Працівники переяславського Заповідника проводять багато різних заходів і майстер-класів для дітей, знайомлять їх із народними традиціями, історією та культурою через креативні рішення. Ось і виготовлення різдвяного дідуха запланували ще влітку. Що важливо – цей дідух особливий, розповідає Переяслав.City.
– У липні традиційно за ініціативою голови фонду «Рідна країна» Миколи Томенка на пшеничних полях неподалік Борисівського поля проводили обряд зажинок. Цього разу до участі в дійстві були запрошені ті, хто обороняє від ворога нашу землю і наш хліб – воїни українського війська, які залюбки косили пшеницю і в’язали її у снопи. І з цього колосся, зібраного саме руками військових, ми вирішили зробити дідуха Перемоги, – про його унікальність розповіла науковиця Наталія Ревега.
– Спека в ті дні стояла неймовірна, і ми приїхали на поле рано-вранці, коли сонце тільки сходить: ще трохи залишилося нічної прохолоди, рясна роса по кісточки, свіже польове повітря, це така насолода! І ми з дівчатами – Тетяною Виногородською, Вікторією Литвишко, Наталією Ревегою – за півтори години зібрали снопи, які в’язали воїни, дожали серпами те колосся, що залишилося на полі, все привезли до музею, посортували, підготували для майбутніх майстер-класів. Записуватися на майстер-клас із виготовлення дідуха Перемоги охочі почали вже з липня.
Ми раніше не проводили такого майстер-класу, тому учасників набрали небагато – 20 дітей, це учні 4 класу початкової школи. Їм надали можливість самостійно зробити якомога більше – підібрати колосся, скрутити, зв’язати. Звичайно, обов’язково допомагали, якщо ось не виходило.
У цих дітях мене особливо вразило, по-перше, їхня повага до хліба – як вони поспішали відразу підняти колосок і навіть зернятка з підлоги, які впали. По-друге – їхнє усвідомлення, чим власне є для українців дідух, і якої форми та розміру він повинен бути, щоб «вписатися» в інтер’єр їхньої оселі.
Фото: фб-сторінка Наталії Ревеги
– Ми виготовляли їх із натхненням, проходило все легко, спокійно, радісно! За дві години у наших маленьких гостей вийшло двадцять дідухів, ми їх ще доопрацюємо, оформимо, і діти зможуть прикрасити ними свої домівки.
Крім дідухів, ми з малечею виготовляли і різдвяних «павучків». Така робота – тонша і складніша, але діти з задоволенням їх майстрували і планували, як вони їх прикрасять і де розмістять. Наступного року, якщо буде все добре, обов’язково знову влаштуємо такий майстер-клас, думаємо, що він стане популярнішим за більшість інших.
Дідух – солом’яний символ Різдва
В українській культурі здавна існує автентичний символ свята Різдва – солом’яний дідух. Сьогодні гарна українська традиція прикрашати замість ялинки дідух потроху відроджується по всій Україні. Дідух – це давня ознака не лише Різдвяних свят, а й зв’язку поколінь, який має бути нерозривним.
Слово «дідух» у перекладі зі старослов’янської мови означає «дух предків» і символізує родоначальника сім’ї – діда. Це уособлення святого відродження всього живого, що є на світі. Саме він у наших предків був головним символом зимових свят. Згідно з традиціями дідух – це останній обжинковий сніп. Овес, жито, пшениця, льон – його основні складові. Солом'яний оберіг – це дух предків-дідів, збереження традицій і пам'яті родини. Це символ доброго врожаю, миру й злагоди в родині, достатку у домі.
Існує дві версії походження дідуха. У дохристиянських віруваннях дідух був утіленням бога Коляди, символом пам'яті про предків. Саме тому головне призначення дідуха – шанування померлих пращурів і забезпечення багатого врожаю. Ще дідух називають Колядником, Королем, Снопом-раєм, Колядою. Українці здавна були хліборобами.
Чи не найважливішу роль тоді, та й зараз теж, відігравало зерно. Саме тому більшість обрядів, звичаїв і традицій пов’язували саме з зерном, ушануванням хліба та хорошим урожаєм. Це – жертва кращого снопа природі, її силам і духам. Інша версія – за християнськими сказаннями. Коли Ісус Христос народився в стайні, то було дуже холодно. У стіні св. Йосип знайшов шпарину і затулив її снопом із соломи. Відтоді й існує звичай на Святу вечерю застеляти підлогу в хаті сіном та ставити на чільному місці у кутку під образами дідух як символ затишку та тепла.
Дідух в’язали на завершенні жнив із найкращого збіжжя. Він був товстим і важким, і його необхідно було міцно стиснути перевеслами – джгутами зі скрученої соломи. Потім його поміщали у комору на зберігання, тому що він повинен з'явитися в обрядовому дійстві саме на Різдво, коли його прикрашали засушеними квітами, калиною, стрічками, заносили до хати і ставили на почесному місці – на покуті, під іконами.
А вже на Свят-вечір, коли сходила перша зоря, до хати зі словами «Ух-ух! Я Різдвяний дідух, на свята в гості завітав!» урочисто заносили святковий сніп – дідух. Він упускав до хати святковий настрій, мир, добробут, затишок – вірили наші пращури.
Образи народно-календарних звичаїв України збирав відомий український етнограф Олекса Воропай. Про появу дідуха в оселі він писав: «Господар вносить сніп жита – дідух. Переступаючи поріг, він скидає шапку і вітається з господинею, ніби вперше входить до хати: – Дай, Боже, здоров’я! – Помагай Біг, – відповідає господиня, – а що несеш? – Злато, щоб увесь рік ми жили багато! – говорить господар, зупиняючись посеред хати. Тут він хреститься і, звертаючись до родини, віншує: – Віншую вас із щастям, здоров’ям, з цим Святим Вечором, щоб ви в щасті й здоров’ї ці свята провели та других дочекались – від ста літ до ста рік, поки нам Пан Біг назначить вік!».
Повіншувавши, господар підносить дідуха високо над столом і ставить на покуті під образами. Далі він перев’язує дідуха залізним ланцюгом і кладе біля нього ярмо, чепіги від плуга і хомут. Господиня добуває зі скрині нову білу скатерку і все це накриває: «Від злої сили…».
Свою обрядову роль дідух виконував упродовж усіх Різдвяних свят. Він перебував в оселі до Нового року або до Водохреща. А вже потім його обмолочували, зерно змішували з іншим зерном для сівби, солому за традицією палили на дорозі. Вважається, що попіл від дідуха допомагає від хвороб як людей, так і тварин. Загорнутим у чисту хусточку його зберігали за іконами протягом року, або ж закопували під деревами, щоб вони гарно родили. Також попелом могли обсипати вулики, щоб бджоли добре водилися.
Ніколи не можна викидати дідуха на сміття – адже це прадавній культовий символ не тільки Різдва, але й нерозривного зв’язку поколінь, символ багатства та добробуту, спокою та життя.
Дідух з колосся зібраного військовими
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
