У Переяславі 2 квітня близько 11 години біля Алеї Слави вже людно. Поважного віку батьки, вдови різного віку, зовсім малесенькі дітки і школярики. Прийшли з квітами, плачуть, притуляються до портретів своїх найдорожчих людей і наших Героїв. Вони прийшли на побачення з ними. А ми – на прощення. Про цю сьогоднішню подію розповідає Переяслав.City.
«...Йому прямо в серце куля вцілила…».
«...А це ось тут мій Саша, син…».
«...Ми до Антона Узенюка…».
«...Це твій тато, він тепер тут буде завжди…».
«...Мій чоловік, Олексій… Я не встигла з ним і пожити…».
Ці уривки фраз, окремі слова, тихе схлипування і голосний плач сьогодні наповнили Алею Слави у Переяславі. З ними і квітами сюди прийшли рідні тих Героїв, які вже додому не повернуться. Вони заплатили своїм життям і за цей день, і за кожен попередній і всі наступні дні, які зможемо прожити вільно, але вже ніколи без болю. Бо це втрати навічні. І вони не минають, не загоюються, і час їх не лікує. Тільки ятрить…
Сьогодні, 2 квітня, для Київщини особливий день – друга річниця звільнення області від російської окупації. Це на день тріумфу, маленької перемоги, радості визволення. Це день великої трагедії від нелюдських катувань, жорстокості і звірських вбивств російськими солдатами мирних жителів.
Київщина стала жорстокою ілюстрацією того, хто такі московити. Жахи, які залишили по собі росіяни, вразили весь світ. Стали доказом людству – що таке росія і її кровожерливі вбивці, які прийшли загарбати українську землю і знищити нас як народ.
– Ми сьогодні згадуємо статистику жертв. А ще дякуємо всім, хто боронить сьогодні Україну. А це не тільки кожне місто і село, це насамперед кожна людина. І головні зараз – наші Герої, завдяки яким ми можемо в такий теплий весняний день прийти, щоб подякувати їм і возвеличити подвиг тих, хто, заради нас пожертвував життям. Дякую кожному, хто прийшов сьогодні віддати їм шану, – зазначила у виступі Лідія Оверчук, секретар Переяславської міськради.
Сьогодні день пам'яті за тими цивільними, хто поплатився життям тільки тому, що українець. За тими захисниками, хто мав мужність стати всупереч ворогові зі зброєю в руках. У Переяславі Алея Слави подовжилася: тут встановили банери з портретами іще 19 Героїв.
Неймовірно боляче дивитися в очі їхніх матерів, дружин і особливо дітей. Це боляче нам. А чи можна уявити, як це болить батькам чи дружині, які приходять на побачення з ними сюди, до цих портретів чи до могильної плити? Як із цим жити дітям, які можуть погладити тата тільки на фото, обійняти тільки його портрет…
– У такі дні ми маємо згуртовуватися, віддавати шану загиблим, але ще більше підтримувати їхніх батьків, дружин, дітей. Ми маємо ще більше допомагати тим, хто зараз захищає нашу країну. Зробити все, аби на цій алеї було якомога менше табличок і менше прізвищ загиблих. Нам потрібні герої живими, – сказав під час мітингу офіцер І відділу Бориспільського РТЦК та СП майор Андрій Загнойко. Він вручив рідним двох захисників посмертні нагороди – ордени «За мужність» ІІІ ступеня.
Солдат ГОРБАТЕНКО Олександр Сергійович, старший сапер першого відділення інженерно-саперного взводу аеромобільного батальйону військової частини А 0224. Він загинув 18 червня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі селища Красногорівка на Донеччині. 22 червня Переяслав попрощався з Героєм, з військовими почестями його поховали на Альтицькому кладовищі. Олександр Горбатенко нагороджений орденом, згідно з указом Президента України від 19 жовтня 2023 року № 698.
Солдат САВРАСЬ Юрій Миколайович, водій другого автомобільного взводу під ввозу боєприпасів автомобільної роти підвозу боєприпасів батальйону логістики військової частини а0224 загинув 13 липня 2023 року під час виконання завдань поблизу селища Новомихайлівка на Донеччині 19 липня 2023 року. Герой похований у селі Пристроми. Нагороджений орденом, згідно з указом Президента України від 19 жовтня 2023 року № 698.
У минулі часи в українців побутував звичай «вдовиного плугу» – на поселенні навесні першим ішли орати поле тієї родини, в кого чоловік загинув на війні. Тепер настали в нас такі ж часи прозріння, аби бачити, кому зараз конче необхідна наша підтримка.
І ці почесні нагородження потрібні і родинам загиблих Героїв, і кожному з нас для усвідомлення цінності хвилини вільного життя. Ми не можемо компенсувати рідним втрату жодними нагородами, виплатами, алеями. Але ми повинні робити все, що в наших силах, аби полегшити їхній біль.
– Війна визначила нас не як масу людей, а як націю – нескорену, незламну, яка б'ється і розуміє за що і проти кого, – сказала ведуча мітингу Влада Черненко. – І нехай росіяни бояться нас більше ніж ненавидять, бо ми ненавидимо їх більше ніж боїмося. Ми розуміємо і знаємо їх більше ніж вони нас. Ми менше ніж вони сумніваємося, менше запитуємо: коли, як і навіщо? Бо знаємо на це відповіді. А вони не знають. Тому ми переможемо!
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
