Софія Левицька — українська художниця, яка на початку ХХ століття здобула визнання у Парижі та стала частиною європейського мистецького середовища. Її роботи захоплювали критиків, а стиль поєднував кубізм із українськими мотивами. Та попри успіх і славу, життя мисткині було сповнене драматичних випробувань, які зрештою призвели до трагічного фіналу. Історія таланту, кохання і болю, що змінила її життя назавжди, розповідає Переяслав.City з покликанням на видання "Українки".
Нещасливий шлюб
Софія Левицька народилася у 1874 році на Поділлі у багатій українській родині поміщиків, близькій до української інтелігенції. Її батько Пилип Левицький приятелював із Володимиром Антоновичем, Тадеєм Рильським, Павлом Житецьким. Її брат – лікар і письменник Модест Левицький в 1919 році був головою української дипломатичної місії у Греції, згодом – викладачем Української господарської академії в Подєбрадах (Чехо-Словаччина).
Однак доля самої Софії склалася трагічно. У 19 років її видали заміж за значно старшого чоловіка, який виявився п’яничкою та психічно неврівноваженим.
Софія Левицька, “Поцілунок”
Біла смуга
Очевидно, шукаючи розраду в творчості, Софія починає малювати і навчатися малярству. Спершу – у Києві, а в 1905 році батьки відправили її до Парижа до відомої школи Еколь де Бoз-Aр. Її успіхи в навчанні були настільки вражали, що вже через рік її допускають робити копії з картин у Луврі. Тут вона познайомилася з молодим французьким художником Жаном Маршаном, з яким прожила близько двадцяти років.
Софія багато малювала – переважно великі картини і виставляла їх у паризьких салонах, зокрема популярних салонах «Незалежних» та Осінньому. Твори українки помічають, вона отримує все більше схвальних відгуків від відомих митців – художників та поетів.
Софія Левицька, “Портрет паризької дами”
Ілюстрація до книжки «Вечори на хуторі біля Диканьки»
Українка навіки
З 1910 року Софія ілюструє прозу і вірші. Разом з Анрі Матіссом художниця співпрацює з популярним столичним журналом Montjoie.
В 1913 році відбулася перша персональна виставка Софії Левицької. Відгуки критиків та глядачів були більш ніж позитивними: її роботи сприймалися як свіжий подих у мистецтві, їх порівнювали з поезією та хотіли бачити нові твори.
Особливий інтерес викликала її графіка з елементами українського народного мистецтва. Не менше зачаровувала українка і своєю легкою доброю вдачею, сердечністю та вмінням розрадити і підбадьорити.
Водночас Софія Левицька не забувала про батьківщину, пильно стежила за подіями на українських землях під час Першої світової війни, з ентузіазмом сприйняла початок Української революції.
Картина Софії Левицької
У путах долі
З цією метою вона самотужки переклала французькою «Вечори на хуторі біля Диканьки» Миколи Гоголя, а також підготувала до видання власні ілюстрації. Щоправда, ця книжка вийшла у світ аж у 1921 році і нині є бібліографічною рідкістю.
У 1919 році Софія Левицька створила лінорит «Визволення України», де козак, поборовши двоголового орла, атакує білого. Своїх друзів – французьких художників мисткиня закликала обов’язково їхати в Україну, багату на мальовничі краєвиди, що нічим не поступаються Французькій Рів’єрі.
На жаль, кінець життєвого шляху художниці був затьмарений особистим горем.
Софія Левицька, “Український пейзаж”
Автопортрет, Софія Левицька
Коло Левицької
Всі спроби Софії вилікувати доньку виявилися марними. А її коханий Жан Маршан залишив її наодинці з бідою. Відчай призвів до божевілля самої художниці, що прискорило її відхід.
Трагедія Софії Левицької зворушила паризьку богему, її друзі вирішили упорядкувати творчу спадщину українки і створили товариство «Приятелі Софії Левицької», до якого увійшло чимало знаних французьких митців.
Планувалося влаштувати посмертну виставку, видати монографію, надрукувати гравюри…
Проте реалізувати вдалося лише перше: у травні-червні 1938 року в галереї Самбона відбулася виставка творів Софії, на якій були представлені невеликі полотна й акварелі, які репрезентували спогади художниці про Україну: квіти, селяни, танці та портрети… Всі інші наміри обірвала Друга світова війна.
Її ім’я назавжди увійшло в історію французької графіки ХХ століття. В українських музеях та приватних колекціях твори художниці – велика рідкість, у Франції збереглися лише поодинокі графічні матеріали та олійні твори Софії Левицької.
Картина «Софія Левицька» художниці Людмили Рябкової, Jose Art Gallery
«З’єднані», Софія Левицька
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі, фейсбуці та TikTok
