Навіки 55… У Ковалині Дівичківської громади сьогодні, 24 лютого, навіки прощалися з полеглим захисником Віктором КРИВОРОТОМ. Про Героя і чин його похорону, розповідає Переяслав.City.
Останню земну путь Героя Віктора Криворота розпочали в Києві. Заупокійну молебінь відслужили в храмі Дарницького району. Після цього траурний кортеж попрямував до батьківської хати у селі Веселинівка Броварського району.
О 14:35 труну з тілом воїна живим коридором, з квітами, ставши на коліна, зустрічали жителі Ковалина.
Це був один із наймасовіших похоронів Героя. Попрощатися з Віктором Криворотом зібралися всі ковалинці, приїхали й жителі інших сіл Дівичківської громади, довга автомобільна колона курсувала за машиною з тілом Воїна із Києва: його рідні, друзі, побратими.
Супроводжував похоронну процесію дядя Коля на машині "Автомайдану" з помітними написами на кузові – "Разом вільне покоління непереможне" і "ПТН ПНХ". З колонок автомобіля гучно лунали слова: "На щиті повертається Герой Віктор Криворот", "Бачиш, братику, як шанобливо тебе стрічає громада", "Слава Героям!", "Україна переможе!"...
Криворот Віктор Володимирович народився 6 жовтня 1969 року в селі Веселинівці на Київщині. Проживав у Дарницькому районі столиці. На захист України став відразу після повномасштабного вторгнення – спочатку був у територіальній обороні, а через місяць добровольцем приєднався до лав ЗСУ. Був призваний Дарницьким РТЦК та СП. Загинув 18 лютого на полі бою неподалік міста Лиман Донецької області.
– Служив командиром взводу матеріально-технічного забезпечення 126 батальйону 112 бригади, був головним сержантом. За три роки був у різних гарячих точках оборони кордонів України. Водієм був, відповідав за логістику, підвіз боєприпасів тощо, – каже Михайло Роман, дядько Віктора.
– На кладовищі в нашому селі поховані його мама Галина, батько Володимир, баба і дід. Віктор не проживав тут, але планував. Будувався... До війни початку великої війни встиг звести гараж, літню кухню і залити фундамент під дім, поставити паркан… Не закінчив...
Його дід з бабою жили на тій вулиці, де і я. Він часто приїздив гостювати до них. Хоч він і старший, ми товаришували. Я гарно пам'ятаю, як тоді, ще дітьми, любили грати у войнушку, бігали із саморобними пістолетами, рушницями… І хто б міг подумати, що через десятки років доведеться реально воювати, – розповідає староста Ковалина Сергій Андрієвський.
– Він був справжнім, простим, щирим. Ніколи і ні кому не відмовляв у допомозі. Працьовитим був. До війни працював на фурі, був далекобійником. Рівно три роки тому, як тільки росія увірвалася в нашу країну з повномасштабною війною, він пішов у тероборону, а ще волонтерив, – каже двоюрідний брат Героя Віктор Ворона. – А тоді став до лав ЗСУ, був головним сержантом. Мав позивний «Ворон». Дівоче прізвище його мами, моєї тітки – Ворона. Не знаю, але, можливо, саме від нього і такий позивний.
У 2022 році Віктор Криворот двічі приїздив у Ковалин, мав нетривалі відпустки. А упродовж 2023 і 2024 років навідувався рідко і лише на кілька годин.
– Як віз щось сюди на Київщину, або коли по щось приїздив. Отак... Бачилися, але зовсім трохи, – додає Віктор Петрович.
На цвинтарі села Ковалина заупокійну службу провів настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці Микола Бейчук. Біля відкритої труни з тілом захисника стояли представники почесної варти, яку замовили в Дарницькому РТЦК. З іншого боку – найдорожчі: дружина Світлана і син Дмитро, брати, рідня.
Державний прапор, яким була накрита домовина воїна у Веселинівці, на батьківському подвір'ї, передали рідному брату Сергію Кривороту.
У Колавлині тіло головного сержанта ЗСУ Віктора Криворота під звуки гімну України і залпи салюту віддали землі.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
