Неформальну зустріч із рідними загиблих захисників та тих, які мають поки тільки звістку про них як безвісти зниклих, організувала в Переяславі Рада Церков 20 травня. Настоятелі різних храмів ПЦУ та пастори євангельських церков у фойє другого корпусу Центру культури та мистецтв (в минулому РБК) чекали рідних і готові були до особистого спілкування з кожним, хто потребував духовної, моральної та емоційної підтримки. Водночас їм роздавали пакунки з продуктами та побутовими товарами, розповідає Переяслав.City.
«Нам пайки не замінять втрату чоловіка і батька»
З 10:00 до будинку культури підходять жінки різного віку. Багато з них у траурних хустинках. І кожна починає плакати, згадуючи свого сина, чоловіка, брата.
На зустріч прийшли і молоді дружини, і літні батьки загиблих Героїв
Оксана – дружина Сергія Стратієнка, не може й говорити через сльози. Каже, знає тут більшість жінок з міста, в яких чоловіки загинули. Та ходити з ними на зустріч зараз не хоче.
– Мені важко буде, бо почнуть розпитувати, а я не можу… Мені легше самій переживати своє горе. Але коли заходи проводять на Алеї Слави, то я хотіла б там бути, а нам ніхто нічого не каже. Навіть коли фотографію Серьожки там вивісили, я вже після дізналася, від родичів. Хоча нас у першу чергу мають запрошувати.
Чи треба матеріальна підтримка, пайки? Ні, бо вони не замінять втрату чоловіка, батька дитині... Донечці лише три роки і я їй не могла сказати. Вона знає, що тато спить… А його не вернеш…
Похорон організували від військкомату. А десь через три місяці знайома випадково сказала, що в міськраді можуть дати грошову допомогу, то я подавала документи, там якісь кілька тисяч. Зараз відволікаюся на роботу, займаюся дитиною. Інакше вже ж ніяк…
Хто втратив рідних, могли поговорити на рівних
– Я побачила оголошення в телеграмі, то й прийшла. Мій чоловік – Блишня Олександр. Він загинув… – каже дружина Юлія. – Я осталася з дитиною. Збираю документи, не знаю, чи буде ще яка виплата. Є батьки його, мої, їм треба підтримка і фінансова. Спілкування з такими ж родинами, може, і хай би було, але не тепер. Я зараз бачить нікого не хочу… – жінка відходить у сльозах.
Сестра Романа Довгиша прийшла з батьком. Літній чоловік пішов до столика реєстрації видачі пакунків, сестричка Лідія плаче. Каже що цю втрату неможливо ні прийняти, ні пережити. Навряд чи ходитиме на спілкування з родинами загиблих, мовляв, для неї немає потреби. Та важливо, щоб запрошували на всі заходи пам’яті захисників України. Бо її брат поклав за неї життя, і вона хотіла б, аби пам'ять про нього була гідно вшанована. Роман Довгиш загинув у бою 10 вересня 2022 року. «В інших на школах меморіальні таблички встановлюють, а в нас… загинув і все…» – зізнається сестра.
«Хочемо допомогти знайти опору жити далі»
На цей захід прийшли кілька священників та пасторів, у холі РБК з готовністю чекають, якщо хто із родичів загиблих захоче поговорити. Таких було більше десяти людей. Може, когось стримувало, що не знали цих служителів раніше, тому важко відкритися. Тож більшість ніяково просто підходить до столика реєстрації, показує документ. Затим бере два пакунки і – на вихід.
– Це по-людськи, що згадали і про нас, запросили, але оце все, – піднімає руки з пакунками, – не варте життя моєї дитини. Прийшла, може, щоб розвіятися, раз уже дають. Але нащо воно мені… – літня жінка відходить, навіть не хоче назватися. Промовляє плачучи і зневірено: «Кому тепер моє горе треба…»
– Ми розуміємо, що не всі рідні загиблих захисників мають потребу в таких пайках, – розповідає пастор євангельської церкви «Перемога» Ігор Устименко. – Але, думаю, важливо їм показати, що про них пам’ятають, подбали, що вони не одні, що вони можуть прийти до нас і поспілкуватися. Ми можемо вислухати, помолитися, може, щось і порадити. Але ніхто не може знати, що в душі і на серці цієї людини.
Кілька слів із пастором могли підтримати і спонукати до наступних зустрічей
Ось я тільки що жінку з онучкою підвозив додому, бо важкі пакунки їй не донести. Дівчинка чекала на день народження тата, він обіцяв прийти, а за кілька днів до того загинув. Дитина досі не може отямитися: чого тато з нею так мало побув на цьому світі?
Я подивився на них і подумав, що ця жінка може десь поставити ці пайки і весь день проплакати. Бо це горе, яке важко зрозуміти і осягнути тим, хто його не переживав. Наше суспільство ще не знає, як реагувати в таких ситуаціях, як підійти, що сказати. Як працювати з людьми, які переживають таку травму – дочасну втрату рідних людей.
Тому вважаю, що важливо, аби такі родини спілкувалися між собою. Декому треба хоча б виговоритися, бо тримати в собі таке горе важко. Потрібна допомога, щоб пережити цей стан, етап прийняття втрати. Для цих людей зараз головна підтримка – моральна, психологічна, щоб був душевний дотик – у цьому в них найбільша потреба.
Багато є питань до держави, але на місцях щось маємо робити. Ми думаємо, які заходи зможемо проводити, як подбати про такі родини, показати їм свою увагу, підбадьорити, допомогти знайти опору, щоб жити далі.
Священники та пастори особисто готували чай та каву для запрошених родичів і чекали на спілкування з ними
У Переяславі відкриють центр допомоги
– Ідея такого заходу виникла в нас спільно, під час спілкування з представниками Ради Церков. Ще перед Великоднем ми організували відвідини родин загиблих із гостинцями, – розповів пастор церкви «Небесна країна» Михайло Гречко. – Але тоді поспілкувалися лише з 25 родинами – це близькі та знайомі наших прихожан. І це спонукало подбати про підтримку інших родин захисників, які, на жаль, залишаються поки поза увагою.
Ми взяли в соціальній службі списки всіх родин поки що тих, які проживають на території Переяславської міської громади, це близько сімдесяти. Підготували для них ще й по два види наборів: продуктових та засобів першої необхідності. Зібрали їх коштом наших церков та благодійників. А потім побачимо, якщо буде потреба, проведемо такі зустрічі і в сільських громадах.
Такі пакунки допомоги роздавали родинам загиблих та зниклих безвісти захисників
– Учора ця зустрічі тривала до 15 години, прийшли рідні понад 60 загиблих, чи тих, чиї рідні вважаються зниклими безвісти, – розповів голова Ради Церков пастор церкви «Оселя благодаті» Ігор Лисих. – Ми також сьогодні продовжуємо видавати пакунки тим родинам, хто не був на зустрічі вчора. Наприклад, староста Гланишева нині заходила і взяла їх для рідних, які живуть там і не змогли приїхати особисто.
Це відбувається на вулиці Сковороди, 42 у приміщенні церкви. З 9:00 до 15:00, крім суботи й неділі. Пастор зазначає, що хто має потребу з числа родин загиблих та зниклих безвісти воїнів і є жителем міської громади, може звертатися за допомогою. Невдовзі там Рада Церков відкриє стаціонарний Центр допомоги сім’ям загиблих, ВПО та людям з інвалідністю 1 і 2 груп.
У будинку церкви на вул. Григорія Сковороди, 42 можна отримати допомогу
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
