«Щось настрою немає, погода погана, із хлопцем порвали, нічого робити не хочеться. Ой, це, мабуть, депресія». А може, й ні? Цю хворобу приписують собі багато людей, особливо й не вникаючи, які її симптоми та до чого вона може призвести. А от той, хто справді потребує допомоги фахівця, інколи навіть цього не розуміє. Журналіст Переяслав.City зустрівся із психологом Центру соцзахисту пенсіонерів та інвалідів Володимиром Марченком (33 роки), щоб детальніше розібратися у цьому питанні. Як продіагностувати, куди звертатися з проблемою, чи реально вилікувати депресію – читайте в нашому матеріалі.
– Поясніть, будь ласка, простими словами, що таке депресія?
– Депресія – це захворювання, за якого людина тривалий час відчуває пригнічення та втрачає інтерес до тих справ, які раніше приносили задоволення. Я для себе зробив таке просте визначення: депресія – це ніби дивитися через затемнене вікно на весь навколишній світ. Тобто людина бачить все у чорно-білих тонах, всюди негатив. Якщо це триває більше двох тижнів, то варто звернутися до спеціаліста.
– Що може стати причиною депресії?
– Є три фактори, які впливають на виникнення депресії: біологічний, психологічний та соціальний. Біологічний – це спадковість та фізіологічні порушення в обміні біологічноактивних речовин в головному мозку. Вчені зазначають: якщо в одного з батьків проявлялася депресія, то вірогідність того, що в дитини вона також буде, – 25 відсотків, якщо в обох батьків – сягає 50 відсотків. Але я схиляюся до думки, що це найменш суттєвий фактор із трьох. Психологічний фактор – це система мислення людини (коли вона фокусується на негативі). Наш світ дуже швидко глобалізується, висуваються високі вимоги до роботи в будь-якій сфері, виділяють культ успішної особистості. Через це хтось або ми самі ставимо собі зависоку планку, якої частенько не можемо досягти. Потім починаємо критикувати себе, почуваємося неповноцінними і розвиваються стресові та депресивні стани. А перші кроки до цього відбуваються в сім’ї. Батьки зараз хочуть, щоб їхні діти були розвинуті в усіх напрямках: спорт, мова, мистецтво. І коли дитина у певній сфері не досягає результату, то цілком вірогідно, що почуватиметься якоюсь «не такою». Це якраз і є соціальним фактором.
Наведу реальний приклад. Батьки одного хлопчини дуже хотіли, щоб їхній син став професійним футболістом. У нього були задатки, але не видатні, середнього рівня. Батьки ж робили все можливе: заохочували, оплачували навчання у спортшколах. Врешті хлопець дійшов до віку, коли слід переходити із молодіжної до основної команди. Але його не взяли – не дотягував. У нього – стрес, який переріс у депресію. До футболу з’явилася відраза. А чому? Бо він (чи хтось) поставив зависоку ціль і не досяг її. Довелося звертатися до спеціалістів, виходили з цього стану близько трьох місяців. Зараз цей хлопець – доволі успішний бізнесмен, має власну сім’ю. Тому депресія – це ще не вирок.
– Як визначити, що в людини психічний розлад?
– Зміна поведінки, пригнічення, втрата апетиту або ж переїдання, втрата ваги, постійна сонливість, гірше функціонують внутрішні органи, через що виникають закреп або діарея. Але у будь-якому разі передусім треба запитати, що сталося. Звичайно, людина, яка опинилася в такій ситуації, не завжди йде на контакт. Проте не можна на неї тиснути. Навпаки, варто показати, що ви лише хочете допомогти, що любите та цінуєте її: «Я хочу тебе підтримати», «Хочу, щоб ти знав, що я поряд». У жодному разі не применшуйте тієї проблеми, ситуації, що з нею сталася. Типу: «Ти знаєш, у мене також таке було і нічого страшного. Попив чаю із м’ятою й стало легше». Якщо людина відкриється, і ви налагодите контакт, то можна буде якось вирішувати проблему.
– Чи можна обійтися без фахівців?
– Депресія буває трьох стадій: легка, середня та важка. Під час легкої є ймовірність, що можна обійтися без спеціаліста. Але при цьому сама людина в депресивному стані повинна бути зацікавлена в цьому. Як це зробити? Запропонувати зайнятися тими справами, які раніше приносили їй задоволення. Це може бути риболовля, зоопарк, кіно, опера – щось просте, таке, що не перенавантажує. Якщо вона не хоче, то потрібно домовлятися: «А давай визначимо день та час, коли ти захочеш це зробити зі мною. Перевіримо, чи стане тобі краще?».
