Науковці Музею Заповіту Т.Г.Шевченка постійно влаштовують різноманітні творчі проєкти, зустрічі та цікаві виставки. Цього разу у виставковій залі експонуватимуться роботи художниці Тамари Гордової. Ці картини незвичайної краси та витонченості, виконані пером на темному тлі, з зображенням фантастичних квітів та птахів, ажурні, повітряні, доповнені поетичними рядками про кохання. Авторкою віршів є поетеса Людмила Тараненко, з котрою у художниці склався такий собі творчий тандем. На відкритті виставки побував і Переяслав. City
За плечима пані Тамари вже 76 прожитих літ – творчих, діяльних, наповнених відданому служінню українському художньому мистецтву. Мисткиня прибула особисто на відкриття виставки власних картин у супроводі свого чоловіка – Анатолія Гонци. Незважаючи на елегантний вік, жінка дуже активна, позитивна, під час спілкування з нею одразу відчувається гострий розум, почуття гумору, надзвичайна працелюбність та щира любов до художньої творчості, яка, без перебільшення, є сенсом її життя.
До музею також завітала і Галина Миколаївна Заболотна – заслужена діячка культури України, колишня директорка Канівського музею народного декоративного мистецтва. Саме за її найактивнішого сприяння 14 листопада 1976 року в Каневі відбулася перша персональна виставка картин Тамари Гордової. Тоді на відкриття прибули знані художники: Данило Георгійович Нарбут, Віктор Іванович Клименко, Анатолій Іванович Кравченко. Художниця згадує, що, побачивши їх у виставковій залі перед своїми роботами, дуже злякалася і знітилася, не знаючи, яке враження справлять її роботи на видатних майстрів пензля, це ж перший її виставковий досвід! Але поважні гості високо оцінили талант молодої художниці і благословили її на довгий творчий шлях. Із 1977 року мисткиня є постійною учасницею численних обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок.
Тамара Гордова – заслужена художниця України (1997), членкиня Національної спілки художників України (1984), доцентка, авторка понад 80 персональних виставок. Декоративні полотна Тамари Гордової прикрашають експозиції близько 30 музеїв України. Художниця зазначає, що не знає точної кількості своїх робіт, адже вони експонуються й за межами нашої держави – у Франції, Канаді, США, Великобританії, Молдові, Німеччині, Польщі, Ізраїлі.
Вона народилася 30 серпня 1948 року в селі Цвітна, що на Кіровоградщині, в сім’ї відомих народних майстрів Марини Мукіївни та Федора Петровича Гордових. Мати та батько походили з родин гончарів: мама з роду відомих гончарів і чумаків Чорноморців, а батько – з роду Гордових, які були засновниками Цвітянської керамічної артілі. Батько працював у артілі художником-технологом, розробляв малюнки для розпису різноманітних глеків, горщиків, вазонів.
Згадуючи дитинство, Тамара Федорівна з теплом і любов’ю каже:
– Після війни зранені людські душі прагнули якоїсь розради. А яке тоді було життя, що було доступним? 1950-ті роки, ще свіжий біль утрат, ще тривали й переслідування за вільнодумство, ще завозили наших людей десь у Воркуту… Тому яскрава квітка на глиняному горщику була тоді справжньою радістю, люди ставали в довжелезні черги, щоб придбати простеньку керамічну чашку чи тарілочку з «кривулькою» та «розеткою». І ми, малі, снували між майстринями, дивилися, як то дорослі ліплять посуд, малюють на ньому квіти, листя, виноград, півників, а тоді ставлять його в піч.
Пам’ятаю, зима надворі, мороз, а в нас – тепло від печі й очікування чуда – ми ждемо, коли ж «спечуться» чашки й глеки, які ж на них будуть чудові яскраві розписи! А ще я, дитина тоді, гостро відчувала, що для майстринь це не просто рутинна повсякденна праця, а в кожен виріб вкладається частка душі, вони прагнуть творити красу, хоч і на простому глиняному посуді, і нести її людям. Це відчуття залишилося зі мною на ціле життя, і мабуть, саме воно й досі дає мені наснагу для творчості.
Тамара Федорівна закінчила Одеське театрально-художнє училище, працювала декоратором Черкаського міськпромторгу (1967–1970), завідувачкою групи естетики Центру наукової організації праці «Укрсільгосптехніки» (1975–1980), з 1980 року – в Черкаських художньо-виробничих майстернях.
