37-річного Героя Олексія Черьомухіна в його останній земній дорозі провели в рідному селі Малій Каратулі Ташанської громади сьогодні, 13 жовтня. Молодший сержант Збройних Сил України загинув під час виконання бойового завдання. Про полеглого Воїна-земляка і прощання з ним навіки, розповідає Переяслав.City.
Черьомухін Олексій Олексійович народився 23 лютого 1987 року. Проживав у селі Мала Каратуль.
Мобілізований 6 березня 2022 року Переяславським РТЦК та СП. Служив командиром євакуаційного відділення взводу технічного забезпечення І механізованого батальйону військової частини А1302. Загинув 8 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Дружківка Краматорського району на Донеччині.
23 лютого Олексію виповнилося 35 років, а вже зранку наступного дня він був готовий боронити свою Батьківщину від ворогів, які увірвалися на нашу землю з повномасштабною війною.
– Олексій був відкритою, порядною, доброю і простою людиною, люблячим чоловіком і батьком трьох дітей, справжнім другом для багатьох із тих, хто його знав, – розповів нашому виданню Валерій Ходько, староста Малокаратульського старостинського округу. – Родина Черьомухіних в наше село переїхала з Рівненщини. Із самого ранку в перший день російсько-української війни, коли ми ще й не думали про створення тероборони, він прийшов у старостат записуватися до її лав. Хвилювався, що змушений поїхати з дому, просив, щоб зброю залишили і для нього. За кілька годин нам привезли автомати, але Олексія ще не було і ми не могли її оформити на нього.
А вже о дванадцятій ночі мені передзвонили з Ташані і сказали, що Олексій приїхав отримувати зброю, я підтвердив, що це наш житель. Так він приєднався до лав тероборони, а вже в кінці лютого чи в перші дні березня Олексій поїхав у військкомат, щоб отримати повістку. 6 березня розпочав службу. Відтоді й захищав усіх нас.
Марія попрощатися з Олексієм приїхала з Лецьок. Він з дружиною – друзі та куми її дочки. Жінка назавжди запам’ятає його хорошим, надійним і сміливим чоловіком.
– Він такий працьовитий був. Завжди намагався копійку в родину заробити. Дружину і діточок своїх дуже любив. Безвідмовний був, приходив на поміч навіть коли не просили. Рік назад, коли мого зятя Максима Кузьменка хоронили, Олексій був удома і все-все нам допомагав. Такі були дні дуже важкі, ми 12 днів ждали його, а коли треба було привезти, то Олексій зразу кинувся і сказав, що поїде своєю машиною, – пригадує і плаче Марія. – Ось тільки недавно знову був трішки вдома, хоч провідав своїх наостанок. Троє діточок залишилися без батька, двоє синів і донька...
Щоб вшанувати пам’ять та попрощатися назавжди з Олексієм, зібралися рідні та близькі, однокласники, друзі, знайомі, мешканці громади – усі, хто відчував поклик у серці віддати данину шани молодому полеглому Воїну. Кортеж із загиблим Героєм-захисником зустрічали коридором шани жителі Малої Каратулі та інших сіл. Вони на колінах покладали квіти перед автомобілем з домовиною Героя.
Від родинного помешкання Олексія Черьомухіна процесія рушила до місцевого храму Вознесіння Господнього, де відбулось заупокійне богослужіння.
– Хіба ми знайдемо такі слова, щоб втішити скорботну родину, слова, щоб підтримати батька, підтримати бабусю, дружину і маленьких діточок, які залишилися без своєї надійної опори та через ворогів осиротіли. У цю гірку мить ми поділяємо ваше горе та разом з вами схиляємо голову в глибокій скорботі, – промовив священник.
На місцевому цвинтарі, біля приготовленого місця вічного спочинку загиблому Олексію, зі словами співчуття до його рідних звернувся голова Ташанської громади Василь Вовчанівський:
– Олексій з перших днів взяв зброю і пішов захищати нас з вами, свою сім'ю. Він чесно, добросовісно виконував усі бойові завдання, але ворожа куля позбавила його життя. Він залишився для дітей Героєм, для нас Героєм. Немає прощення російським оркам за горе, яке вони принесли, ступивши на нашу землю. Низький уклін Воїну.
– Біль від жахливих втрат уже майже три роки роздирає серця українцям. І знову ворожа куля забрала життя сина, чоловіка, батька. Це зробили кляті покидьки, які хочуть вбити всіх, кожного із нас, прийти на нашу землю і панувати тут. Спочивай наш Воїне, вічна шана тобі, – сказав Олександр Молоткін у прощальному слові від усього 1 відділу Бориспільського РТЦК та СП.
Прапор, яким було покрите бездиханне тіло Олексія Черьомухіна, як символ держави, якій служив Воїн передали його дружині.
В Олексія залишилися дружина Тетяна, троє дітей, тато і бабуся.
Редакція Переяслав.City висловлює щирі співчуття рідним та близьким Героя. Вічна слава і шана Захиснику українського народу, який віднині боронитиме всіх нас у лавах Небесного війська...
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
