Навесні цього року львівський журналіст, учасник АТО Андрій Мочурад (35 років) два місяці провів в Антарктиді на українській дослідницькій станції «Академік Вернадський». Разом із Віктором-Миколою Гаврилюком, який був оператором, підготував чотири терабайти (близько 60 годин) відеоматеріалів, зараз працює над книгою про подорож. До Антарктиди діставався самостійно. Про це 25 вересня розповів студентам переяславського вишу в рамках проєкту «Відкритий університет».
Відгребли за всіх «журналістів» України
– До 2018 року станція «Академік Вернадський» була досить закритим для українців об’єктом, – зазначив Мочурад. – Керував там такий собі радянський військовик, тому туди було нереально потрапити. Хоча б щось про Антарктиду знали приблизно 110 людей в Україні – полярники та їхні сім’ї. Трапилася така штука, що у 2018-му мій побратим з «Айдару» Євген Дикий став виконувачем обов’язків голови Національного антарктичного наукового центру. Передусім він почав ходити по телеканалах і розповідати цікаві речі, які сам почув, бо на той момент ще не був в Антарктиді. Якось ми з Євгеном зговорилися про те, як я знімав фільми в зоні АТО, а потім він запропонував: «А як щодо того, щоб зняти документальний фільм в Антарктиді?». Йому необхідно було популяризувати станцію, щоб мати змогу вибити більше фінансування для наукових досліджень. Він додав, що якщо доберуся туди сам, то харчування та проживання мені забезпечать. І з того моменту я взявся за підготовку, зокрема, шукав кошти на техніку, адже, навіть якщо батарейка належить якомусь телеканалу, ти не зможеш використовувати свої матеріали, як захочеш. Було важко знайти гроші, бо мало хто вірив, що моя авантюра вдасться. Однак люди все ж допомагали, розуміли, що я їду туди не погуляти, а назбирати унікальних матеріалів, які будуть корисними для всіх.
Андрій Мочурад проїхав усю Європу, перелетів Атлантичний океан, побував у Аргентині та Чилі, доки добирався до Антарктиди. Детально про це не розповідав, сказав, що багато написав у книзі. Натомість звернув увагу на складнощі, які спіткали його безпосередньо на станції.
– Через те, що про Антарктиду в нас було відомо мало, люди почали дещо вигадувати, – зазначив мандрівник. – Зокрема, це роблять ті, хто називає себе журналістами. Якщо почитати українську пресу, то в Антарктиді і птеродактиля відкопали, і динозавра знайшли, і ліки від раку винайшли. Абсолютно некомпетентні люди, які вважають себе медійниками, ловлять полярників, які не хочуть з ними спілкуватися зі зрозумілих причин. Наприклад, у жінки-науковця, яка має сім’ю, питають: «От ви їдете на станцію. Там будуть мужчіни. Як ви будете жить з мужчінами?». Ми потім на станції відгребли за всіх «журналістів» України. І я розумію науковців. От ви можете відрізнити біолога, який досліджує первісних безхребетних, від біолога, який досліджує морських ссавців? То чому біолог має розрізняти журналіста від письменника, новинара чи документаліста? Полярники не хотіли нам давати інтерв’ю навіть під диктофон, а ми ж приїхали знімати фільм. У певний момент я навіть хотів повертатися додому через те, що мені ставили палиці в колеса. Уже й домовився із туристичним судном, що з ними відпливатиму. Але отямився, бо два-три придурки не варті того, щоб завалився такий проєкт. Були полярники, які дуже допомагали, так ми й назбирали купу унікальної інформації. Щоб зробити фільм, необхідні шалені кошти, тому поки що не знаю, коли він буде.
Пост, який збентежив міністерство
Протягом перебування в Антарктиді Андрій Мочурад отримував замовлення від українських телеканалів. Його відео голосування там під час президентських виборів показали у нас близько одинадцятої вечора. Як зазначив журналіст, саме того дня у нього трапилися неполадки із технікою та ще й необхідно було якомога швидше надіслати матеріал через різницю в часі.
– Мій пост, який став найпопулярнішим з Антарктиди, – про результати голосування на станції, – іронічно сказав. – Тобто те, що в нас клоун став президентом, – вже ні для кого екзотикою не було. Нашим телеканалам була потрібна інформація, як пінгвіни голосують! 37 виборців! Якщо це число помножити навіть на сто, це все одно менше статистичної вибірки. Це ніякого не має значення, взагалі ніякого! Я написав дуже злісний пост про те, що «та ви задовбали, тут що, немає наукових досліджень, вам усім лише треба, як ми проголосували?». Пост настільки поширився фейсбуком, що до мене деякі недобіологи (саме ті, які постійно заважали працювати) підходили і казали: «Витри цей пост». А я відповідав: «Чекай. Тобто ти зараз говориш журналістові, який офіційно працює у державній структурі (мене ж запросили ваші керівники), щоб він щось видалив зі свого фейсбуку?» – «Так, бо скандал дійшов до міністерства освіти». Кажу: «Ну і?.. Значить, є проблеми в Міністерстві освіти та науки, якщо такі питання виникають».
Андрій Мочурад зазначив, що на станції тепер більше молодих науковців, їх добре забезпечують і загалом ситуація з «українською Антарктидою» покращується. Проте недоліки все ж є:
– У науці ми ніколи не наздоженемо Британію чи Америку. Розкажу вам такий анекдот. Чоловік купив собі маєток у Британії, підходить до сусідського садівника: «А що ви робите із травою? Вона така класна, яскрава, густо росте. Бо ми і чорнозем завозили, і різну траву сіяли, а вона ніяка». Садівник на нього поглянув із британською зверхністю і каже: «Нічого». – «Ну як це – нічого?», і продовжує свою тираду. Садівник: «Просто нічого». – «Та скажіть врешті-решт, ми ж сусіди». – «Ми просто косимо і поливаємо, косимо і поливаємо. І так сто років». Ми ніколи не наздоженемо британців, бо «і так сто років» не вміємо. Потрібно системно й наполегливо працювати.
