Молодий і відважний – він любив життя і "заряджався" від танців... Полеглому на війні Герою Антону Узенюку 16 січня цього року могло б виповнитися 30, але за місяць до цього його вбили російські окупанти, відкривши мінометний вогонь в сторону позицій українських захисників. Сьогодні, 25 березня, відбулася церемонія прощання із загиблим Воїном, командиром бойової машини та механізованого відділення – молодшим сержантом Збройних Сил України Антоном Узенюком, розповідає Переяслав.City.
У стилі електро-денс Антон танцював і в Китаї
– Антон змалку любив поганяти м'яча разом із друзями, тривалий час грав у футбол, паралельно захопився танцями і пов'язав з ними своє професійне життя, – з пекучим болем на серці розповідає про Захисника його хрещений батько Валерій Мільгевський. – Минулої весни він тільки створив власну сім'ю, побрався зі своєю дівчиною Катериною. Йому б ще стільки всього прожити, але не встиг... війна позбавила можливості встигнути.
Паші ще важко усвідомити, що його товариша Антона вже немає серед живих. Вони дружили з п'ятого класу. В юності були, як то кажуть, не розлий вода:
– Ми разом зі школи – з 5 класу. Після дев'ятого разом вирішили продовжити навчання у ЦПТО за спеціальністю "Електрик". Та за професією Антон так і не працював. Він з дитинства любив футбол, а ще захоплювався танцями.
Після здобуття робітничої кваліфікації він почав серйозно розвиватися в стилі електро-денс, спочатку знімав і викладав танцювальні номери в соцмережі, їздив на різні тематичні змагання, часто виступав у спеціальному костюмі – такому, що світиться в темноті. Це виглядало дуже круто.
Він був справжнім майстром електро-денсу. За контрактом тривалий час жив і працював у Китаї, а також у Єгипті – танцював на різних івентах, заходах та сценах. Продовжував ділитися короткими відеокліпами своїх танцювальних постановок в інтернеті. Час від часу, коли випадала нагода, міг залюбки поганяти у футбол.
27 травня 2023-го Тоха офіційно одружився, але сім'ю створив до цього, просто певний час вони з Катею жили в цивільному шлюбі. 10 серпня його мобілізували і відтоді вдома він був лише двічі – обидва рази відпускали на добу, побачитися з рідними.
– Це несправедлива втрата. Жахлива і пекельна. Я коли дізнався про загибель Антона не міг повірити, ще казав собі: "Та ні, це помилка, бути не може". Але ж ні, це правда. Виявилося, що він увесь час поки вважався зниклим безвісти вже був у рядах Небесного війська. Він так любив життя і себе у ньому, а коли танцював, то здавалося, що всі свої почуття в свої рухи вкладав, танцював кожною клітиною тіла. Міг навіть без підготовки під будь яку музику зробити справжній шедевр, – згадує Саша, товариш полеглого Воїна.
Прощаючись з Героєм плакало і небо
Сьогодні попрощатися із загиблим Воїном прийшло дуже багато людей, плакали жінки, чоловіки, близькі та чужі... Разом з Переяславом плакало і небо.
— Доброго, світлого і життєрадісного хлопця навіть небо оплакує, — зауважила сусідка Антона.
Цілий день лляв дощ, але похоронній процесії він на заваді не став. Провести Воїна в його останній земній дорозі, віддати йому шану зібрались рідні, близькі, побратими, знайомі та жителі Переяславщини спочатку в ритуальній залі переяславської лікарні. Тут службу відправив капелан Дмитро Волошин.
Від ритуальної зали медустанови жалобний кортеж із тілом Бійця прослідував до будинку на Можайській, де Антон жив разом із дружиною Катериною. Дорогою Героя зустрічали учні переяславського Центру профтехосвіти, в якому він колись навчався.
Не зважаючи на рясний дощ, юнаки й дівчата, їхні педагоги, а також тутешні жителі стали на коліна і утворили щільний живий коридор від вулиці Богдана Хмельницького до помешкання Антона.
Це приклад того, як українці мають зустрічати полеглих Захисників. Прийти на прощання, вклонитися доземно, стати на коліна, схилити голови в скорботі і принести квіти – це те, що може і має робити кожен з нас – хто продовжує жити завдяки воїнам ЗСУ... Багато бійців додому повертаються у домовинах...
Заупокійну літургію провели у Храмі Воскресіння Христового. Звідти кортеж пішою ходою пройшов через центр Переяслава до гімназії №2, де Антон здобував середню освіту.
Переяславці опускалися на коліна та схиляли голови, уздовж вулиці від площі до школи живим коридором зустрічали Героя гімназисти, вчителі, перехожі. Від навчального закладу похоронна процесія рушила до місця вічного спочинку Бійця ЗСУ Антона Олександровича – Андрушівського кладовища.
Переяславець Антон Узенюк понад три місяці вважався зниклим безвісти – з 8 грудня 2023 року. У березні 2024-го стало відомо про його загибель унаслідок мінометного обстрілу ворога на південно-західних околицях населеного пункту Лиману Першого у Купянському районі Харківської області. Тіло Захисника увесь цей час не могли евакуювати з поля бою.
Три постріли почесної варти на Андрушівському цвинтарі сповістили всім, що тут навіки спочиватиме Герой, який загинув за Україну, захищаючи рідну землю від ворога.
В Антона залишилися дружина, мама, сестра та батько.
Вічна шана, вічна слава, вічна пам’ять і доземний уклін тобі, наш Воїн світла!
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
