі головою. Через тиждень після відкриття меморіальної дошки на пошану пам'яті про Андрія Зражевського, Валентин та ще троє його побратимів – Володимир, Олексій і Михайло поїхали на передову – у місто Соледар.
Петро Олександрович із військовослужбовцями підтримує зв'язок, тож про загибель Валентина Льодового дізнався майже відразу.
– Про те, що сталося мені розповіли хлопці, котрі були разом із ним на бойовому завданні: "Побратима зняв снайпер, а Валентин побіг до нього, сподіваючись врятувати, але… Снайпер поцілив і його".
Навіки 33...
Валентин Льодовий – уродженець села Переяславського (9 липня 1990 року). Тут навчався у школі, зростав, парубкував. Був одружений, виховував двох донечок.
На початку повномасштабного вторгнення разом із хлопцями-односельцями приєднався до територіальної оборони. Навесні 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ, пройшов навчання і був направлений на передові позиції захисту України. Служив кулеметником 3 піхотного відділення, 1 піхотного взводу, 3 піхотної роти.
"На Новорічні свята Валентин Олександрович приїжджав додому, провідати донечок Анічку та Юлечку. Зовсім нещодавно вони з дружиною офіційно оформили шлюб", – йдеться у дописі про загибель Валентина Льодового на сторінці Студениківської громади у Фейсбуці.
Валентина в громаді знають і пам'ятатимуть завжди, як чоловіка з великим і добрим серцем, в якому вміщалися повага до мами, любов до дружини Тетяни та доньок, тепле ставлення до племінника Владика, якому він став і батьком, і братом, і взірцем.
Побратими відзначають надзвичайну хоробрість, поміркованість і зваженість Валентина. Бійці підрозділу, де він воював, навіки вдячні йому за справжню чоловічу дружбу і надійність.
Марія Лях, голова Студениківської громади: "Замало слів, щоб виразити глибину нашої скорботи, замало сліз, щоб виплакати горе. Гине цвіт української нації, русня нищить найкращих, щоб побачити Україну на колінах, своєю рабинею. Але кров українців озветься Карою Небесною на їхні голови! Ніколи не забудемо, ніколи не пробачимо! Прийде розплата за кожного! Вічна слава захиснику України Валентину Льодовому! Вічна йому пам’ять!"
Прощання з Героєм
Валентин Льодовий загинув 23 січня 2024 року на полі бою поблизу населеного пункту Васюківка Бахмутського району, що на Донеччині. Про непоправну втрату рідним воїнам сповістили тільки 31 січня, коли про це стало відомо. На жаль, протягом кількох тижнів військовослужбовці ЗСУ та побратими Валентина, не могли забрати тіло нашого Захисника через сильні постійні обстріли окупантів.
14 лютого, у День закоханих, Герой Валентин Льодовий повернувся до рідного села Переяславського... На щиті...
Провести Валентина, попрощатися з Героєм та подякувати йому за захист прийшло багато людей. "Живим коридором" на колінах спочатку зустрічали воїна в Студениках, кудою проїздив траурний кортеж. А далі – чин похорону – у Переяславському.
Він міг би дарувати квіти своїй коханій половинці, вітаючи з Днем Святого Валентина, натомість, сьогодні, у родинному помешканні проливаються сльози матері, дружини, доньок, рідних, близьких, сусідів, знайомих і чужих людей... Сьогодні його остання земна дорога встелена квітами, а зустріч зі своїми земляками гірка, бо вже ніколи й ні кому не скаже привіт, нікого не обійме, не заспокоїть...
– Аня, старша донечка Валентина, попри несамовитий біль, зібралася щоб востаннє попрощатися з татом. "Мама я сильна, я маю тата провести...", – так вона сказала, – розповідає Марія Лях. – Молодшій поки нічого не говорили. А вона все запитує: "Коли тато приїде?" Біда... Страшна біда...
Заупокійну службу священнослужителі відправили в Храмі Святого Михаїла у селі Переяславському. Спочиватиме Захисник-кулеметник Валентин Льодовий на тутешньому кладовищі.
Низький уклін тобі, воїне миру! Ми ніколи не забудемо, скільки крові пролито і скільки втрачено життів заради того, щоб вибороти мир для України – не маємо права забути, не зможемо пробачити! Віримо, що ти в лавах Небесного війська продовжуватимеш нас обороняти. Світла пам'ять тобі та вічна шана!
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
