У ХХІ столітті жінки мають право самі вирішувати – яку освіту отримати і де працювати, з ким створювати сім’ю, скільки і в якому віці народжувати дітей, як одягатися і безліч усього іншого. У Середні віки все було інакше: доньки, дружини, сестри повністю залежали від чоловіків. Але й тоді були ті, хто зважувався іти по життю самостійно, мали волю й характер проявити себе як особистість і не потурати стереотипам суспільства, розповідає Переяслав.City.
Позашлюбна донька
Однією з таких жінок була переяславка Янка (від Анна чи Іоанна), донька першого переяславського князя Всеволода. Мама Янки – візантійка Марія-Анастасія. Окрім того, що Марія була донькою візантійського імператора Константина ІХ Мономаха і потрапила на Русь як «трофей» русько-візантійської війни, про неї більше нічого не відомо.
У 1043 році Ярослав Мудрий розпочав здавалося б нічим не вмотивовану війну з Візантією, в кінцевому результаті невдалу – київське військо зазнало нищівної поразки. У 1046 році був підписаний мир, за яким Русь відправляла до Константинополя військові контингенти для допомоги у вирішенні місцевих проблем, а Київ отримував візантійську принцесу як дружину для Всеволода. Про від’їзд на Русь доньки візантійського імператора грецькі джерела нічого не повідомляють – родинні зв’язки з варварами, якими були в очах греків руси, не вважалися чимось пристойним, а віддавати варварам принцесу з імператорського дому взагалі було ганебно.
До того ж існує обґрунтована думка, що матір’ю майбутньої дружини Всеволода була не імператриця Зоя, третя дружина Константина (на момент шлюбу їй виповнилося 60 років), і навіть не перша чи друга його дружини. Матір’ю була його коханка – Марія Склірина, племінниця або двоюрідна сестра другої дружини: дуже красива, але не родовита. Втім Марія-Анастасія все ж була донькою імператора, нехай і позашлюбною.
Народження без дати
На момент приїзду до Києва візантійська наречена була юною, їй могло бути щонайменше 12 років (це мінімальний шлюбний вік у Візантії). Але навряд чи більше 16-17 років – дівчат тоді видавали заміж рано. Це до певної міри пояснює, чому її первісток Володимир народився аж у 1053 році.
Тато Янки – Всеволод, син Ярослава Мудрого, – інтелектуал, книголюб, знав п’ять мов. Мама, схоже, теж була освіченою, тому їхні діти отримали гарну освіту й виросли достойними людьми.
У шлюбі Всеволод і Марія мали двох дітей: Володимира (Мономаха) і Янку, між якими була значна різниця у віці. Хоча точного року народження дівчинки не відомо – вочевидь, літописцю й на думку не спало зафіксувати такий ніби то не вартий уваги факт як народження доньки князя. Лише історія заручин Янки дозволяє з великою вірогідністю вирахувати дату її народження.
Шлюб, який не відбувся
У 1076 році Янка була заручена з візантійським царевичем Константином Дукою, братом візантійського імператора Михаїла VІІ Парапінака. Але до весілля справа не дійшла – наречений загинув у битві з норманами при Діррахії у 1081 році. На момент загибелі царевича Янці було близько 12 років. Якби вона була старшою, то у 1081 році жила б у Константинополі і була б уже дружиною царевича.
Тож народилася наша героїня приблизно у 1068 році, і навряд чи пізніше. Бо в 1070 році Всеволод вже мав сина Ростислава від другого шлюбу, і після народження Янки повинно було пройти щонайменше два роки. Звісно, Янка могла народитися і на рік-два раніше, але не більше. Інакше було б не зрозуміло, чому 14-15-річну дівчину не видають заміж, якщо Київ зацікавлений породичатися з візантійським двором. А в тому, що Всеволод дуже хотів видати дочку заміж «в Греки», сумніватися не доводиться.
Чернеча обітниця без вибору
Дізнавшись про загибель нареченого, Янка вирішила присвятити себе Господу. Батько збудував для неї Андріївський монастир, у якому дівчина у 1086 році прийняла постриг і стала ігуменею. Монастир розташовувався між Десятинною церквою і княжим палацом. У 1240 році його зруйнували монголи.
Чому Янка, зовсім юна дівчина, відмовилася від світського життя? Здавалося б, могла витримати рік жалоби, оплакати нареченого, якого вона не знала і навіть не бачила, і йти далі. У дванадцять років усе життя ще попереду!
Насправді вибору у Янки не було. За нормами тогочасного суспільства, заручена дівчина, яка з різних причин не вийшла заміж, мусила стати Христовою нареченою. Дослідники Середньовіччя такі правила пояснюють надлишком у тогочасному суспільстві жінок. Щоб врівноважити співвідношення статей, частину дівчат відправляли у монастир. Тож у Янки був єдино можливий вибір – чернеча обітниця.
Лялька "Янка"
Відкрила школу для дівчат
Янці пощастило, що її батько був великим київським князем і міг собі дозволити збудувати для доньки персональну обитель. А поки монастир в центрі столиці зводився, у дівчини було декілька років, щоб подорослішати, усвідомити себе, осмислити життя. Поріг келії вона переступила вісімнадцятирічною й була підготовлена до того, що її чекало. У такому віці це вже був усвідомлений, хоч і вимушений вибір.
Стіни монастиря не обмежили життя Янки законами чернечої обителі. Дієва натура дівчини навіть у чітко визначених рамках монастирського життя спонукала її не обмежуватися молитвами та організацією побуту черниць.
