Війна вимагає від нації повної прозорості та консолідації. В ідеалі кожна гривня має працювати на оборону, а кожен посадовець – на перемогу. Проте реальність виявляється значно бруднішою.
Поки суспільство збирає донати на дрони, з державних кишень продовжують витікати мільярди через системні корупційні схеми. І найцинічніше – ці схеми не просто існують, їх намагаються захистити на законодавчому рівні, прикриваючись європейськими гаслами.
Розслідування правоохоронних органів та журналістів яскраво демонструють масштаби проблеми. Ми вже бачили гучні справи про закупівлі продуктів Міністерством оборони (ті самі "яйця по 17"). Але особливе занепокоєння викликають схеми в стратегічних галузях, зокрема, в енергетиці, яка є критичною для виживання країни в умовах війни, пише "Бізнес Цензор"
Яскравим прикладом такого явища стало розслідування та наступне гучне оприлюднення НАБУ та САП даних у "справі Мідаса" – масштабної корупційної схеми, вибудуваної довкола державного гіганта НАЕК "Енергоатом".
У листопаді 2025 року президент України ввів санкції проти основних фігурантів справи.
Анатомія "кейсу Міндіча". Як відкриті дані викривають схеми
Використання відкритих даних дозволяє швидко розплутати клубок зв'язків цих фігурантів.
Фігурант цієї справи Тімур Міндіч – не просто ФОП, що "розповсюджує кінофільми". Він пов'язаний із 17 українськими компаніями, зокрема є співвласником "Кварталу 95" (виторг 120,8 млн грн у 2024 році). Серед його бізнес-партнерів фігурують експомічник президента Сергій Шефір та Геннадій Боголюбов, ексспіввласник "Приватбанку", який також перебуває під санкціями РНБО.
Але найцікавіше – це міжнародні та енергетичні зв'язки.
Гумористичний проєкт Міндіча Stadium Family призупинив діяльність після того, як його співвласник став фігурантом корупційної схеми в енергетиці. Більше того, Міндіч через люксембурзьку компанію Mineral Assets Corporation SA до грудня 2024 року був пов'язаний із росією через компанію "Нью Даймонд Технолоджі", в якій його прямим партнером є громадянин рф Теймураз Хихинашвілі.
Інший фігурант справи, Олександр Цукерман, якого медіа називають фінансистом Міндіча, прямо підозрюється у співорганізації корупційних схем у сфері енергетики. За даними слідства, він був одним із ключових елементів у побудові схеми впливу на "Енергоатом". Наприкінці жовтня 2025 року Цукерман втік за кордон.
Усе це стало відомо завдяки відкритим даним. Саме вони дозволяють правоохоронцям, журналістам і суспільству контролювати владу, відстежувати зв'язки та виявляти конфлікти інтересів. І саме цей інструмент наразі перебуває під прямою загрозою знищення.
"Троянський кінь" для України: законопроєкти про захист персональних даних
Під гаслами адаптації українського законодавства до європейського Загального регламенту із захисту даних (GDPR) у Верховній Раді готуються до голосування два законопроєкти: №8153 "Про захист персональних даних" та №6177 "Про Національну комісію з питань захисту персональних даних та доступу до публічної інформації".
Вони нібито мають наблизити нас до Європи, але насправді є інструментом для встановлення тотального контролю, створення тиску на бізнес та, головне, знищення антикорупційних розслідувань.
Ось лише кілька ключових ризиків, які несуть ці ініціативи:
Створення "Комісії-монстра" з необмеженими повноваженнями. Пропонується створити нового мегарегулятора – Національну комісію зі штатом у 400 осіб. Це більше, ніж штат більшості існуючих міністерств – Мінцифри (261), Міністерство охорони здоров'я (238) чи Мінсоцполітики (294).
Цей орган отримає воістину диктаторські повноваження:
- фантастичні штрафи: до 150 млн грн для юридичних осіб або до 8% від загального річного обороту. Для порівняння, зараз максимальний штраф – 34 тис. грн.
- перевірки без попередження: Комісія зможе проводити перевірки без будь-якого спеціального рішення, лише на підставі пред'явлення службового посвідчення.
Це не інструмент захисту, а знаряддя для утискання будь-якого бізнесу, медіа чи громадських ініціатив, які підіймають "незручні" питання.
