Указом Президента України від 22 березня 2024 №166 Крутов Владислав Вікторович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Державну нагороду вручили мамі полеглого воїна Тетяні Крутовій під час урочистого відкриття Алеї Героїв у Студениках 22 серпня, розповідає Переяслав.City.
Командир прикривав побратимів у бою
КРУТОВ Владислав Вікторович (25.10.1998 – 20.08.2023). Молодший сержант, командир аеромобільного відділення аеромобільної бригади. Народився 25 жовтня 1998 року в місті Красний Луч, нині Хрустальний Луганської області. Закінчив Київський технікум. 25 липня 2022 року пішов добровольцем. З боями пройшов Донеччину, Лиман, ліси біля Кремінної, визволяв Харківщину (Куп’янськ, Новоплатонівку). Загинув 20 серпня 2023 року поблизу населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області. Похований у селі Семенівка.
З боями пройшов Луганщину, визволяв Харківщину, молодший сержант Владислав Крутов зник безвісти на полі бою 20 серпня 2023 року у районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області.
То був страшний бій, не бій – побоїще... Бойова машина Владислава потрапила у засідку, Владислав прикривав товаришів, але ворожий кулеметник обірвав молоде життя. По тому місцю, де знаходились побратими, розпочався ворожий обстріл, у кривавому місиві були вбиті та поранені багато бійців…
Ідентифікували тіло молодого командира за аналізом ДНК. Повідомлення про те, що син загинув, мама отримала сьогодні, 10 листопада 2023 р. Через три місяці після зникнення сина.
Він завжди був крутий, у нього очі усміхалися, із ним ніколи не було клопоту, він був у родині за старшого, все знав, все розумів, був добрий, мудрий, дорослий не по роках, так, ніби знав, що залишиться завжди 24-річним…
"Не призивали, бо не служив"
– Влада не призивали, бо не служив. Він сам пішов на війну – добровольцем. Я зрозуміла, що він хоче взяти зброю до рук, коли запитав у мене про документи: "Мама, де мій паспорт і решта". Я спочатку хотіла заховати, але не наважилася, бо такий мій вчинок міг зробити тільки гірше.
Він пішов захищати Незалежність України. Казав: "Хто, як не я". Я його благала не йти, казала: "Ти в мене один". А він не слухав. Мав такий характер – спокійний, врівноважений, але твердий у прийнятті рішень, – поділилася болючими спогадами мама Героя Тетяна Крутова.
– Я його виховувала сама. Тяжко було дуже. Ми жили в Києві понад 20 років і весь час на орендованій квартирі. Я крутилася, як могла, постійно змінювала роботу, щоб мати більшу зарплату і дати все своєму синові. Він – усе моє життя...
Коли Владу було вже 18 років, Тетяна вийшла заміж за Володимира. Як вона зазначила, син це прийняв.
– Як Вова захворів і нам треба було переїжджати з Києва, як кажуть, ближче до природи, Влад підтримав наше рішення і ми за кілька років до війни придбали будинок у Семенівці.
Час не лікує. Мені з кожним днем все гірше. Мені кажуть. що треба відпустити, а як відпустити?.. Він – довгоочікувана дитина, він – усе моє життя... – повторює важливу для себе фразу Тетяна Крутова.
Тетяна Крутова біля портрета сина Владислава Крутова з його посмертною державною нагородою
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)
Державну нагороду, яку указом Президента присвоїли Владиславу Крутову посмертно, мамі молодого Захисника вручив Андрій Загнойко, представник 1 відділу Бориспільського РТЦК та СП.
Тетяна Крутова отримувала її разом із чоловіком Володимиром.
– Я попросила Володю, щоб він підтримав мене у цю хвилину. Він став моєму синові справжнім батьком. Влад прикипів до нього душею і серцем. Тому чоловіку теж дуже важко усвідомити, що нашого хлопчика вже немає... З рідним батьком Владислав не спілкувався, він живе в росії.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