Якщо ж депресія уже дійшла до середньої чи важкої стадії, то обов’язок близьких людей – переконати цю особу відвідати спеціаліста: спочатку сімейного лікаря, а потім психолога, психотерапевта чи психіатра. Можна почитати людині симптоми депресії, але самому не ставити діагноз: «Я не кажу, що в тебе ця хвороба, але давай про всяк випадок перевіримося».
– Як лікують депресію?
– У психотерапетів є методика виявлення депресивних станів. Ставиться ряд запитань (Як ви прокидаєтеся? Чи пригнічує вас все навколо? Чи хочете з кимось спілкуватися? Чи відчуваєте фізичний біль?), за якими можна визначити рівень цього стану. Потім іде психотерапія – від елементарного консультування до застосування методик, коли людина повністю поринає у свій стан, щоб докопатися до суті проблеми. Якщо стан важкий, то починається медикаментозне лікування антидепресантами. Самому їх приймати не можна, бо зрештою вони стають тим самим наркотиком для людини.
– Чи можна повністю вилікуватися?
– Звичайно. Але необхідна робота не лише із психологом чи медикаментозне лікування. Передусім я раджу займатися активною фізичною діяльністю: спорт, прогулянки. Фізичне та психологічне здоров’я прямопропорційно пов’язані між собою. Сталося щось погане, не можемо вирішити цю проблему прямо зараз? То чому в неї занурюватися? Коли людина займається спортом, то більше кисню йде до м’язів, а не до мозку. Через це менше думається, зокрема, й про погане. Та й взагалі потрібно шукати позитивні приклади у своєму житті.
У мене особисто також був дуже показовий випадок. Близько півтора року я прожив у майже депресивному стані. Як це трапилося? Свого часу займався копченням риби, м’яса на продаж. Зрозуміло, що все приготоване куштував. І дійшло до того, що почало боліти в боці – печінка, думаю. Начитався в інтернеті симптомів, пишуть, можливий цироз. Пив таблетки, але час від часу болі поверталися. Я не звернувся до лікарів, бо не дуже їм довіряв після смерті матері від раку, а також не хотів чути офіційного діагнозу, боявся вироку. І тому весь цей час був переконаний, що мені залишилося жити щонайбільше три роки.
Уявіть собі: вдома молода дружина, син, роботу обожнюю, стільки захоплень – і нічого не хочеться. Життя в принципі закінчувалося. І не так було за себе шкода, як через те, що без мене ростиме син, що залишу рідних. Я навіть схуднув на 15 кілограмів. Так тривало до моменту, коли мені приснилася мама і сказала йти в лікарню. Її я послухався. Здав аналізи, зробив УЗД. Виявилося, що печінка в нормі, лише стінка жовчного міхура потовщена. Я буквально в той момент переосмислив життя, відчув, настільки щасливою людиною насправді є, дав собі слово слідкувати за здоров’ям. Тож коли в мене трапляється щось негарне, згадую той стан «при смерті» і розумію, що все не так страшно. Тобто, щоб вибратися з депресії, інколи варто згадати щось гірше: чи реально у вашій ситуації все так жахливо?
– На піку депресії людина може довести себе до суїциду. Чи завжди саме через цю хворобу закінчують життя самогубством?
– Ні. Це може бути разова сильна емоційна подія, яка впливає у конкретний момент. Наприклад, дівчина сказала «Я тебе не люблю», а для хлопця це удар. І через кілька днів йому б стало легше, але у стані афекту він може заподіяти собі суїцид. Під дією алкоголю часто це трапляється. При депресивних станах алкоголь чи наркотики протипоказані, стане лише гірше. А взагалі за статистикою, 20 відсотків людей з депресією намагаються покінчити життя самогубством. Кожен п’ятий!
Володимир Марченко закінчив переяславський педуніверситет за спеціальністю «біологія та практична психологія». З 2008 року працює в Центрі на посаді практичного психолога, з 2015-го – провідний психолог стаціонару психоневрологічного профілю. Найчастіше працює з клієнтами, які страждають на шизофренію, олігофренію, деменцію.
– Як правильно слідкувати за своїм психологічним здоров’ям?
– По-перше, людина повинна повноцінно відпочивати. І це не тільки полежати на дивані та подивитися телевізор, а й погуляти містом, сходити в кіно, на природу, без алкоголю. По-друге, спорт. По-третє, спілкування. Якщо у вас є якась проблема, завжди нею діліться. Виговоритися – це насправді дуже корисно. Розвивайтеся, відкривайте для себе щось нове. Потрібно аналізувати себе: порівнювати з іншими, але не лише тягнутися до кращих, а й звертати увагу на тих, у кого ситуація в житті значно складніша. І не варто боятися звертатися до спеціалістів. Це не означає, що ви якийсь псих, це цілком нормальна практика у всьому світі, навіть для профілактики.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
