Карантин, ізоляція, ризик заразитися хворобою, від якої не існує вакцини. Звичайно, все це лякає – і це нормальний процес. Проте інколи страх переростає у панічні атаки, стрес, депресію. Як цього не допустити, як пристосовуватися до нових умов життя? Журналіст Переяслав.City дізнавався відповіді у переяславської психологині Світлани Коломієць.
– Що таке страх? Як він виникає?
– За Ізардом (Керрол Ізард, американський психолог – ред.), існує десять базових емоцій, з-поміж них – страх. Навіщо він людині? Для збереження цілісності індивіда. Страх – це добре, людина боїться й шукає шляхи виходу з несприятливої ситуації. Я, як поліграфолог, цікавлюся механізмом виникнення страху, він досить складний. Ми всі маємо триєдину систему мозку: рептильний мозок, лімбічний мозок та неокортекс. Рептильний мозок – це наші інстинкти, можна сказати, наш автопілот, він закладався ще сто мільйонів років тому. Коли людині загрожує небезпека, вмикається механізм – завмри, бийся, втікай. Зрозуміло, як це відбувалося в давні часи і які небезпеки чатували на людей. Але це діє й зараз. Наприклад, якщо у колективі трапилася конфліктна ситуація, ми передусім завмираємо – мене немає. Б’ємося ми тоді, коли починаємо відстоювати власну позицію. А втікаємо – коли уникаємо розмови, банально виходимо з кімнати, щоб не продовжувати конфлікту.
Світлана Коломієць (51 рік) – психолог, психотерапевт, арттерапевт, поліграфолог, голова ГО «Інститут підтримки громадських ініціатив», член Української Спілки Психотерапевтів.
Лімбічний мозок – емоційний. У його мигдалині в результаті стимуляції, власне, зароджується страх. Про неокортекс ми говорити не будемо, бо це аналізатор. При небезпеці неокортекс вимикається. Трапився вибух – ви що, стоятимете й думатимете: а як, а чому це відбувається? Та ні, ви втікатимете – працюватимуть рептильний та емоційний мізки.
– Чи можна перебороти страх і відразу почати аналізувати?
– Ми не можемо контролювати лімбічний мозок, на відміну, скажімо, від серця, яке натренувати і заспокоїти реально. Зі страхом боротися можна, але ми повинні пробоятися. Страх слід прожити, поваритися в ньому. Ви зблідли, у губах та кінцівках поколює, руки пітніють, серцебиття та дихання прискорилися – це нормально. А вже потім ми починаємо аналізувати, шукати вихід.
Як зараз проявляється паніка? Люди починають скуповувати все підряд. Ми так задумані, що без колективу жити не можемо, віддзеркалюємо собі подібних. Рептильний мозок сигналізує нам – вижити можна в колективі, у стаді. Якщо всі купують туалетний папір, гречку та картоплю, то і я так робитиму. Мало хто йде проти системи, проти колективу – треба мати особливі розумові здібності, щоб проаналізувати все наперед.
– Чим страх відрізняється від паніки?
– Це залежить від сили перебігу. От вимкнувся ліфт – хтось панікує прямо до фобії, а хтось розуміє, що мине час і все буде добре. Я за два дні надивилася по телевізору про коронавірус стільки, що практично запанікувала. І тому просто відмовилася від телебачення. Запрацював неокортекс: давайте думати, будьмо розважливими, бережімо себе, але спокійно ставимося до ситуації. І вже я почала заспокоювати по телефону друзів та рідних. Тобто страх є у всіх, це захисний механізм, втім, у кожного він розвинений по-різному. Однак ще трапляються панічні атаки. Із цього стану потрібно негайно виходити, а не перебувати в ньому.
– Якщо я бачу, що в близької людини панічна атака, що передусім робити?
– У першу чергу треба її підтримати: «Я поряд, я тут», «Все добре», взяти за руку чи обійняти. Так ми погасимо цей стан. Так, у людини продовжуватиме калатати серце, трястимуться руки, але є опора, це дуже важливо. У такій ситуації, як ми всі перебуваємо зараз, раджу постійно підтримувати одне одного: писати друзям есемески, спілкуватися у вайбері, скидати якісь анекдотики, щоб відволіктися, близьким варто робити приємності, зайвий раз не завадить сказати «я тебе люблю». У такі моменти люди повинні відчувати, що вони цінні та значимі. А ще раджу проговорювати всі емоції, не можна нічого тримати в собі. Коли ми радіємо, то ділимося цим з усіма навколо. Чому ж маємо замовчувати страхи, агресію? Це треба випускати, говорити про це, щоб потім не було, як кажуть, «зірвало дах». А чому зірвало? Бо перенаситилися емоціями.
– Як ще можна заспокоюватися?
– Арттерапія – лікування творчістю, ми можемо щось ліпити. Бо емоції виходять не лише через проговорювання, а й через руки, ноги – через рухи. Зараз хороша нагода зайнятися тим, на що раніше не вистачало часу, тим, що приносить задоволення. Я, наприклад, малюю, розробляю інструкції, читаю, пишу, дивлюся фільми, трішки займаюся спортом, випікаю смаколики. Важко в чотирьох стінах мені було лише перший тиждень. Але людина – як то кажуть, така тварина, що прилаштується до всього (сміється).
– А як перемкнутися на ізольованіше життя?
– Просто сядьте й подумайте, чим ви можете раціонально зайнятися протягом карантину. Нічого в житті не дається просто так і треба цей період затишшя використати з користю: переосмислити себе, перелаштуватися. Зараз буде простіше людям похилого віку, у яких спосіб життя особливо не змінився, та молодим, які легко перелаштуються, знайдуть роботу в інтернеті. Важче буде людям середнього віку, з власними родинами, які потребуватимуть утримання. Якщо хтось не бачитиме виходу із ситуації, то траплятимуться депресії. Повертаючись до нашої теми, в депресії якраз страху немає. Як наслідок, знімаються захисні механізми, людина припиняє боротися за виживання. Якщо депресія триває більше двох тижнів, варто звернутися до фахівців. Проте, коли людина захоче виживати, вона виживе. Головне – увімкнутися і зробити все від себе залежне.
– Як час наодинці із собою використати з користю в психічному плані?
– Існує багато вправ, які можна виконувати наодинці. Наприклад, є метод, який називається фрірайтінг, допомагає справлятися з психічними проблемами. Берете блокнот, ручку й, ні про що не задумуючись, пишете те, що приходить в голову. Навіть якщо це одна й та сама фраза, все одно її слід записувати. Так ми випускаємо із себе найпотаємніші думки. Ще можна написати на аркуші двадцять «я» позитивних – двадцять слів, які позитивно вас характеризують. А потім пишете двадцять «я» ідеальних. Часто багато «я» позитивних та «я» ідеальних збігаються – і людина розуміє, що вона ж, власне, ідеальна. Це вправа для підвищення самооцінки.
– Як люди можуть змінитися після тривалого карантину?
– Я вірю в позитив. Люди почнуть більше думати, трансформуються в кращий бік, задіюватимуть весь потенціал свого організму, щоб підлаштуватися під нові реалії. Треба просто дивитися на все позитивно, бо ви ж знаєте: яке зерно в собі посієш, те й пожнеш.
