Щосуботи у Переяславі рідні виходять на мовчазну акцію підтримки військових, які перебувають у російському полоні, вважаються безвісти зниклими. Вони приходять із вірою, що їхні рідні живі, що вони повернуться. Та серця не завжди витримують цього очікування.
Сьогодні, 13 грудня, під час акції на Борисоглібській площі у Переяславі стало зле батькові одного з безвісти зниклих захисників – до нього викликали швидку допомогу.
О 9:00 учасники зібралися з прапорами, плакатами й портретами своїх близьких. Поряд чергувала поліція – цього разу рух перекрили не на пішохідному переході, а безпосередньо перед родинами, які стояли на площі, повідомляє Переяслав.City.
– Чекаю сина... – старається стримати сльози мама Владислава Миколайовича Давидюка. – Хлопці нам сказали, що він загинув… Але я не вірю нікому і нічому. Я чекаю.
Він служив у Президентській бригаді. 1 грудня минув рік, як він зник безвісти. Кажуть, що тяжко шукати, бо їх навіть не тримають разом з усіма.
Кожну хвилину, і кожну секунду я молюся і прошу в Бога, щоб дитина моя повернулася додому. До останньої сотої процента, який нам дають, буду чекати.
Сюди на акцію приходжу, щоб сину десь там було легше.
Я тут, бо я — його голос…
Марія Колесник приходить на акцію надії з дітками щоразу, як є змога. Вони тримають прапор зниклого безвісти воїна Колесника Артема Олександровича, кулеметника 1 взводу 2 роти 3 ОТБр.
– Чекаємо тата і чоловіка. Офіційно він вважається зниклим безвісти. Майже два роки тому в лютому він не повернувся із завдання. Це було у Білогорівці Луганської області. Ця територія вже під росією.
Побратими мені кажуть, що він загинув – піди постав свічку за упокой і заспокійся. Але я не можу в це повірити, бо я не бачила його, не поховала, тому ніколи не повіримо. І в його частині мені кажуть, що чоловік загинув, але вони не змогли забрати тіло… А коли зможуть – невідомо. Там же все окуповано.
Але ми все одно надіємося…
Олена стоїть на акції із прапором надії за свого кума. Станкевич Євгеній Вікторович (37 взвод 56 бригада) зник безвісти 4 вересня 2025 року.
– Нам поки що нічого про нього не відомо. Його чекають мама, син і донька. більше нікого в нього немає.
І ми приходимо сюди на площу щоразу, бо є надія, що він знайдеться живим. Сподіваємося і чекаємо…
– Поверніть моє серце, – плаче мама Ольга Іванівна. Її син Катрич Олександр Васильович 31 липня 1986 року народження, служив у в/ч А 3425. Зник безвісти 17 березня 2025 року.
– Вже дев’ять місяців як зник, а мені нічого про це невідомо. Ніхто нічого не каже: ні побратими, ні військова частина. Чотири їх було і всі чотири хлопці зникли – їхня доля невідома, кажуть, і все…..
Я приходжу на ці акції з надією, що, можливо, хтось десь нас побачить, може нас Бог побачить і поможе…
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі, фейсбуці та TikTok