В Антарктиді насправді дуже розвинений туризм. Там близько 67% людей – це туристи, трохи більше 20-ти – обслуговуючий персонал, а науковців лише 12%, це дані за 2012 рік. Тобто Антарктида відкрита для будь-кого, просто це дорого, ненадовго і з величезними обмеженнями. Завдяки, зокрема, моїй популяризації один мій колега, який також займається приватною туристичною діяльністю, в 2020 році повезе туди першу групку людей. Вони навіть побувають на станції «Академік Вернадський», хвилин зо п’ять. А так близько десяти днів проведуть в Антарктиді. За це кожен платить сім тисяч доларів, це собівартість поїздки.
Не оминув Андрій Мочурад і тему фауни в Антарктиді. Зауважив, що це дика природа, тому часом бувало справді небезпечно.
Морський леопард
– Морський леопард – це м’ясоїдна чотириметрова тварина, – показує фото. – Інколи він може пустувати. Наприклад, пливеш ти у човні, а він тобі шматок пінгвіна приносить, як кіт мишку. А одну британську дослідницю він граючись затягнув під воду й вона померла. Типу: «Як це ти не дихаєш під водою?». А от пінгвіни смердять, запахом нагадують мокрих курей. Вони досить пасивні істоти. Я знайшов спосіб, як їх можна фотографувати впритул, коли вони не просто не втікають, а ще й дзьоба в камеру пхають. Слід присісти і підходити до пінгвіна так, щоб не здаватися вищим зростом. Попри їхню пасивність, інколи помічав цікаву поведінку. Ось на відео молода чайка клює мертвого пінгвіна. Раптом інші пінгвіни, яким мить тому було абсолютно байдуже, що біля них хижий птах, починають відганяти його від трупа свого «побратима». До того ж роблять це настільки агресивно, що чайка летить з острова. Коли я показав це біологам, вони сказали: «Дай нам відео для аналізу. Ми вперше таке бачимо».
Шансон та «московські» таблички
Журналіст готовий ще раз поїхати в Антарктиду, проте за інших умов.
– Робити на халяву те, що має робити державна інституція? Ні, вибачте. Я поїхав би на тих самих умовах, що їдуть науковці: з чіткими завданнями, зарплатою та компенсацією проїзду. І я не набиваю собі ціну, просто не бачу сенсу витрачати так життя, робити безкоштовно те, що повинні інші структури. Напевно, якби цей фільм, окрім мене, був комусь потрібен, мені не треба було б туди їхати, бо там є все, щоб знімати. Краще поїду на Аляску працювати над фільмом про українців, які живуть в Канаді. Тим паче, мене туди запрошували.
Андрій Мочурад провів у Переяславі цілий день і встиг помітити певні недоліки. Закликав молодь бути активнішою:
– Я походив вашим містом. Там музей недобудований, там діти бухають, там таблички «вулиця Московська» висять. Та візьміть ухвалу міської ради, за якою Московська давно вже не Московська, візьміть кількох хлопців, поздирайте ті таблички, прифігачте у недобудованому музеї. А збоку зробіть табличку «Музей декомунізації вулиць Переяслава». Хтось це має робити, нехай інколи і здається, що важко. У американських десантників є таке гасло: «Легкі завдання ми виконуємо відразу, неможливі – трішки пізніше». Не існує перепон, існує лише ціна вашої жертви. Як я потрапив у Антарктиду? Взяв і поїхав, а люди, які намагалися завадити, були слабкими. Такі люди завжди слабші.
Ось сьогодні я їхав до вас із Києва маршруткою, водій увімкнув шансон. Я попросив вимкнути російську музику, інший чоловік почав кричати, що я можу вдягнути навушники. Кажу йому: «Давайте представимося. Лейтенант ЗСУ 80-ї аеромобільної. Що ви мені хочете сказати? – «Націоналіст, сука». Я встав: «Можете повторити, будь ласка». Чоловік так і не повторив, а у мене хороша пам'ять, і тепер він кульгає, бо має вибитий меніск. А водій, побачивши, що я рішуче налаштований, увімкнув українське радіо. Я не говорю, що якийсь герой. Просто нафіга стріляти і різати сєпарів на сході, якщо тут поруч такі самі? Проводьте з ними профілактичні бесіди, фізичний вплив – це лише у крайньому випадку.
«Академік Вернадський» – єдина українська антарктична станція. Розташована на мисі Марина острова Галіндез. Вона працює цілий рік і є метеорологічною та географічною обсерваторією. Заснована в 1953 році як британська станція «Фарадей». У лютому 1996 року придбана Україною за символічну ціну в один фунт стерлінгів та перейменована на «Академік Вернадський» на честь видатного українського вченого Володимира Вернадського, першого президента НАН України. Головне призначення станції – проведення наукових досліджень в Антарктиді. Для виконання цього завдання підпорядковано всю життєдіяльність станції та Національного антарктичного наукового центру. Напрямки наукових досліджень: океанографічні та біоресурсні; гідрометеорологічні; фізика полярного геокосмосу і сонячно-земних зв'язків; ядерно-фізичні дослідження Землі та атмосфери; геолого-геофізичні; біологічні (системне дослідження структури та функцій антарктичних біоценозів); медико-фізіологічні.
