Стати бізнес-леді та ще й перетворити сімейну справу у надуспішне підприємство – це те, чого в Україні на межі XIX і XX століть не могли досягти більшість жінок. Жіноче підприємництво не сприймалося суспільством. Проте, Софії Фальц-Фейн вдалося стати легендою тих часів. Вона – одна з найбільших підприємиць Північної Таврії, мати Фрідріха Фальц-Фейна, засновника заповідника Асканія-Нова, засновниця порту та селища Хорли. Софія – "Золота рибка" херсонських степів. Історію її успіху розповідає Переяслав.City з покликанням на "Український тиждень".
Двічі невістка Фальц-Фейнів
Софія Луїза Кнауф народилась 1835 року в Катеринославі в родині німецьких колоністів Готліба та Марії. У 1863-му вона вийшла заміж за Едуарда Фальц-Фейна, хоча насправді кохала його брата Густава. Проте, в сімʼї Фальц-Фейнів вирішили, що першим одружитися має саме старший син. У пари народилося шестеро дітей.
Через 20 років шлюбу Едуард помер, а Софія, витримавши традиційну жалобу, вийшла заміж за коханого – Густава Фальц-Фейна. Власних дітей вони не мали, та й довгим їхній шлюб не був. У 1890-му, після смерті другого чоловіка, Софія Фальц-Фейн стала одноосібною власницею конгломерату сімейних бізнесів і головою великої та заможної родини. Її сини й донька з часом отримали власні частки бізнесу та стали економічно незалежними, проте ключові рішення в родині Фальц-Фейнів все одно ухвалювала Софія – невістка, якій випало стати матріархом.
Софія і Густав Фальц-Фейни
Родинна справа
Софію Фальц-Фейн, як керівницю бізнесом, не розглядали, адже вона була жінкою. Залучати зятів до родинних бізнесів було звичною справою, але інша річ – невістка. Довіряти їй управління сімейними підприємствами ніхто не планував. Проте, завдяки своїм звʼязкам, правильним рішенням та вольовому характеру Софія змогла зробити так, щоб сімейний бізнес почав зростати і навіть процвітати.
Ключовим елементом бізнесу Фальц-Фейнів було вівчарство.
Фальц-Фейни вдало обрали породи овець, які забезпечували найвищу економічну віддачу. Поштовхом для їхнього бізнесу стала Кримська війна 1853–1856 років: їхній кінний завод став постачати коней для війська, а потужності з обробки вовни — тканини для уніформи. Бізнес рухався вгору, і завод чистокровних англійських скакових коней Фальц-Фейнів став відомим на всю імперію.
Родина Фальц-Фейнів
На початку 1880-х вівчарство було ще прибутковим, а їхні отари — найчисленнішими в регіоні. Також родина займалася птахівництвом і свинарством, а також вирощувала навіть верблюдів. У ті роки Густав і Софія Фальц-Фейн управляли справами разом, але невдовзі ситуація змінилась.
З часом вовна з південних українських степів дедалі гірше конкурувала на світових ринках з продукцією, яку доставляли з Австралії.
Сімʼї довелось переорієнтувати свою справу і зайнятися вирощуванням зерна та фруктів, виробництвом консервів і навіть вирощування устриць! На піку економічної могутності родина Фальц-Фейнів володіла 200 тис. десятин землі — а це близько 8% території сучасної Херсонської області. І саме в цей період одноосібне управління бізнесом перейшло до вдруге овдовілої Софії Фальц-Фейн. Вона вже мала неабиякий досвід і природний хист, а тому ухвалила низку стратегічних і тактичних рішень.
Софія Фальц-Фейн вирішила максимально диверсифікувати родинні активи. Результатом цього стала поява нової галузі в структурі бізнесу — перероблення продуктів сільського господарства. Так, завдяки Софії було засновано кондитерську фабрику в Дофіно (нині смт Роздольне), винний завод у Преображенці та кілька інших підприємств у Херсонській губернії. При маєтках облаштували невеликі деревообробні підприємства й цегельні, а також борошномельні підприємства.
Порт Хорли
«Золота рибка»
Одноосібна власниця успішного консервного підприємства
Перші кроки у справі перероблення риби на консерви Софія зробила в 1891 році в Одесі разом з бізнес-партнером Бейлом. А вже за кілька років постало акціонерне товариство.
На межі століть Софія стала одноосібною власницею успішного консервного підприємства, що встигло завоювати репутацію й нішу на ринку: «консервне меню», яке пропонував її завод, сягало сотні позицій, а напередодні та в роки Першої світової війни фальц-фейнівські консерви споживала армія.