Мільярдні витрати з бюджету воєнного часу. На утримання цієї армії контролерів автори просять "лише" 224,7 млн грн.
Проте це відверта маніпуляція. Бюджетні витрати на аналогічне за чисельністю Мінінфраструктури (427 працівників) у 2024 році склали понад 2 млрд грн. Вірогідно, на нового "монстра" доведеться витратити ще більше.
Убивство антикорупційних розслідувань. Найголовніша загроза – у нових правилах роботи з даними.
Законопроєкти істотно звужують права на використання публічної інформації, в яких є дані про фізичних осіб – потенційних фігурантів корупційних справ. Чинне законодавство гарантує вільне використання таких відкритих даних. Нові ж норми вимагають, щоб персональні дані використовувалися лише з "певною метою" або за "згодою". Тобто вони спрямовані на приховування "кейсів Міндіча".
Що це означає на практиці? Журналісти-розслідувачі, які шукають зв'язки посадовців, порушуватимуть закон. Аналітичні системи які автоматизовано аналізують відкриті дані для виявлення російських зв'язків чи корупційних ризиків, стануть нелегальними. Банки не зможуть повноцінно перевіряти клієнтів на предмет зв'язків із тим самим Міндічем, Цукерманом чи Путіним.
Нас примусово повернуть у "кам'яний вік", де всю інформацію доведеться перевіряти "вручну", що фізично неможливо. Це прямий шлях до повної інформаційної темряви, в якій корупція почуватиметься абсолютно безкарно. Це закриття даних у стилі російської федерації, а не відкритість Європейського Союзу.
Непрозорість та підтримка з боку проросійських сил. Процес розробки цих законопроєктів від самого початку був непрозорим, без залучення широкого кола бізнесу та громадськості. Попередня версія законопроєкту "Про захист персональних даних" із тріском провалила голосування в 2022 році.
Примітно, що тоді голоси за неї віддали депутатські групи, створені з колишніх нардепів забороненої проросійської партії ОПЗЖ ("Платформа за життя та мир" та "Відновлення України"). Цей факт красномовно свідчить про те, хто насправді зацікавлений у знищенні прозорості в Україні.
Архітектори "темряви". Хто просуває закриття даних під європейською обгорткою?
Одним із ключових лобістів цих законопроєктів є Лілія Олексюк, яка як член робочої групи парламенту і експертка Проєкту Ради Європи представляє ці ініціативи як велике європейське досягнення. Але є один нюанс.
Лілія Віталіївна – не новий "реформатор". Це посадовиця з великим стажем, яка в часи режиму Януковича обіймала посаду першого заступника голови Державної служби України з питань захисту персональних даних. У жовтні 2014 року Лілію Олексюк було звільнено із займаної посади на підставі закону України "Про очищення влади" (люстрацію), на підставі розпорядження Кабінету Міністрів №974-р від 15 жовтня 2014 року.
Виникає логічне запитання: чи можуть люстровані посадовці й депутати, причетні до злочинного режиму Януковича впроваджувати в Україні європейські цінності?
Можливо, тут ідеться про зовсім інше – про спробу реваншу та відновлення практик тотального контролю та приховування інформації від суспільства, якими так славився той режим? І чи "Ok" така ситуація для Ради Європи?
Замість висновків: не дати корупції сховатися
Спроба протягнути зазначені законопроєкти в їхній поточній редакції – це не просто помилка чи неякісна адаптація європейських норм. Це цілеспрямована диверсія проти основ антикорупційної інфраструктури України та її національної безпеки.
"Кейс Міндіча" та корупція на "Енергоатомі" – це саме те зло, яке процвітає в темряві. Відкриті дані – це світло, яке його випалює.
Коли люстровані посадовці часів Януковича, за підтримки політичних залишків ОПЗЖ, намагаються "адаптувати" європейські норми, створюючи карального монстра і витрачаючи на це мільярди з воєнного бюджету, – це не євроінтеграція. Це створення ідеальних умов для нових корупційних схем, бо відсутність прозорості загрожує не лише репутації донорів, але й обороноздатності нашої держави.
Суспільство, бізнес та міжнародні партнери мають дати чіткий сигнал: ми не дозволимо перетворити Україну на "сіру зону", де під приводом "захисту даних" безкарно грабуватимуть країну.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі, фейсбуці та TikTok
