Сьогодні, 13 травня, на Переяславщині рідні, друзі, сусіди і знайомі проводжали військовослужбовця ЗСУ Миколу Онопрієнка в його останній земній дорозі. Про старшого солдата і чин його похорону, розповідає Переяслав.City.
Онопрієнко Микола Володимирович народився 22 травня 1982 року, проживав у Переяславі. Був курсантом навчального зенітного ракетного дивізіону.
Микола Онопрієнко помер 9 травня у навчальному центрі селища Десна на Чернігівщині внаслідок гострої серцевої недостатності.
Педагог за освітою, мисливець за інтересами
Мобілізували Миколу Онопрієнка до лав ЗСУ в середині квітня 2025 року. Стати на захист України було його рішенням. Про це розповіла перша вчителька чоловіка Світлана Литвиненко:
– Я була його першою вчителькою. Коліна мама Ганна Антонівна – моя колега. Ми разом працювали.
Хороший хлопчик. Старанний, добрий. Багато друзів у нього було. Був подільчивий, хотів усе знати. Дуже переживав, коли щось не так. Любив правду, дуже, завжди турбувався, щоб усе по правді було.
Можна тільки хороше про нього сказати. Хороший син був. Завжди про маму турбувався. Ми з Ганною його разом і в армію виряджали. З армії привіз гарні відгуки про себе. Вищу освіту здобував у нашому педагогічний університет за спеціальністю "Учитель інформатики". Але маминою стежкою іти не схотів.
До мобілізації працював завідувачем на складах у Броварах. Дотого, як сталася біда, я бачила Антонівну, вона розповіла, що Коля сам пішов до військкомату. Сказав: "Я не хочу, щоб мене шукали. Піду сам, не буду ховатися". Три тижні тому призвався і підписав контракт.
Після смерті Колі я запитувала у його мами, що трапилося? Вона сказала, що він жалівся інколи на біль у серці, однак у лікарні не лежав. Але ж там у навчальному центрі навантаження… Їх тренували... Щось сталося і помер... Добрий був, дуже добрий.
Батьки військовослужбовця родом із Горбанів, але проживали в Переяславі. Микола Онопрієнко народився у місті, вчився у загальноосвітній школі №4 (нині гімназія №4).
– Мама Коліна, Ганна, із Горбанів. І батько, Володя, теж з Горбанів. Вони обоє звідти родом. Але проживали в Переяславі. Батько – чорнобилець, то їм дали квартиру в університетському гуртожитку. Вони там жили. Коля тут народився і до школи тут ходив, але дуже любив село Горбані, часто там бував.
У нього було велике хобі – мисливство. Він – мисливець. Любив відкриття мисливського сезону. Це для нього було справжнім святом, любив їздити на полювання.
А ще Коля був хорошим батьком. Дуже любив своїх дітей, перша в нього донечка Катя, другий – син. Діма зараз у восьмому чи дев'ятому класі, – розповіла Світлана Євгенівна.
– Я Колю знаю давно. Це був щирий чоловік, спокійний, зосереджений. У людях цінував щирість. Для нього це було дуже важливо. Був хорошим сином, чоловіком і батьком. А ще влучним мисливцем, – повідомила подруга померлого.
Чин похорону
Розпочався чин похорону Миколи Онопрієнка на батьківському подвір'ї і продовжився заупокійною молитвою, яку справили священники Православної церкви України у храмі Святого рівноапостольного князя Володимира Великого.
– Всі ми прийшли, щоб підтримати родину, маму, дружину, дітей, висловити їм свої співчуття і зі щирою душею, зі щирим серцем ми просимо у Бога, щоб він дав їм полегшення цього болю, полегшення туги, скорботи, щоб Бог загоїв їхнє серце, їхню рану, – промовив священник.
– Страшна війна тільки в нашій громаді забрала на сьогодні 175 чоловік. Коля загинув не від кулі, але він загинув від страшного агресора, – сказав очільник Переяславської громади Вячеслав Саулко.
Священники заупокійну службу завершили виконанням "Плине кача". Від церкви процесія рушила до місця вічного спочинку Миколи Онопрієнка – до цвинтаря в Горбанях, де похований його батько.
У військовослужбовця ЗСУ залишилися мама Ганна Антонівна, дружина Інна, дочка Катерина і син Дмитро.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