У 1900 році філіал фабрики відкрили в Очакові та Хорлах, а 1902-го – в Дофіно. Щоправда, там на консерви переробляли вже не рибу, а овочі, зелень і фрукти. У Дофіно логістика виявилася найпростішою: між садами й будівлями консервного заводу відстань була мінімально можливою. А вже в Очакові та Хорлах сировину транспортували з полів на заводи вантажними автомобілями – це було значно швидше, ніж у традиційний спосіб, а отже – з меншими втратами.
Софія Фальц-Фейн
"Золотий час", створений "Золотою рибкою"
Логотипом підприємства ще з одеських часів була золота рибка (можливо, осетер) на велосипеді. Відтоді Софія Фальц-Фейн і здобула своє прізвисько «золота рибка».
Свідомо чи ні, цей образ використовували в рекламних кампаніях, коштів на які підприємниця не шкодувала. Наприклад, на промисловій виставці в Одесі в 1910 році вона представила павільйон у формі рибальської хижі з невеликим човном поруч. Коли якийсь фальц-фейнівський продукт здобував нагороду, про це відразу повідомляли в рекламних буклетах і анонсах у довідкових виданнях на зразок «Адрес-календарь».
Від 1909 року у фірми з’явився рекламний слоган: «Завжди попереду всіх за смаком і якістю». Таке гасло відбивало не лише бажане, а й дійсне. Саме під керівництвом Софії Фальц-Фейн сімейна бізнес-імперія досягла найвищого рівня впливу та рентабельності – прибутки маєтків і підприємств сукупно сягали (а іноді й переважали) мільйон рублів.
Реклама
Це справді був «золотий час», який створила «золота рибка».
Кожна структурна одиниця бізнесу мала власного управителя, на якого було оформлено довіреності. У них чітко прописували всі права й обов’язки призначених осіб, а найважливіші питання вони могли розв’язувати тільки зі згоди власника маєтку – найчастіше самої Софії Фальц-Фейн.
Адміністрація маєтків працювала в конторах та опікувалася питаннями бухгалтерії, обліком, зв’язком, діловими зустрічами, а також архівом.
Управлінський персонал і постійні робітники отримували заробітну плату, а ще:
- користувалися садибними ділянками й послугами спеціальних магазинів;
- їм надавали базові соціальні гарантії – медичну допомогу та збереження платні на час хвороби, освіту для дітей тощо;
- проживали у службовому житлі – фірма будувала котеджі для робітників і менеджменту з родинами та казарми для неодружених.
Власний порт
Справи бізнесу йшли дуже добре. Продукція Софії користувалась попитом. Проте, щоб доставляти її закордон були необхідні чималі кошти. До того ж, заважали конкуренти.
Розв’язання проблеми було геніальним у своїй простоті – потрібно заснувати власний порт і підвести до нього залізничні колії. У 1895 році український підприємець Сергій Скадовський заснував на Азовському морі портове містечко й не соромлячись назвав його на свою честь – Скадовськом. За два роки Софія Фальц-Фейн наздогнала його і заснувала неподалік портове містечко Хорли.
Місце обрали не випадково.
Під час досліджень на території володінь Фальц-Фейнів у глибині Каркінітської затоки, на захід від Перекопа, виявили бухту, яку підігрівало тепле природне джерело, тому вода там ніколи не замерзала. У її центрі й розташовувався острів Хорли, який з’єднали з материком штучним перешийком і збудували там поселення.
За п’ять років, у 1903-му, у гавань зайшло перше судно й містечко Хорли офіційно стало портом. Звідти до Європи відправляли насамперед зерно, а також овечі шкури, м’ясо та худобу.
Пристань порту Хорли
Фатальна помилка
Після початку революції сімʼя Софії виїхала до Німеччини, проте вона сама воліла лишитись на Херсонщині. Тоді вона говорила: «Нічого зі мною не станеться – я стара жінка й нікому лиха не зробила. Хто мене, стару, чіпатиме? Я людям робила лише добро, і вони мене відборонять. Залиште мене тут з Богом».
Це було фатальною помилкою. У червні 1919 року 84-річну Софію Фальц-Фейн убили бойовики «революційного загону».
Могила Софії Фальц-Фейн
Асканія-Нова
Після приходу до влади більшовиків Софію фактично викреслили з історії. Проте, її син, Фрідріх Фальц-Фейн, створив те, про що ми знаємо і досі – національний заповідник Асканія-Нова.
1874-го батьки дозволили одинадцятирічному Фрідріху завести вольєри для утримання диких тварин, а в 1883-му йому виділили перші ділянки, які вивели з господарського обігу. У 1898 році Фрідріх Фальц-Фейн оголосив про відкриття приватного екологічного заповідника – першого такого у світі.
Асканія-Нова до 2022 року був найбільшим степовим заповідником Європи, однією з природних візитівок України.
Нажаль, в 2022 році заповідник опинився в окупації. Багатьох тварин вивезли до росії і їхня доля нині невідома.
Біосферний заповідник "Асканія-Нова"
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
