Випускник Переяславської гімназії №2, полеглий Герой Олександр Чайка був воїном штурмової бригади полку «Азов». На честь захисника сьогодні, 21 серпня, відкрили меморіальну дошку. На фасаді школи вона вже третя, як знак гіркої пам’яті про ціну миру і незалежності України, розповідає Переяслав.City з місця події.
Чайка Олександр Олександрович народився 12 квітня 1990 року в Переяславі. Навчався саме в школі №2, кохав, будував сім'ю, працював і жив до повномасштабного вторгнення росії в рідному місті. Про це і про героїзм захисника віднині переяславцям та гостям міста нагадуватиме пам'ятна дошка Герою, яку на фасаді навчального закладу відкрили донька Вероніка та Олексій Чайка, двоюрідний брат Олександра.
Мобілізували переяславця до війська 18 травня 2022 року. Служив Олександр Олександрович молодшим сержантом, водієм-електриком відділення зв'язку групи матеріального забезпечення третьої штурмової бригади полку "Азов" (із січня 2023 року офіційно – 3-я окрема штурмова бригада Сухопутних військ Збройних Сил України).
Загинув воїн 5 червня 2023 року під час виходу на позиції під Бахмутом від осколкового поранення. Олександру Чайці навіки 33 роки...
– Взяти зброю до рук і долучитися до лав ЗСУ Саша хотів ще в період АТО. Відтоді він мріяв бути "азовцем". А взагалі з дитинства бачив себе військовослужбовцем і зізнався мені в цьому вже після одруження.
Але його не брали, бо не було строкової служби, – розповіла Переяслав.City вдова Захисника Наталія Чайка.
Як почалася повномасштабна війна, Олександр став "оббивати пороги" військкомату. І у травні 2022 року, зі слів Наталії, частково його мрія здійснилася. А за кілька місяців він подзвонив своїй коханій і сказав, що в "Азові".
– Я хвилювалася за нього, але підтримувала. Він вчинив так, як мріяв.
У січні 2023 року я їздила до нього. Доньку тоді не взяла, побоялася. А тепер шкодую про це, бо вони так і не змогли побачитися. Востаннє зустрічалися в жовтні 2022 року, коли Сашу на день відпустили додому.
Не зміг полеглий воїн втілити багато своїх планів. Деяким здійснитися допомагають його товариші.
– Його мрію звозити нас у Карпати втілили вже побратими. Вони мене і Вероніку дуже підтримують. Уже більше року минуло від дня загибелі чоловіка, а його товариші про нього пам'ятають, телефонують, цікавляться нашими справами. Я їм дуже вдячна, для мене це важливо.
Слова підтримки та подяки рідним Олександра Чайки під час відкриття меморіальної дошки висловили міський голова Вячеслав Саулко, класна керівниця Надія Черней, однокласниця, Любов Томенко, директорка дитсадка "Любавонька" (Олександр працював у дошкільному закладі), представник РТЦК Сергій Шаповал, а ще перша вчителька Вероніки Чайки Олена Глоба.
Усі згадували Олександра, як доброго, життєрадісного чоловіка.
– Я називала його Сашенька. Ніколи по-іншому не зверталася до нього. Завжди так. Є люди – титани, а є сонечка, то йому притаманне і те, і інше, – наголосила Любов Томенко.
Ініціювали встановлення памʼятної дошки дружина та однокласники Олександра Чайки. Підприємець виготовив її безкоштовно.
Вічна шана і пам'ять нашому земляку, Воїну Світла – Олександру Чайці.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
