Спільнотворення громадських просторів у Переяславі має різні організаційні та цільові досвіди. Але в кожному разі результат слугує громаді. Наприклад, на території Університету Григорія Сковороди в Переяславі облаштовують єдиний у місті дендропарк. Тут створюють зону для відпочинку, навчання, реабілітації ветеранів, а також куточки вшанування пам’яті загиблих Героїв. Про його особливості і плани розвитку Переяслав.City розповів ректор університету Віталій КОЦУР.
Особливості природного середовища
Університет у Переяславі відкрили в 1986 році, його збудували у віддаленому мікрорайоні. Від центральної частини міста до студмістечка доріжка веде через луг – територія з природним болотистим ландшафтом. З роками місцевість заростала чагарниками, дикою порослю акації, з’явилися стихійні смітники.
Ідея на цьому місці облаштувати дендропарк зародилася у Віталія Коцура давно, він тоді ще працював деканом факультету гуманітарно-природничої освіти.
– Ми зрозуміли, що без системного підходу це місце й далі перетворюватиметься на хащі, – розповідає Віталій Вікторович. – Тому вирішили почати з мінімуму: розчистили територію, кілька разів обробили її засобами, щоб приглушити ріст дикої акації, і потім окреслили межі майбутнього дендропарку.
Історики й археологи УГСП наголошують, що ця ділянка має значну природну й історичну цінність. Саме тут проходило старе русло Трубежа, адже річка впродовж століть змінювала свій напрям.
На лузі є і комплекс озер, викопаних у 1980-90-х роках. Нині вони дещо занедбані, але залишаються важливою частиною ландшафту. Команда розуміє важливість того, як зберегти природні ділянки та поєднати їх зі штучно сформованою парковою частиною і простором для відпочинку.
– Через особливості ландшафту – річку, низовину та болотисту місцевість – створити великий повноцінний дендропарк тут дуже складно. Тож ми працюємо в межах можливого і прагнемо гармонійно поєднати природне середовище з тим, що створюємо власноруч, – зазначає Віталій Вікторович.
Перші роботи стартували у 2020 році. До процесу залучали як працівників вишу, так і студентів, допомагали комунальники, благодійники надавали техніку. Словом, долучалися всі, хто може. Таким чином територію впорядковували власними силами – без великого фінансування, але з чітким баченням і постійною роботою.
З роками територія набуває бажаного вигляду. Загальна площа лугу становить близько 50 га, але на все не вистачає навіть фізичних сил, тож окультурюють все поступово.
– Навесні ми плануємо запросити біологів провести дослідження і визначити, як правильно працювати з цією місцевістю. Її природну особливість ми прагнемо зберегти. І хоча ця територія не входить до історичної частини міста, та тут, ймовірно, можна знайти якісь залишки і сліди минулих подій.
Для цього варто проводити історичні та археологічні дослідження, розкопки в руслі. Університет має науковців відповідного профілю, тож цілком можливо, що ми дійдемо до цього рішення. Втім, стверджувати, що тут, наприклад, плавали кораблі, як дехто каже, навряд чи варто, – пояснює ректор Віталій Коцур.
Університет розглядає варіанти створення екостежки, яка б поєднала цю територію з університетським простором, озерами та Стогніївським шляхом – пішохідною доріжкою через луг від міста до студмістечка. Нею тут ходили десятиліттями, тож її хочуть зберегти та облаштувати.
Територія, на якій розташовується університетське містечко та прилеглий луг, є державною власністю, якою користується університет. Простору достатньо для рекреації та розвитку природного середовища.
– Ще один з важливих аспектів – захист території університету від вітрів та суцільних протягів, які формуються з відкритого простору на лузі. Для цього ще в перші роки роботи тут посадили перший ряд дерев, як природний бар’єр, для створення відносного затишку.
На одній із відкритих галявин університет проводить студентські пікніки. Це своєрідний тімбілдинг на природі, де студенти можуть поспілкуватися у невимушеній атмосфері.
Як формується дендропарк біля університету?
Окультурювати прилеглу до університету територію розпочали із ближньої до закладу ділянки – там поступово формується відпочинкова та рекреаційно-реабілітаційна зона майбутнього парку.
Його візуал вже вимальовується завдяки першим мощеним алеям. Вони окреслюють зелені зони, де поєднуються старі дерева, які зберегли історію, та молоді саджанці, що поступово формують новий ландшафт.
