Новими іменами поповнилися Алеї Героїв Циблівської та Студениківської громад у День захисників

Переяслав.City

Сьогодні о 13:29

1 жовтня Україна відзначила День захисників і захисниць України. Це день, коли ми дякуємо всім, хто боронить державу від російського агресора, та схиляємо голови перед тими, хто загинув за наш майбутній мир. На Переяславщині у громадах відбулися заходи пам'яті, де згадували Героїв і висловлювали вдячність їхнім родинам. У двох громадах новими портретами та іменами поповнилися Алеї Героїв, інформує Переяслав.City.

Циблівська громада

В Алею Слави Циблівської громади вписали ще сім імен воїнів-земляків, які загинули в боротьбі за Україну:

Ющенко Андрій Анатолійович із села Вінинці. Народився 29 листопада 1995 року, жив у Вінинцях Циблівської громади. Навчався в Лецьківській школі, потім закінчив Немішаєвський аграрний коледж і вступив на заочне навчання до Київського університету НУБіП. Працював механіком на підприємстві, яке виготовляло лісопильні станки. Мобілізований 22 травня 2024 року. Служив кулеметником 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону. Близько 9 місяців воїн вважався зниклим безвісти. Андрій Ющенко був ідентифікуваний за ДНК-експертизою і вважається, що воїн загинув 8 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новогродівка Покровського району Донецької області. Його тіло передали під час обміну 4 березня 2025 року. На момент загибелі йому було 28 років. Похований у с. Вінинці.

Автор: Валентина Назаренко

Мігас Світлана Миколаївна із села Хоцьки. Народилася 6 березня 1985 року. Проживала в Циблівській громаді. Учасниця бойових дій АТО 24-го штурмового батальйону "Айдар" ЗСУ з 2014 по 2015 роки, снайперка. Несла службу на Донецькому та Луганському напрямках. Померла 20 липня 2025 року.
Микитенко Микола Миколайович із села Хоцьки. народився 2 липня 1983 року. Учасник АТО, стрілець-санітар ЗСУ в/ч А4802, ніс службу на Донецькому напрямку. Помер 11 жовтня 2024 року.
Бойко Іван Іванович із села Циблі. Народився 10 серпня 1968 року в селі Вінинці Циблівської громади. Навчався у Лецьківській школі. Після школи здобув фах токаря у Яготинському ПТУ. Перед повномасштабною війною працював слюсарем у шпиталі. проживав у Циблях. На військову службу призваний 16 червня 2024 року. Служив номером обслуги 3 гранатометного відділення гранатометного взводу 1 єгерського батальйону. Загинув 9 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Галицинівка Покровського району Донецької області. Майже 11 місяців вважався безвісти зниклим. Йому навіки 56... Похований у селі Циблі.
Дяченко Олександр Леонтійович із села Лецьки. Народився 12 лютого 1979 року. Дитинство та юність Олександра минули у рідних Лецьках. Тут він закінчив школу. Після навчання проходив строкову службу в армії. 22 травня 2025 року Олександра Дяченка призвали до лав Збройних Сил України. Служив у 114 окремій бригаді територіальної оборони. 11 серпня Олександр Дяченко помер внаслідок інфаркту.
Лавров Олександр Миколайович із села Хоцьки. Призвали на військову службу 1 червня 2025 року. Він служив гранатометником десантно-штурмової роти 35 ОБрМП. Через два з половиною місяці він із побратимами їхав на перший свій бойовий вихід. Біля села Філія Синельниківського району на межі Дніпропетровської області їхній автомобіль Mastiff атакував ворожий російський fpv-дрон. Це було 17 серпня – Олександр загинув.
Марченко Олег Анатолійович із села Лецьки. Народився 2 серпня 1997 року в селі Лецьки (нині Циблівської громади). До лав ЗСУ був призваний у вересні 2024 року. Служив номером обслуги артилерійського підрозділу військової частини А3316. Загинув 26 серпня 2025 року внаслідок ворожого авіаційного обстрілу, виконуючи бойове завдання біля села Торецьке Краматорського району Донецької області. Йому навіки 28 років.

"Низький уклін і шана, вічна пам'ять Героям!" – наголосили в громаді, відкриваючи меморіальні дошки.

Автор: Валентина Назаренко

Студениківська громада

1 жовтня у Студениках на Алеї Героїв відкрили світлину пам'яті захисника із села Семенівка Андрія Прокопенка.

Прокопенко Андрій Сергійович, народився 27 квітня 1988 року в Донецьку. З 11 років Андрій ріс без батька, здобув вищу освіту в Донецькому університеті економіки й торгівлі за спеціальністю "Економіст". Андрій разом зі своєю мамою Прокопенко Тетяною переїхав в село Леляки у 2023 році. Дружини та дітей у нього не було, працював у Києві в аудиторській компанії.

У 2024 році був мобілізований до лав ЗСУ. З 25 листопада 2024 року вважався безвісти зниклим. Через 9 місяців, в серпні 2025 року, мамі вручили сповіщення про загибель сина при виконанні бойового завдання на Покровському напрямку. Отримав смертельне вибухове поранення під час мінометного обстрілу позиції агресором. Похований герой у Києві. Йому було 37 років.

"Сьогодні на відкриття пам’ятної стели до Студеників приїхала мама Героя – Тетяна. Зі сльозами на очах вона вдивляється у світле обличчя сина. У нього все було попереду, він був повний життя і мав амбітні плани, думав про родину і дітей, натомість залишив цей світ Героєм, зберігши все це для нас.

Низько вклоняємось пам’яті, безмежно вдячні матусі, що виховала красеня-сина, патріота, справжнього чоловіка…"

У селі Пристроми цього дня згадували Героя-земляка Ігоря Івановича Хмельницького.

Він народився 30 квітня 1973 року на Чернігівщині, але зростав у Пристромах. Навчався у місцевій школі, згодом закінчив Київський національний економічний університет. У червні 2024 року був мобілізований, служив у складі 152-ї окремої єгерської бригади. Зник безвісти 1 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Лише через вісім місяців тіло воїна ідентифікували за ДНК. Похований у рідному селі.

1 жовтня на Алеї Героїв Пристром старший брат та невістка Героя – Сергій і Валентина Хмельницькі відкрили банер із світлиною Ігоря Хмельницького. На вшануванні були представники громади, учні, учасники місцевого аматорського колективу "Пісенні переливи". Хвилиною мовчання вшанували всіх полеглих українців.

"Їхній подвиг – це заповіт нам бути єдиними, сильними та гідними їхньої жертовності", – сказав староста села Юрій Саєнок. Обряд освячення провів отець Михайло, настоятель Церкви Святого Архистратига Михаїла.

До кожного портрета лягли осінні квіти. Люди схиляли голови у вдячності й молитві.