Всеукраїнський день бібліотек відзначили 30 вересня. Наша центральна районна бібліотека наразі налічує близько 40 тисяч примірників книг різноманітних напрямків. Працюють тут шість осіб. Директорка Централізованої районної бібліотечної системи (їй підпорядковуються також сільські бібліотеки) Світлана Харіна, 65 років, розповіла журналістові Переяслав.City про те, що і скільки зараз читають переяславці.
– Зараз у нас, як ніколи, багато сучасної української літератури, а також зарубіжної в українських перекладах. Багато книг дарують читачі. А ще діє обласна програма поповнення книжкових фондів, за нею ми отримуємо близько трьох тисяч нових книг. Проте списується у рази більше. У зв’язку з декомунізацією було списано дуже багато радянської літератури.
– Книг меншає, а як щодо читачів?
– Тенденція така, що читачів меншає всюди. Однак, на диво, буквально останнім часом помітила, що відвідувачів все-таки стає більше. Раніше до нас ходили в більшості студенти та школярі за навчальною літературою, трохи людей середнього віку. А зараз всі хочуть читати нову українську літературу, твори про сучасну війну. У дитячу бібліотеку приходять цілими класами. Якщо прикинути приблизно, то щодня три наші відділи (для дорослих, для юнацького віку, читальна зала) відвідує близько п’ятдесяти осіб. Ми проводимо різні заходи, щоб популяризувати читання. Наприклад, минулого тижня відзначали 250-річчя Котляревського, при бібліотеці діє літературна студія «Дитинець». У читальній залі є три комп’ютери із доступом до інтернету, за ними можуть попрацювати всі охочі.
Світлана Харіна (праворуч) зі своїми колегами у читальній залі бібліотеки
– А що ви самі читаєте?
– Стараюся знайомитися із новою українською літературою, яка нам надходить. Це, зокрема, твори Лиса, Дочинця, Кокотюхи (у нього різнопланові романи, користуються серед наших читачів особливим попитом), брати Капранови, Ірен Роздобудько, Люко Дашвар, Любко Дереш, Макс Кідрук. Щоб комусь щось радити, я ж маю розуміти, про що та чи інша книга. А молодих письменників зараз вистачає і пишуть гарно.
– Як ви стали бібліотекаркою?
– Мріяла стати океанологом, але не вийшло. У мене тітка працювала бібліотекарем саме тут, але у дитячій. Так вийшло, що вона травмувала ногу і робила операцію, довго відновлювалася, а я її у той час заміняла, саме закінчила школу. Мені сподобалося. Потім вступила до Київського освітнього училища на бібліотечний факультет, працювала в Києві у бібліотеці Лесі Українки. А коли вийшла заміж, повернулася до Переяслава, і з 1973 року працюю тут.
– Як відзначили професійне свято?
– Урочисто керівники району привітали всіх бібліотекарів в адміністрації. А потім у неформальній обстановці поспілкувалися з колегами у будинку культури. Домовилися, що найближчим часом поїдемо на екскурсію в Буки.