– У підготовленому нашими фахівцями ексізі облаштуання цієї території частина її, що віддалена, значиться як дендропарк. А прилеглу до будівель формують саме як паркову зону.
– Колись тут росли верби та тополі, але старі, хворі часто ламав вітер, тому їх довелося прибрати,– пояснює ректор Віталій Коцур. – Біля гуртожитків також було чимало і плодових дерев. Їх садили в перші роки після відкриття навчального закладу. Наприклад, он стара груша – досі родить. Якісь абрикоси замінили вже іншими деревами, а деякі на черзі.
Для поновлення парку студенти вирощують з маленьких різні саджанці, які розростаються, міцніють, і їх розсаджують по всій території університету.
Віктор Коцур показує територію всього студмістечка. Особлива увага приділяється унікальній рослинності: тут ростуть навіть магнолії. Біля гуртожитків видно упорядковані клумби з декором із плаского піщаника. Троянди і різні молоді хвойники оформлені в декоративну гірку.
Зауважує, що квіти висадили ветерани, які приходять у їхній хаб. А саджанці туй та різних видів ялівців їм подарували учні Тростянецького спеціалізованого ліцею Сумської області. Так що, долучаються до створення дендропарку не тільки переяславці.
Ректор зауважує, що важливо не тільки створювати нову частину парку, а й доглядати та окультурювати ті насадження, які ростуть там вже десятки років. Декоративні дерева та кущі потребують регулярного догляду.
– Деякі зони ще потребують впорядкування: обрізати, підстригти, надати декоративних форм. Ми вже працюємо над цим із нашими спеціалістами. Але для такої великої території однієї людини замало, тому долучаємо охочих і продовжуємо упорядковувати простір разом.
Треба запросити ландшафтного дизайнера, щоб допоміг підстригти кущі, надати їм форму. У нас є садівник, і потім він міг би підтримувати задані лінії.
Планується також встановлення дерев’яних аркових конструкцій, які не лише відокремлюватимуть зони, а й збережуть прохідність території.
– Деякі дерева тут посаджені раніше хаотично, але вони в прекрасному стані і мають цінність для створення натурального ландшафту, тому ми їх «вписуємо» у нову концепцію створення загального виду дендропарку, – пояснює Коцур. – Ми думаємо не лише про теперішній вигляд парку, а й про те, яким він стане через 5-10 років.
Головне, що проєкт має відкритий фінал: парк потім зможе розвивати кожен, хто прийде після нас. Це цінно, коли простір створюється поступово і залишається відкритим для нових ідей.
Раніше територія університету обмежувалася парканом за майданчиками біля головного корпусу з погруддям Григорія Сковороди. Огорожу нині зняли і восени досадили там іще дерев. Так розширили межі, розпочали мостити доріжки через дендропарк, які з’єднуватимуть гуртожитки з корпусами вишу. Більшість робіт проводять завдяки благодійній підтримці, бо в університету на такі проєкти бюджет дуже обмежений.
– На цьому місці планували будувати ще один гуртожиток. Забили лише палі, і на цьому все зупинилося, – ректор показує котлован недобудови. – Демонтувати цю конструкцію дуже дорого, тож вирішили поки що «задекорувати» її насадженнями, – розповідає Віталій Коцур.
Ректор зауважує, що роботи, звісно, ще багато, але порівняно ти з тим, що було – різниця величезна. До кінця року планують всю зону ближнього парку засадити повномірними деревами, впорядкувати простір.
Екопростір для студентів і ветеранів
Університет створює на території дендропарку унікальний екопростір, де поєднуються природа, навчання та реабілітація.
– Це вписується в нашу концепцію екопростору та безбар’єрності, – пояснює ректор Віталій Коцур. – На базі університету працює Центр ветеранського розвитку, який займається різними методиками реабілітації. Для цього потрібні спеціально облаштовані природні простори.
Однією з ключових локацій став купол – своєрідна аудиторія просто неба, яку встановили влітку на території зеленої зони завдяки участі вишу в грантовому проєкті. Він має ефектну архітектуру та особливу акустику і доречно вписується в загальний ландшафт простору, зауважує співрозмовник.
Його планують використовувати для навчальних занять, психологічних тренінгів та інших заходів для студентів і ветеранів.
