Андрію Одинцю з Переяслава 18 жовтня мало би виповнитися 47 років, але не судилося. На Донеччині його життя обірвав російський окупант. Старший стрілець-оператор 36 окремого стрілецького батальйону «Степові вовки» 61-ї окремої механізованої бригади загинув 8 серпня при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту Водяне Волноваського району. Сьогодні, 15 серпня, з Героєм попрощалися навіки, розповідає Переяслав.City.
"Незадовго до загибелі зізнався: "Тут жесть"
На відміну від попередніх у серпні, цей похорон був малолюдним. Проводжали полеглого Воїна Андрія Одинця рідні, однокласники, друзі, сусіди і побратими. Серед незнайомців, здалося, лише місцеві журналісти, працівники міськради і ТЦК.
Чи ми звикли, стомилися, збайдужіли? Чи справ і клопотів маємо багато? Чи з роботи не відпускають?
Наші Захисники для всіх українців виборюють можливість жити, працювати, метушитися, відпочивати… Заради нашого порівняно «тихого» сьогодення, світлого і вільного майбутнього вони на полі бою протистоять ворогові і часто – до свого останнього подиху.
Андрій Одинець не встиг одружитися, ще до повномасштабної війни похоронив обох батьків. Чин похорону для Воїна організовували тітка Катерина, дядько Михайло, двоюрідні сестри і брат.
Як розповіла рідна сестра покійної мами Героя киянка Катерина Кулик, Андрій ще до війни служив прапорщиком, далі працював у газканторі, а 24 лютого 2022 року подзвонив їй і сказав, що має бути там, куди намагається пролізти російський окупант.
– Я нічого йому не могла сказати, бо знала, що всеодно не послухається. У перший же день пішов воювати, часто себе з побратимами називав циганами, бо спочатку вони були під Новою Українкою, оце як бомбили тут, потім на Чернігівщині, далі у Куп'янську на Харківському напрямку, а буквально тижнів три тому повідомив, що їх перекидають.
Він дзвонив при кожній нагоді, розповідав, де знаходиться, про те, що відбувається. Як під Куп’янськом були, то жили в якомусь бункері і він, сміючись, називав батальйон «Діти підземелля». А про село Водяне на Донеччині нічого жартома не казав, незадовго до загибелі зізнався: «Тут жесть».
Зі слів тітки, Андрій дуже любив життя, а ще тварин. Навіть на фронті мав чотирилапих друзів: і котів, і собак.
– Оце нам позавчора друзі прислали його речі, ми почали розбирати і, уявляєте, серед них була упаковка їжі для тварин, не розкрита навіть. Завжди піклувався про тварин, завжди.
Навіть сьогодні, коли ми прощалися біля будинку Андрія, то до столика, де стояла його фотографія, підійшов кіт. Я не знаю, чий він, де взявся, але так ніжно потерся об ніжку стола, потім і до труни підійшов, ніби також прощався.
Андрій із фронту якось по відеозв’язку мене набирав, то я побачила, що лежить поруч собака, а біля неї сосиска. Кажу: «Добре у вас там тварини живуть, на смачненькому». А він заперечив: «Ні, наші тварини їдять корм, а це сосиску він мені приніс, як вдячність чи прояв своєї любові».
Залишилися два пса в Андрія і тут, вони живуть у нього на дачі. Міша (рідний брат покійного батька Андрія) їх увесь цей час годував. Тепер разом з Мішою і будемо опікуватися улюбленцями нашого племінника, – зауважила крізь сльози Катерина Євгенівна.
Чин похорону Героя
Після прощання біля помешкання полеглого Захисника Андрія Одинця процесія рушила до Храму Воскресіння Христового, що навпроти Алеї Героїв. Відспівували воїна священники ПЦУ. Сьогодні – Успіння Пресвятої Богородиці, велике свято, яке символізує надію на вічне життя та особливу роль Богородиці як заступниці людей перед Богом.
Андрієве вічне життя уже розпочалося... Він тепер оборонятиме нас у лавах Небесного Війська...
Після заупокійної молитви та слів підтримки рідним Героя, священнослужителі виконали "Плина кача".
Далі траурна процесія вирушила до місця вічного спочинку Героя – Андрушівського цвинтаря.
Центром міста процесія рухалася пішою ходою. Жителі та гості Переяслава зупинялися, схиляли голови і ставали на коліна.
Дорогою від автостанції до кладовища люди колону проводжали з болем в очах, дехто стоячи на колінах гірко плакав...
На цвинтарі зі словами співчуття і підтримки до сім'ї Андрія Одинця та всіх присутніх звернулася секретар міської ради Лідія Оверчук.
– Хтось дуже боїться, дуже боїться, а інші переборюють страх і йдуть нас захищати. Воїн Андрій вчинив саме так. Ми живемо завдяки нашим Героям... Але я не хочу більше Героїв, і жодна людина не хоче, ми хочемо живих наших родичів.
Від І відділу Бориспільського РТЦК та СП та від імені всіх побратимів Андрія до присутніх звернувся Олександр Молоткін:
– Чорні дні переживає наша громада, а в рідних просто вирвали шматок серця. Ненависна орда чомусь думає, що ми не маємо права жити на Богом даній нам землі, за нашими звичаями і законами. Андрій став на захист України і його дух не могло зламати ніщо, але, на жаль, його тіло зламало кацапське залізяччя.
Після військового салюту Олександр Молоткін вручив державний прапор, яким була покрита домовина, рідному дядьку Андрія.
Поховали Захисника України Андрія Одинця на Андрушівському цвинтарі під супровід Державного гімну, з усіма військовими почестями.
Вічна шана Герою. Доземний уклін тобі – Воїне Світла.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