Активна життєва позиція мисткині стала прикладом для багатьох художників Черкаської обласної організації Національної спілки художників України: у 60-річному віці, вже маючи звання заслуженої художниці України, вона вступає і успішно закінчує мистецтвознавче відділення Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури. А далі приступає до навчання студентів Київського університету технологій та дизайну, прагнучи передати свої вміння, надихаючи молодь власним талантом.
Тамара Гордова веде екскурсію по виставці своїх робіт, зупиняється біля кожної, читає на них віршовані рядки. Поєднання живопису й поезії на картинах та панно стало Її своєрідною творчою «візитівкою». Мережані розписи на вірші Василя Симоненка, Наталії Замулко, Алли Данилюк, Юрія Рибчинського, Дмитра Павличка завжди були окрасою численних виставок.
Поєднання живопису з мелодіями української естради познайомило художницю з Ніною Матвієнко, Василем Зінкевичем, Петром Осипенком та ін. Народний артист України Василь Зінкевич, оксамитовим тембром голосу котрого захоплювалося не одне покоління українців, відгукнувся про художницю такими рядками: «Наша Тамара є візитною карткою, яка репрезентує Україну. Її творчість, її діяльність, її особистість є складовою часткою живого герба держави. Вона своєю філософією, своєю простотою переконує, що можна жити в сьогоденні натхненно, можна любити, можна зустрічати наступний день з оптимізмом…».
Поєднання малювання з поезією особливо яскраво проявилося у творчій співпраці з відомою українською поетесою Людмилою Тараненко. Протягом років близького, щирого спілкування, годин, що перетікали в дні, зустрічей у майстерні художниці народжувалася серія-поема з 28 картин «Тобі, з тобою і без тебе», що експонується на виставці.
Образи жінки-птахи, жінки-квітки є уособленням стосунків чоловіка й жінки, розкривають та підсилюють ці вічно трепетні почуття. Цю художню серію можна назвати одним із найбільш популярних мистецьких проектів Тамари Гордової, адже вона постійно подорожує Україною, неодноразово побувала за кордоном і користується незмінним успіхом.
– А це мій чоловік, – пані Тамара торкається плеча свого імпозантного сивого супутника. – Ми разом уже понад 50 років. Це тепер ми завше удвох, а колись було інакше. Він був капітаном дальнього плавання, по пів року, а то й більше не бував удома. Сумувала я, звичайно. Виховувала синочка, писала панно, готувала виставки, а всі думки – з ним… – За першої ж можливості побачити коханого Тамара Федорівна летіла до нього, хоча б на коротку зустріч – у Сухумі, Одесу, Херсон, Миколаїв, інші порти тодішнього Союзу. Його любов і підтримку художниця відчувала завжди, і саме цьому почуттю, яке не згасло, незважаючи на роки, присвячена вся творчість художниці.
До вітального слова були запрошені головна зберігачка фондів НІЕЗ «Переяслав» Аліна Задорожня, завідувачка музею Заповіту Т.Г.Шевченка Наталія Кухарєва, секретар міської ради Лідія Оверчук, викладачка Університету Григорія Сковороди в Переяславі Валентина Губенко, директорка дитячої художньої школи імені Петра Холодного Ірина Кузьмицька. Усі вони висловили щире захоплення творчістю пані Тамари та подяку за те, що в ці непрості часи жителі нашого міста матимуть змогу хоч на мить відволіктися від негараздів і зануритися у світ прекрасного, милуючись витонченими мережаними композиціями.
Картини та панно пані Тамари переходять грань декоративного розпису – це живопис пером, пройнятий тонким ліризмом, мінливістю і тендітністю переливів фарб. У них втілений увесь яскравий самобутній колорит України, що завжди впадає у вічі відвідувачам виставок з її роботами. Закоханість у творчість Катерини Білокур, Галини Черніченко, Марфи Тимченко, Макара Мухи, Ярини та Олени Гуменюк, Валентини Кузьменко синтезувала власний неповторний світ квітів і птахів, людей і природи. На будь-якій міжнародній виставці вони заявляють про себе – МИ з УКРАЇНИ, ця авторка – українська мисткиня, представниця української школи мистецтва. А наше завдання – зберегти цю самобутність української школи, не дати їй зникнути в трясині масової культури.
Виставка картин «Тобі, з тобою і без тебе» Тамари Гордової експонуватиметься у Музеї Заповіту Т.Г.Шевченка до 1 лютого 2025 року.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
