Човни на Переяславщині були частиною побуту, економіки й романтики

Людмила НАБОК історикиня

03 серпня 20:14

Човни – не просто транспорт чи знаряддя для риболовлі. Для переяславців ХХ століття це були засоби збереження громади, економічного добробуту, культурної самобутності й навіть романтики. Про дуби, довбанки, "душогубки", моторки й перші яхти над Дніпром дослідження зробила краєзнавця Людмила Набок, переповідає Переяслав.City.

Пісні на воді й побачення в човнах

"Пливе човен, води повен, Та все хлюп-хлюп-хлюп-хлюп!.. Іде козак до дівчини, Та все тюп-тюп-тюп-тюп…" – тужливо доносилося з човна, що часто-густо, надвечірком, гойдався на хвилях Дніпра неподалік Батури. Вище за течією, біля Підсінного, з іншого човна лунало – "Місяць на небі, зіроньки сяють, Тихо по морю човен пливе…".

А з човна на Трубізькому гирлі чутно було "Туман Яром Туман Долиною За Туманом нічого не видно…". Катання на човні було однією з популярних розваг переяславців в минулому столітті. Човен був своєрідним учасником залицяння – от якщо захоче якийсь парубок провести дівчину, він прив'язує її човна до свого, або навпаки сідав до неї і … плили разом в одному човні.

Переяславська пристань, човни і праворуч частина берліни, що належала Андрушівській громаді. Фото 1910-20 рр.

Туристи на човні причалили до Трахтемировського берега. Фото 1960-х років.

Практична користь і майстерність переяславців

Слугували човни переяславцям не тільки для відпочинку та проведення утаємничених обрядів на воді. Передусім відігравали надважливу роль в економічному, соціальному та культурному житті переяславців:

перевозили людей,
транспортували різноманітні вантажі.

Слугували риболовецькому промислу тому й були вони різного виду, в залежності від призначення – гребні, гребні байдаки, берліни – останні, запалубнені вигнутою сланью, могли сягати до 25 сажнів завдовжки і 5 сажнів завширшки, вміщуючи до 50 пудів вантажу.

Переяславці зазвичай робили такі човни від 12 до 20 сажнів у довжину і від 2,5 до 3,50 сажнів завширшки, розраховані на 10-20 тисяч пудів.

Переяславські рибалки на річці Трубіж. фото 1910-х років.

Рибалки с. Підсінного на човні з мотором "Вєтєрок". 1960 рік.

Типи човнів і перехід до моторів

До кінця 1960-х років в селах Підсінне, Андруші, Зарубинці, Трахтемирів місцеві майстри виготовляли "дуби" – великі плоскодонні човни шириною до 7 сажнів і довжиною до 30 сажнів. Майже кожне придніпровське село мало свого "дуба" – ним рятували худобу під час повеней, перевозили цеглу, підводи з сіном, перевозили людей, різноманітні будівельні матеріали, меблі та ін. Наприклад в середині червня 1859 року Тарас Григорович Шевченко від В'юнищ до Прохорівки діставався по Дніпру саме "дубом".

Місцеві згадують, що "дуби" зазвичай майстрували взимку. Для цього майстри з сіл Андруші та Підсінне об’єднувались і виготовляли з дошок човни – для власних громад і на продаж. Новозбудований "дуб" завантажували лісом і сплавляли Дніпром вниз за пороги, або перевозили молодь на Херсонщину, де ті працювали в економіях до Покрови.

Назад "дуби" не повертали, бо гребти проти течії було надто складно. Їх продавали "низовикам", які охоче купували переяславські човни – в степах матеріалу для побудови майже не було, а вироби з Переяслава славились якістю.

"Дуб" – весельний човен і дуже важкий, тому, коли в 1950-60 -х роках господарствам стали доступні катери, його вже тягали буксирами.

Човен "дуб" на Дніпрі. Фото 1950-х років.

Човни "дуби" біля музею під відкритим небом в м. Переяслав. Фото 1968 р.

с. Підсінне на довбанці під час повені. 1950 ті роки

Човни-плоскодонки на припоні у берега р. Альти. село Дем'янці, 1986 р.

Якщо берліни, "дуби" робили майстри-професіонали, то "довбанки" і "обшиванки" вміли виготовляти майже всі чоловіки – жителі тих придніпровських сіл, до яких щовесни Дніпро діставав своїми хвилями під самісінькі вікна. Для довбанки брали – середню частину великої вербини чи осокору (3-5 метрів завдовжки) й видовбували середину.

Коли ж видовбували лише днище, а борти робили з дошок, такі човни називали "обшиванками" – вони були до 10 м у довжину, вміщували більше людей і були стійкіші на воді. У ХХ столітті особливо в Переяславі поширились плоскодонні човни з наборних дошок. Для дна і бортів зазвичай використовували по дві широкі дошки, які місцеві рибалки жартома називали "душогубками", бо ті часто несподівано протікали.

Всі згадані човни були веслувальними. Та коли наприкінці 1940-х – на початку 1950-х з’явилися перші мотори (ЛМ-1, підвісні "Стріла", "Вєтєрок"), переяславці швидко оцінили їхню зручність. Уже в 1956–59 роках води Трубежу і Дніпра розсікали моторизовані човни.

Човен-плоскодонний з мотором ЛМ-1 на Трубежі. 1959/60рр.

Ремонт човна плоскодонного в с. Підсінне. 1959 р.

На човні "обшиванці" від Трахтеморова до переяславської пристані. Фото 1958/59 років.

Човен з мотором "Стріла" 1959 р. біля переяславської пристані.

Спорт і яхтинг по-переяславськи

З кінця 1960-х дерев'яним човнам почали складати конкуренцію дюралюмінієві – "Прогрес", "Казанка", "Крим", а на ставках – гумові надувні човники.

Та попри все, човни для переяславців залишались не лише засобом пересування – вони були частиною дозвілля, зокрема спортивного. У 1960 році місцева рада спортивного товариства "Колгоспник" придбала нові човни – байдарки "Юність", "Ластівка": одиночки, двійки, четвірки, а також п'ять голубих каное, які розподілили між спортивними організаціями.

Перша прогулянкова яхта прибула з Києва до переяславської пристані ще у 1950-х – "Соната" Володимира Заболотного, архітектора і нашого знаменитого земляка. Проте лише з 1978 року в Переяславі почав діяти крейсерський яхт-клуб, що й досі об'єднує мрійників, закоханих у романтику води й парусний спорт.

"Ніч... а човен — як срібний птах!..

(Що слова, коли серце повне!)

...Не спіши, не лети по сяйних світах,

Мій малий ненадійний човне!

І над нами, й під нами горять світи...

І внизу, і вгорі глибини...

О, який же прекрасний ти,

Світе єдиний!"

(Євген Плужник)

Яхта "Соната" на березі Дніпра, належала В.Г.Заболотному, акварель В.Заболотного 1955 р.