Люди різних професій розповіли журналістам Переяслав.City про свої пригоди на новорічні свята. І хоча цей період асоціюється у нас із веселощами, не всі історії з цього списку радісні.
Лариса Воловик, 55 років, колишня вихователька дитсадка «Берізка»:
– Я 25 років працювала вихователем. З дітьми траплялися різні веселі історії, але вони швидко забулися. А випадок, який стався з вихователькою Людмилою Ружановською, ще досі пам’ятають, хоча з тих пір минуло близько десяти років. Вона грала Лисичку на новорічному ранку. Вийшла танцювати, зачепилася каблуком за спідницю, і та впала на підлогу разом із хвостом… Вихователька залишилася в капронових колготках. Усі завмерли. Люда «ой-ой-ой» і забігла за ялинку. Зал зареготав. Воно й не дивно, що так сталося. Вихователі грають різних героїв на святі і по кілька разів перевдягаються. Поспішаючи, могла й не застібнути ґудзик. Сценку тоді якось по-іншому обіграли. А ялинка стала прихистком для лисички без спіднички.
Борис Любченко, 28 років, співак:
– У новорічні свята я отримую багато пропозицій попрацювати. Зазвичай, виступаю на корпоративах і в ресторанах. А три роки тому мене запросили поспівати 31 грудня на весіллі в однієї переяславської пари. Святкування закінчилося о 21 годині. Після цього я ще до ранку працював на новорічній вечірці в ресторані «Діброва». Два різнопланові свята в один день – це важко. До того ж я вже два тижні працював без вихідних. Ті новорічні свята найбільше запам’ятав, бо стомився як ніколи.
Зустріти вовків у лісі на Новий рік -- погана прикмета)))
Петро Косюхно, 58 років, головний лісничий Ржищівського військового лісгоспу:
– На початку 2000-х мій колега, головний лісничий Переяслав-Хмельницького держлісгоспу Володимир Павлик запропонував відзначити Різдво на його малій батьківщині – в селі Турківського району на Львівщині. Я погодився, бо дуже хотів побувати в тому красивому краї та ще й взимку. Гостювали ми в його однокласника Івана. Коли приїхали, Івана вдома ще не було (він мав повернутися з відрядження – служив механіком на кораблі дальнього плавання). Нас зустріли дуже приязно, напоїли, нагодували. А потім батько Івана попросив сходити в ліс по ялинку. Там ставлять деревце не на Новий рік, а саме на Різдво. Павлик ті місця добре знав, тож ми взяли сокиру й пішли. Іти до лісу треба було кілометрів два. І не асфальтною дорогою, а сніговими переметами, інколи снігу було мало не по пояс. Знайшли потрібне дерево, зрубали. І тут картина: по снігу біжить, провалюючись, олень, а за ним – десяток вовків. Вони його оточили і ось-ось почнуть рвати. Ми здрейфили: а раптом оленя їм буде мало? А в нас зі зброї – лише сокира. Швидко утекли звідти. Додому дісталися благополучно. І ялинку принесли.
Приїхав Іван, і ми як слід відзначили Святвечір. Гуляли за щедрим столом, весело і довго. Лягли спати під ранок. Виспатися не вдалося. Іванів батько, місцевий паламар, почав тормошити: «Хлопці, йдемо в церкву, це святе діло». Посунули, де подінешся, – традиція є традиція. Прийшли, а в них проблема: не з’явився бас із церковного хору. Усі хвилюються. І тут Павлик візьми та й скажи: «Так Петро ж володіє прекрасним басом! Давайте його поставимо в хор». Я трохи сторопів, та коли побачив, як зраділи люди, як пішов поголос рядами: «Київський бас приїхав», «Київський бас», – погодився. А може, ще голова погано варила від недосипу. Отямився лише тоді, коли вже підіймався сходами: я ж не знаю жодної церковної пісні, жодної колядки! Щось там басив або просто рот відкривав, імітуючи спів. Думаю, мені пробачили лише тому, що в таке велике свято не прийнято когось засуджувати. А в колі друзів мене ще років десять називали «київським басом».
Денис Порохня, 25 років, провідний інспектор РС ГУ ДСНС України в Київській області.
– Найбільше запам’яталася історія, яка трапилася 2 січня 2017 року. Переяславська родина відсвяткувала Новий рік і вирішила попаритися в лазні, яку нещодавно збудувала на дачі. Димар був неправильно змонтований, і лазня загорілася. Вогонь знищив дах і сильно пошкодив приміщення. Господарів було шкода, адже вони навіть не встигли скористатися новенькою лазнею. А 1 січня 2018 року була пожежа в житловому будинку в місті. Вогонь від газової плити поширився кухнею. Кімната частково вигоріла. На щастя, ніхто з людей не постраждав. Взагалі на новорічні свята ДСНС працює у посиленому режимі. У ці дні в нас чергують 16 рятувальників, це майже вдвічі більше, ніж зазвичай.
3 січня 2017 року в Переяславі сталася неординарна подія – впала новорічна ялинка на центральній площі міста
Аліна Бондаренко, 31 рік, інспектор сектору моніторингу Переяславського відділу поліції:
– З нашою роботою пов’язані невеселі і навіть трагічні історії. В останні роки в поліцію надходило чимало звернень через вандалів, які пошкоджували то новорічну ялинку, то інсталяції на центральній площі міста. Резонансний випадок стався на початку 2018 року, коли зловмисник спалив різдвяний вертеп. А минулоріч невідомий вандал обписав різдвяну інсталяцію нецензурними словами, а потім намагався її порубати сокирою. Зашкодили волонтери, які сиділи в засідці й викликали поліцію. На жаль, порушникові вдалося втекти. А 31 грудня 2016 року в Хоцьках убили чоловіка. Між місцевими жителями, які розпивали спиртні напої, сталася сварка, яка призвела до цієї трагедії.
Марина Степаненко, 38 років, власниця творчої майстерні:
– Ми кожного року шиємо новорічні костюми. Буває так, що сьогодні телефонують, а завтра вже повинна бути примірка. І якщо людині вкрай треба, то беру матеріали додому і ніч шию. А одного разу переробляла костюм у день виступу і принесла прямо на свято. Обшиваючи інших дітей, інколи забуваю про своїх. Шість років тому моя донька, яка тоді була в другому класі, мала грати Пірата на новорічному святі в школі. Я про це згадала напередодні ввечері. До 5-ої ранку шила дитині костюм. У мене три доньки, і я завжди сама шию їм святкові наряди. Причому на кожне свято – щось новеньке. Мені це подобається.