Історик ХVІІІ століття В. Татіщев повідомляв, що в монастирі Янка відкрила школу для дівчат, де навчала їх Слову Божому, грамоті, різним ремеслам. Сьогодні так званий «Літопис Татіщева» не вважається давньоруським текстом, вчені вбачають у ньому лише інтерпретацію давньої історії, адже дослідник наповнив його власними домислами без чіткого опертя на джерела. Але здогад про Янку і школу для дівчат можна вважати вдалим.
В Русі, особливо серед міщанок – дружин і дочок князів, бояр, купців, навіть ремісників – було багато жінок, які володіли грамотою. Київська Русь не може похизуватися поетками, романістками чи авторками мемуарів, як тогочасна Західна Європа. Але значний відсоток берестяних грамот написано жінками або адресовано жінкам. Наприклад, із трьох берестяних грамот, знайдених у Звенигороді Львівської області, одна (і по суті єдина, бо дві інші – це короткий уривок тексту та графічний малюночок) написана жінкою. Високий рівень грамотності серед жінок підтверджує існування школи для дівчат у Янчиному монастирі – десь же вони мусили отримувати освіту!
Ще одним доказом є пірофілітове пряслице з написом «Янка вдала пряслень Жирці», знайдене на схилі Старокиївської гори в Києві (там розміщувався Андріївський монастир). Дослідники вважають цей напис автографом Янки, яка подарувала пряслице з дарчим написом одній зі своїх учениць.
«Пішла в греки Янка»
Вдруге Янка згадана під 1089 роком у зв’язку із поїздкою у Константинополь за новим митрополитом. Із тексту літопису можна зробити висновок, що очолила посольство саме Янка: «У сей же рік пішла в Греки Янка». Випадок безпрецедентний, бо хоча Янка і була ігуменею, але все ж залишалася жінкою. Із цієї поїздки Янка привезла митрополита Іоанна ІІІ, який не прожив і року. У статті 1090 року записано: «Був же сей муж не книжник, а простий умом і просторіка». Греки таки підсунули жінці «негодній товар».
На сторінках літописів відомостей про жінок настільки мало, що дивує – як туди потрапила хоч якась інформація про них? А про Янку написано тричі. Навіть перше літописне повідомлення, у якому йдеться про постриг, трішечки дивує. Багато жінок з княжих родин йшло в монастир, та писали далеко не про всіх. Розповідь про похід «в Греки» ставить іще більше запитань.
Зрозуміло, що делегація вирушила за новим митрополитом, але яким чином місію очолила Янка? І чому вона взагалі поїхала в Константинополь? На прощу, поклонитися святим місцям і помолитися в Святій Софії? Ознайомитися з монастирським уставом і життям черниць? Чи може їй було цікаво світу подивитися? Побачити, що вона втратила, не вийшовши заміж? Схоже, що Янка була неординарною особистістю і змусила говорити про себе літописців, рахуватися із собою чоловіків.
Янчине сільце
Янка померла 3 листопада 1112 року. Життя завершилося, але пам’ять про неї залишилася. Аж до середини ХІІ століття у літописі присутнє ім’я Янки. Тричі, у зв’язку з різними подіями, написано про Андріївський монастир, який у літописі іменується винятково Янчиним.
Востаннє ім’я Янки згадане у зв’язку з подіями, що відбувалися 17-23 серпня 1149 року на Переяславщині. Це був один із етапів боротьби за владу на Русі між сином Володимира Мономаха – Юрієм Долгоруким та онуком Мономаха – Ізяславом Мстиславичем. 21 серпня Юрій в очікуванні бою стояв за Янчиним сільцем «межи валами». З літописного тексту зрозуміло, що назване сільце розташовувалося неподалік від ріки-болота Стрякова, відстань до Переяслава була незначною і поряд проходив ближній до міста «Великий» вал.
Вчені намагалися локалізувати Янчине сільце біля сіл Пологи-Яненки і Малі Яненки (Воскресінське) та поблизу хутора Каневського біля Малої Каратулі (названий на трьохверстовій карті Генерального штабу Яненками). Село Пологи-Яненки відпадає відразу, бо воно розташоване за 26 км від столиці князівства. До того ж і «Великий» вал теж далеченько, тому сказати «межи валами» – у цьому випадку ніяк.
Воскресінське і Мала Каратуль розташовані близько від Переяслава, на околицях обох сіл археологічними розвідками виявлені залишки давньоруських поселень. Пам’ятки розміщені на лівому та правому берегах річки Броварки (місцева назва її на цьому відрізку – Яненка), майже навпроти одне одного. Проаналізувавши археологічні матеріали, дані топоніміки та зваживши на те, що потрібний вал проходить через Малу Каратуль, дослідники локалізують Янчине сільце саме на північно-східній околиці цього села – в урочищі «Яненки».
Княжна Анна Всеволодівні, свята Янка Київська
Народжена в Переяславі князівна
Немає сумнівів, що сільце належало Янці Всеволодівні. Очевидно, воно було подароване князем Всеволодом новонародженій доньці, що підтверджує факт її появи на світ у Переяславі тоді, коли її батько був переяславським князем. І саме у Переяславі пройшло раннє дитинство Янки.
Янка не сама вибирала, як їй жити, вибрали за неї. Навряд чи такій дієвій натурі хотілося стати черницею. Та навіть в умовах, визначених монастирським уставом, жінка змогла проявити характер, реалізувати свій потенціал. Обставини і традиції керували життям Янки, та змістом вона його наповнила сама.
Олена КОЛИБЕНКО, старша наукова співробітниця науково-дослідного відділу історичного краєзнавства НІЕЗ «Переяслав», кандидатка історичних наук
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