– Купол – це простір, що своїми формою та кольором символізує внутрішньоутробне середовище, створює відчуття спокою, надійності, – каже Віталій Вікторович. – Через прозорі стіни відкривається гарний ближній краєвид природи, у перспективі видніється історичний центр Переяслава з куполами храмів. І коли тут викладач розповідає про історію чи культуру, студенти водночас споглядають ці пам’ятки.
Так поєднуємо навчання не просто на природі, а й з атмосферою самого міста. Загалом багато що залежить від діалогу: сідати обговорювати, планувати – і тоді з’являються правильні рішення.
У майбутньому купол обладнають проектором, освітленням та мобільними меблями. Тут можна проводити заняття кількох груп одночасно. Ветерани вже випробовували локацію під час тренінгів, послуговуючись карематами.
– Всі доріжки нашого екопростору сплановані округлими, збережено природні лінії. Нема квадратів і різких кутів. Це важливо і з естетичної, і з психологічної точки зору.
Навіть так звані сезонні городи, які біля гуртожитку сформували також у перші роки існування вишу, нині отримують нове переосмислення.
Сьогодні вони органічно вписуються в концепцію гарденотерапії – сучасного підходу до ментального та фізичного здоров’я. Наприклад, сім’ї переселенців чи викладачів, які живуть у гуртожитку, отримують невелику ділянку землі й вирощують городину. Це теж елемент реабілітації та відновлення.
Для гарденотерапії облаштували і спеціальні грядки. Під час занять з ветеранами або переселенцями психологи створюють з ними маленькі розсадники.
– Спеціаліст визначає, які рослини саджати. Наші психологи долучилися до команди розробників концепції ментального здоров’я, тому робота відбувається не хаотично, а з науковим обґрунтуванням і консультаціями, – зазначає Віталій Вікторович.
Хто долучається до спільнотворення простору пам'яті
– Ресурсів на благоустрій маємо небагато, тому все робимо спільними зусиллями. Щороку проводимо екологічні акції, залучаємо міську владу та меценатів, – зазначає Віталій Вікторович. – Місцеві фермерські господарства та підприємства, ВУКГ надають транспорт, техніку та допомогу з бетонуванням доріжок.
Ректор наголошує, що їхній університет є містоутворюючим закладом: тут навчається близько 6-6,5 тисяч здобувачів освіти. Це майже чверть всього офіційного населення міста. Для порівняння, середня кількість студентів у багатьох вишах обласних міст – 3-4 тисячі. Крім того, внесок закладу і до бюджету громади суттєвий. Наприклад, тільки у 2024 році до місцевого бюджету надійшло понад 20 млн грн податків ПДФО працівників вишу.
Тож справедливим є той факт, що міська влада своєю чергою допомагає університету в створенні громадського паркового простору.
У травні 2024 року міська рада передала університету 15 лип, які закупили за бюджетні кошти партією для озеленення громади. 24 жовтня нинішнього року на території дендропарку висадили шість червоних кленів і пов’язали на них жовто-блакитні стрічки. Також за ініціативи батьків полеглого воїна й випускника вишу Олександра Підборіжного тут невдовзі облаштують куточок його пам’яті.
– Так званий ближній парк задуманий як простір вшанування випускників та здобувачів університету, які воювали і загинули з 2014 року у російсько-українській війні, – пояснює ректор Віталій Коцур. – Адже дерево завжди було символом пам’яті. На території університету вже є Алея академіків – ці липи висаджені відомими науковцями. Біля кожного дерева стоїть табличка, і навіть якщо когось із них уже немає серед живих, пам’ять збереглася.
Ми працюємо над концепцією інформативної частини цього парку: встановити біля кожного дерева таблички з QR-кодами, щоб можна було більше інформації дізнатися, кому воно присвячене, а також історію загиблого студента чи випускника.
Міський голова активно підтримує наші ініціативи і допомагає реалізовувати їх на практиці. Саме завдяки його сприянню ми доповнили парк новими деревами.
Звісно, що основні фінансові пріоритети нині спрямовані на Збройні сили, але навіть можливість посадити дерево – це вже велика підтримка. Саме так, крок за кроком, спільними зусиллями багатьох різних людей і реалізується наш проєкт.
Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту «Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа», що впроваджується ГО «Агенція розвитку локальних медіа АБО». Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі, фейсбуці та TikTok
