«Хочеш втратити друга – позич йому гроші», стверджується в давній приказці. А ще кажуть, що потрібно позичати лише ту суму, яку ви готові втратити. Дехто взагалі відмовляється позичати, аби не псувати стосунків, хтось не пробачить і гривні, а хтось таки обирає стосунки, а не гроші.
Журналісти Переяслав.City запитували, які позики пробачали своїм боржникам жителі Переяславщини.
Тетяна Тонконог, 56 років, с. Стовп’яги:
– Років чотири тому ми позичили гроші одному чоловікові. Сума невелика, але він її досі не повернув. Спочатку обіцяв, потім пішов в АТО, після того в мене язик не повертається нагадувати. Може, забув, чи ще чогось. Зразу було трохи неприємно, а зараз і не згадується. Я з ним добре спілкуюся, вітаюся – у селі це показник. Буває, хтось пройде повз мовчки чи й відвернеться, думаєш: а скільки ж цій людині допомагала! Стає тоді трохи не по собі, але намагаюся не звертати уваги на таке і не думати. Пробачаю людям їхню невдячність – собі ж легше.
Лариса Лебединець, 31 рік, місто:
– Ми з чоловіком надаємо послуги з ремонту оргтехніки і побутової техніки. Деякі установи, досить відомі в місті, з нами так і не розрахувалися. Найбільша сума боргу – 2000 гривень. З боржниками ми припиняємо співпрацю. Буває таке, що люди приносять техніку, а після ремонту її не забирають. Деякі пристрої у нас лежать близько року. А якщо звертаються старенькі, наприклад, щоб відремонтувати тонометр, робимо їм великі знижки. Буває, чоловік взагалі не бере грошей із таких людей. Також у нас діють знижки для учасників АТО.
Ольга Черненька, 57 років, с. Помоклі:
– Важко сказати, чи це я пробачила борги, чи ті, хто мені винен. При Радянському Союзі ми будували дім, мої батьки, всі родичі старались допомогти, несли гроші за здані телята й свині в Ощадкасу. На ощадкнижці в мене було 5 тисяч карбованців (на той час велика сума), вони зникли в один день і ніхто їх не поверне. Не дісталось мені «юлиної тисячі», і «вітіна тисяча» теж пролетіла повз мене. А в 2001 році збанкрутів банк «Україна» і нам за три місяці не віддали зарплату. Я працюю бухгалтером у сільраді і добре пам’ятаю, що тоді не отримали грошей ні ми, ні наші кочегари, ні сільські працівники культури. Так цей борг і не повернули. Значить, нічого не залишається, як прощати.
Оксана Шевченко, 35 років, місто:
– Вже дев’ять років, як я працюю в продуктовому відділі магазину «Ярмарковий», що у місті. Кілька років тому я відпустила продукти жінці, яка жила недалечко від магазину, на 250 гривень. Ці гроші вона обіцяла віддати, кожного разу, як приходила за новим товаром, але так і не повернула. Згодом ми дізналися, що вона продала свій будинок і виїхала з міста. Про це я повідомила власників магазину і цю суму списали.
Наталія Давиденко, 62 роки, місто:
– Про гроші не скажу, кому позичали, то потім люди нам віддавали, а так багато чого було. Всього і не згадаєш. От, наприклад, кілька років тому ми будували сарайчик біля хати. Залишилося чимало цегли. Особливої потреби якось її використати поки що не було. Думали, може згодом згодиться для чогось. Аж тут минулого літа у наших кумів виникла гостра потреба ремонтувати будинок. Коштів у них особливо не було, то попросили нашу цеглу з тим, щоб потім віддати. Ми погодилися. А згодом вирішили з чоловіком, нехай вже не віддають ту цеглу. І я не вважаю, що для нас це – втрата. Це – допомога близьким людям. Навіть приємно, що та цегла знадобилася для такого діла, а не стоїть просто за хатою.
Валентин Дмитренко, 25 років, с. Козлів:
– У мене часто позичають гроші друзі та знайомі. Стараюся нікому не відмовляти і загалом всі вчасно віддають. Проте був випадок, коли один товариш позичив 700 гривень. І наче все нормально, каже: «Ми ж друзі, друзі. Все віддам». Але тягнулося це десь пів року. Зрештою той хлопець дав зрозуміти, що нічого не поверне. Ми й до цього майже не спілкувалися, а тепер взагалі немає жодних стосунків. Був ще випадок, коли позичив другу 500 гривень, а тоді він каже: «Та я ж тобі віддавав», хоча цього не було. Але я не засмутився, знаю, що колись і він мене просто так виручить фінансово. Значно більші суми даю в борг лише дуже близьким людям. Сам же позичаю рідко і на короткий термін. Було таке, що й тисячу доларів на серйозну покупку брав у борг, але повернув через кілька днів. Якщо вже позичив у когось, то точно про це не забуду, поки не віддам.
